Українська електронна бібліотека

Загрузка...


Право: Посібник для студентів бізнес-спеціальностей

16.4. Віддаленість причинного зв´язку збитків


У результаті порушення контракту можуть виникнути далекосяжні збитки. Право, з політичних міркувань, обмежує ступеневу віддаленість збитків, за які відповідач може бути визнаний відповідальним.

Прецедентною з питання віддаленості причинного зв´язку збитків є справа Хедлей проти Баксендейла (1865 р.). Вал із млина позивача був відправлений до Гринвіча за допомогою послуг відповідача — вантажоперевізника. Вал передбачалося використати як взірець для виготовлення нового вала. Відповідачі порушили контракт, внаслідок чого вал не було доставлено до Гринвіча в обумовлений час, і в результаті викликаної цим затримки у виготовленні нового вала позивачі не працювали кілька днів. Вони подали позов на відповідачів, вимагаючи відшкодування цієї втрати. Апеляційний суд поділив збитки, що можуть бути відшкодовані, на два типи:

1) збитки, які є природним наслідком порушення контракту;

2) збитки, які обидві сторони могли розсудливо передбачити в момент укладення контракту як можливий результат його порушення.

Було ухвалено рішення, що зупинка роботи млина не була природним результатом порушення контракту, бо, якщо назвати лише один можливий варіант, мірошник міг мати запасний вал. Так само обидві сторони не могли її передбачити в момент укладення контракту, бо ніщо в обставинах трансакції не вказувало перевізнику на те, що затримка з його боку може призвести до простою млина. (Очевидно, якби мірошник сказав перевізникові, що в нього лише один вал і що через це вчасне повернення відправленого вала обов´язкове, перевізник ніс би відповідальність за втрати, які сталися внаслідок затримки.)

Стосовно другого типу відбувалися широкі академічні дискусії. У справі Коуфос проти "Чарніков Зе Херон" (№ 2) (1969 р.) Палата лордів розглядала значення другого типу збитків, виділених у справі Хедлей проти Баксендейла, тобто значення виразу "могли розсудливо передбачити". У справі Коуфос проти "Чарніков Зе Херон" (№ 2) позивачі зафрахтували судно відповідачів для перевезення цукру, який мав бути проданий на цукровому ринку в м. Басрі. Відповідачі знали, що позивачі є торгівцями цукром. Вони знали також, що в Басрі є цукровий ринок. Вони практично не знали, що цукор має бути проданий негайно після прибуття, але, за словами лорда Рейда, знали, що малоймовірно, що цукор буде проданий після прибуття. Судно, що перевозило цукор, відхилилося від обумовленого маршруту, і в результаті дісталося до Басри із затримкою в дев´ять днів. Ціна на цукор між 22 листопада, коли судно мало прибути, і 2 грудня, коли воно прибуло фактично, впала. Позивачі подали позов, вимагаючи відшкодування різниці між ціною, вирученою за цукор, і ціною, яку було б виручено, якби судно прибуло вчасно. Було заявлено, що причинний зв´язок збитків є віддаленим. Лорд Рейд застосував тест, що визначає, чи настання збитків було "малоймовірним". Він застосував ці слова як такі, що "визначають ступінь імовірності, значно менший за істотні шанси, але, тим не менше, не дуже незвичайну і таку, що може бути легко передбачена". Він зазначив, що тест на передбачуваність при делікті накладає значно більшу відповідальність. Це пов´язано з тим, що в договірних відносинах, якщо одна зі сторін бажає захистити себе від незвичайного ризику, вона може звернути на нього увагу іншої сторони, перш ніж контракт буде укладено. Як результат, на думку лорда Рейда делінквент не може розсудливо нарікати, якщо він повинен заплатити за певні дуже незвичайні, але передбачувані збитки, які стали наслідком його правопорушення. Було ухвалено рішення, що в цьому випадку причинний зв´язок збитків не є надто віддаленим, оскільки не було "малоймовірним", що вони є наслідком порушення контракту.

Серед труднощів при розрізненні віддаленості причинного зв´язку збитків у разі делікту та за договірних відносин, а також при застосуванні різних тестів у кожному з цих випадків, є можливість порушення контракту в такий спосіб, що недотримання його спричиняє альтернативні позови при делікті й за договірних відносин.

У справі иХ. Парсонс" проти "Уттлей Інгхем енд Ко" (1978 p.) Апеляційний суд дійшов висновку про абсурдність того, що тест на віддаленість причинного зв´язку збитків має залежати від юридичної класифікації причин дії. (Це особливо стосується сфер, у яких спостерігається істотне перехрещення договірного та деліктного права, наприклад, коли йдеться про надання послуг.) У згаданій справі позивачі мали ферму інтенсивного розведення свиней, на якій утримували стадо вищого класу. Вони уклали контракт з відповідачами, за яким ті мали доставити матеріали і спорудити бункер для зберігання сипких матеріалів насипом, котрий планувалося використовувати для зберігання кормів для свиней. Відповідачі знали, для чого був потрібен цей бункер. У контракті містилася умова, що бункер має бути оснащений вентильованим верхом. Однак відповідачі заблокували вентиляційний отвір для транспортування й забули розблокувати після установки. Оскільки вентиляційний отвір знаходився на висоті 28 футів від землі, позивачі не могли виявити, що він був закритий. У результаті частина корму для свиней запліснявіла через брак належної вентиляції. Позивачі не знали про це й продовжували годувати свиней цим кормом. Як наслідок, у свиней виникла рідкісна кишкова хвороба, і 254 з них загинули. Позивачі порушили справу у зв´язку з втратою поголів´я на суму 10 тис. фунтів стерлінгів та втратою обсягів продажу й обороту відповідно ще на 10 та 20 тис. фунтів стерлінгів. Відповідачі заявили, що вони несуть відповідальність лише за вартість корму, придбаного на заміну зіпсованого у бункері, поки досліджувалася ця справа, а саме 18,02 фунта стерлінгів.

