На відміну від етичного раціоналізму Гоббса, етика Локка базується на ідеї сенсуалізму. В основу моралі покладено, на його думку, "добрі почуття" природної людини. На цій підставі, вважає Локк, із розвитком держави стосунки між людьми не­одмінно будуть удосконалюватися. Функції держави щодо гро­мадян — моральне виховання. Справді моральною є держава, Що регулює стосунки, стримуючи егоїстичні пристрасті. А отже, Держава є гарантом свободи своїх громадян. У "Педагогічних творах" велика увага приділена практичним моральним наста­новам. Доброчесність характеризується як "істинне поняття про бога, гуманність та правдивість", мудрість — як "уміле і перед­бачливе ведення своїх справ у цьому світі", як "продукт сполу­чення доброго природного характеру, діяльного розуму і досві-ду" [6, с 169]. При вивченні витоків моральних почуттів у праці "Дослідження про розум людини" Локк доходить висновку про існування "внутрішнього досвіду". Його джерело — враження від сприймання та переживання зовнішнього світу та одночасно рефлексія над власними почуттями і думками. У рефлексивно­му досвіді враження зовнішнього світу відображаються опосе­редковано, оскільки у ньому можуть міститися ідеї, відсутні у зовнішньому досвіді.

Заперечуючи існування у людини вроджених моральних ідей, Локк висловив думку щодо можливості існування "еро дженої здібності" до моральної взаємодії людини з іншими.

При дослідженні засобів виховного впливу він говорить про такі суспільні феномени, як релігія, закони та громадська дум­ка. Особлива увага звернена на вплив середовища, зокрема сім´ї, у моральному вихованні. Основними доброчесностями людини Локк вважав доброзичливість, гуманне поводження з іншими, правдивість, милосердя. Ці якості не закладені у природі людини, а є наслідком усвідомленої потреби дотримуватися пев­них правил, без яких суспільство просто не могло б існувати. Важливо також, що Локк виводив джерела моралі із досвіду, а не розглядав їх як навіяні вищою силою. Він наголошував, що всі "матеріали" для мислення людина отримує з досвіду і що "нічого немає у розумі, чого раніше не було б у відчуттях". Із досвіду, з відчуттів люди отримують уявлення та ідеї про мо­рально добре і погане, а також про шляхи уникання поганого. Із спостережень над владою розуму, здатного підпорядковува­ти вчинки, робиться важливий висновок щодо свободи волі людини. Правда, уЛокка це негативний висновок, оскільки, на думку філософа, воля опосередкована рядом попередніх впли­вів на людину. Характеризуючи вклад Локка в етичну теорію, П. Кропоткін пише: "Локк висловив у ясних словах основи при­родничо-наукового пізнання світу у такій важливій галузі цього пізнання, як моральна" [4, с 138]. Уся наступна етична теорія (кантівська метафізика, утилітаризм, позитивізм, матеріалізм) виходила з ідей Локка.