У роки Першої світової війни Іспанія зберігала нейтралітет і використала його для розбудови своєї економіки. Після війни в країні настав економічний спад, зменшився експорт, загострилась політична боротьба.

Іспанія залишалася монархією: законодавча влада належала королю і двопалатному парламенту(кортесам); виконавча — королю і раді міністрів. У політичному житті провідну роль відігравали Ліберальна і Консервативна партії, що представляли інтереси великої буржуазії і поміщиків. У національних районах країни (Каталонія, Галісія, країна Басків) наростав сепаратистський рух, антивоєнний рух поширився на армію. Внутрішню політичну ситуацію вже не міг контролювати ні король Альфонс VIII, ні уряд. У правлячих колах росла переконаність у необхідності встано­вити сильну владу.

У 1923 р. генерал М. Примо де Рівера очолив антиурядовий путч і встановив військово-монархічну диктатуру. В Іспанії було встановлено жорсткий авторитарний режим: розпущено кортеси, заборонені політичні партії, обмежено права і свободи, заарешто­вано радикальних політичних діячів. Проти диктатури виступили всі політичні сили країни і військові і в 1930 р. Примо де Рівера подав у відставку.

Економічна криза 1929-1933 pp. ще більше ускладнила ситуа­цію у країні. Було дезорганізовано промисловість, сільське госпо­дарство, фінанси; безробіття охопило понад 40% робітників. Пере­мога республіканських партій на муніципальних виборах у квітні 1931р. сприяла початку революції. Король зрікся престолу і зали­шив країну. У червні 1931 р. було сформовано коаліційний уряд, який розпочав прогресивні реформи. Була прийнята конституція, що гарантувала громадянські права і свободи, розпочалася аграрна реформа, частково було вирішено національне питання тощо. Внутрішньополітичне становище ускладнювалося великою активністю комуністів та профашистських сил — Іспанської фаланги. У 1934 р. в Астурії комуністи підняли повстання, яке призвело до великих жертв і урядової кризи. Ліві партії напере­додні виборів уклали пакт про утворення Народного фронту. У лютому 1936 р. партія Народного фронту (республіканці, соціа­лісти, комуністи) здобули перемогу на виборах у кортеси. Уряд очолив М. Асанья. Програма Народного фронту передбачала амністію політичним в´язням, демократизацію державного апа­рату й армії, аграрну реформу, боротьбу з безробіттям, запрова­дження соціального страхування, широку націоналізацію, вирі­шення національного питання. Проте реформи відбувалися повільно, не всі вони були доведені до кінця. Політична й еконо­мічна ситуація в країні загострилася, зростали ціни, злочинність. 17 липня 1936 р. у Марокко група профашистсько налаштова­них іспанських військових організували заколот проти уряду

Народного фронту. Заколотників підтримали військові і церква. В Іспанії почалася громадянська війна. Заколотників очолив гене­рал Ф. Франко. Вони стояли на фашистських позиціях, прагнули до реставрації влади консервативних сил, ліквідації демократич­них перетворень. Прихильники уряду називали себе республікан­цями. Громадянська війна спричинила гостру міжнародну кризу. Генерала Франко підтримали Італія і Німеччина, республікан­ців — СРСР. Франція і Великобританія оголосили про невтручання в іспанські події. Ліга Націй діяла повільно і не змогла зупинити війну. Спочатку заколотники зазнали ряд поразок (Гвадалахара, Теруель), але наприкінці 1938 р. оборона республіканців була про­рвана. У березні 1939 р. уся територія Іспанії опинилася в руках франкістів. Іспанська республіка припинила своє існування і в країні на довгі роки була встановлена диктатура Ф. Франко. Опорні методичні матеріали

Правляча династія

Бурбонсъка династія: 

1874-1885 pp. — Альфонс XII

1885-1931 pp. - Альфонс XIII