Апеляційний суд задовольнив позов про втрату свиней, але не позов про втрату прибутків. Цього висновку дійшли двома різними шляхами. Лорд Деннінг провів межу між претензіями, пов´язаними з економічною втратою (тобто, в цьому випадку, втратою прибутків), яка, за його словами, мала передбачатися сторонами під час укладення контракту, та претензіями, пов´язаними з фізичною втратою, заявивши, що в останньому випадку тест на віддаленість причин втрати аналогічний відповідному тесту деліктного права, тобто втрата має являти собою прогнозований наслідок порушення умови, хоч вона в реальності може бути серйознішою, ніж передбачалося. (Однак він не послався на жодне джерело для своєї пропозиції, і його рішення було піддано критиці на тій підставі, що не завжди легко провести межу між економічною та фізичною втратою.) Лорди-судді Селмон та Орр дійшли висновку, що сторони могли передбачити хворобу свиней як можливий серйозний наслідок браку вентиляції бункера. Потім вони спробували адаптувати норми деліктного права, пов´язаного зі ступенем збитків, і зазначили, що якщо тип збитків міг передбачатися сторонами, то не має значення, що збитки виявилися серйознішими, ніж прогнозувалося. Таким чином, оскільки сторони могли передбачити ймовірність захворювання свиней, то не має значення, що вони захворіли на рідкісну форму вірусної хвороби, від якої частина свиней загинула: відповідачі однаково несуть відповідальність за втрату свиней. Однак сказати, що сторони могли передбачити втрату обсягу продажу та прибутку в момент укладення контракту не можна, і тому причинний зв´язок втрат надто віддалений. Конкретний ланцюг міркувань лорда-судді Селмона не повністю зрозумілий, але складається враження, що він мав на увазі, що оскільки можна було передбачити, що свині захворіють на якусь хворобу, той факт, що хвороба набуде крайньої форми і призведе до загибелі тварин, не робить причинний зв´язок збитків надто віддаленим. Однак, оскільки передбачуваною була лише хвороба, сторони не могли врахувати, що свині загинуть і це призведе до втрати обсягу продажу і прибутків, а отже, причинний зв´язок цих збитків надто віддалений. Суд був одноголосним у своєму неприйнятті думки, що тест на віддаленість причинного зв´язку збитків має різнитися залежно від причини дій позивача.

Позов про втрату винятково високого прибутку не буде задоволений, хіба що позивачі своєчасно оголосили (в явний чи неявний спосіб), що виняткові прибутки опиняться під ризиком, якщо контракт не буде виконано згідно з його умовами. Якщо цього не зроблено, позов позивача буде обмежений звичайною сумою прибутку, який він одержав би, якби контракт було виконано правильно. У справі "Вікторія Лондрі" проти "Ньюман Індастріс" (1949 р.) позивач домовився про купівлю бойлера у відповідача з метою розширення своєї справи — чищення та фарбування одягу. Відповідач знав, що бойлер потрібен негайно. Однак при демонтажі, який треті сторони здійснювали від імені відповідача, бойлер зазнав пошкодження. Доставка бойлера затрималася на п´ять місяців. Позивач порушив справу, вимагаючи відшкодування таких збитків: втрата прибутку — 16 фунтів стерлінгів на тиждень, з огляду на велику кількість додаткових клієнтів, які могли бути залучені; 262 фунти стерлінгів на тиждень, які можна було заробити завдяки надзвичайно вигідному контракту на фарбування одягу, укладеному з Міністерством оборони. Рішення: оскільки відповідачі знали, що позивачі хотіли мати бойлер для негайного застосування, вони несуть відповідальність за втрату звичайних прибутків, втрачених позивачами через затримку доставки бойлера. Однак, оскільки вони не знали про надзвичайно вигідний контракт на фарбування одягу, вони не несуть відповідальності за втрату прибутків, пов´язаних з контрактом з Міністерством оборони.

Приклад втрати, яку не могли передбачити сторони, можна знайти у справі Пілкінгтон проти Вуда (1953 р.), в якій позивач придбав будинок у Гемпширі за 6 тис. фунтів стерлінгів. Його адвокат через недбалість не помітив, що титул на будинок був дефектним. Майже через два роки по тому позивач перейшов на роботу до Ланкашира і хотів продати будинок у Гемпширі, щоб у Ланкаширі придбати інший. Знайшовся й покупець на будинок у Гепмширі (готовий заплатити за нього 7500 фунтів стерлінгів, з огляду на додаткову землю, придбану пізніше позивачем), але коли позивач не зміг довести, що має належний титул на будинок, покупець не захотів заплатити за нього обумовлену ціну. Позивач порушив справу, вимагаючи відшкодування збитків, а саме:

а) різниці між ринковою ціною будинку в момент його придбання та фактичною його вартістю з дефектним правовим титулом;

б) витрат, пов´язаних з поїздками до Ланкашира і проживанням у готелі та міжміськими телефонними розмовами з дружиною щовечора через неможливість

продати будинок у Гемпширі;

в) процентів на банківський овердрафт, який він мав узяти для придбання будинку в Гемпширі.

Суд ухвалив рішення, що лише перший із цих пунктів підлягає відшкодуванню. Щодо інших, то тут віддаленість причинного зв´язку була надто далекою з огляду на те, що в момент укладення контракту вони були поза можливостями передбачення сторонами.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Міжнародне приватне право
Римське приватне право
Право: Посібник для студентів бізнес-спеціальностей