Електронна бібліотекапідручники


Право: Посібник для студентів бізнес-спеціальностей

14.6. Відокремлення


Інколи протиправну частину контракту можна відокремити від її законної частини, тоді законну частину можна виконати в судовому порядку. Тест на допустимість цього залежить від того, чи йдеться про умову протиправного контракту, чи тільки про частину умови, яка є протиправною.

14.6.1. Відокремлення умов

Чи можна відокремити протиправну умову від законного контракту, залежить від того, чи умова, що порушує норми права, є основною частиною зустрічного задоволення особи, яка дала обіцянку, чи вона є додатковою щодо основної мети. Якщо протиправна обіцянка є лише допоміжною, її можна відокремити, не позбавляючи контракт чинності. У справі Гудінсон проти Гудінсона (1954 р.) дружина уклала контракт зі своїм чоловіком, за яким в обмін на те, що чоловік виплачуватиме їй щотижневу суму утримання, вона звільнить його від усіх своїх боргів, не братиме участі в майновій відповідальності за його майном і не звертатиметься до суду з вимогою про виплату їй утримання. Остання обіцянка була протиправною, бо вона обмежувала юрисдикцію суду. Рішення: обіцянку не звертатися до суду можна відокремити від решти угоди для збереження її чинності, оскільки обіцянка не подавати до суду не була основним зустрічним задоволенням, даним дружиною.

14.6.2. Відокремлення частини умови

Коли лише частина обіцянки є протиправною, суд може відокремити цю частину обіцянки, якщо він може це зробити, не переписуючи протиправної умови і без зміни її сенсу. Відокремлення такого типу виникло переважно у зв´язку з контрактами про обмеження підприємницької діяльності.

У справі "Норденфельд" проти Максима Норденфельда (1893 р.) Н. продав компанії свою справу виробництва зброї і запевнив, що вів не братиме участі в жодному бізнесі як постачальник певних типів зброї, а також не займатиметься жодним бізнесом, що якимось чином конкурує з компанією. Обмеження конкуренції з компанією в будь-який спосіб було явно надто широким, бо відповідало обмеженню конкуренції взагалі, котре, як ми бачили, не є згідно з правом інтересом, що заслуговує на судовий захист. Виконання цієї умови в судовому порядку означало б, що якби Н. зайнявся, наприклад, бізнесом виробництва тракторів, а дещо згодом, перейшла б на виробництво тракторів компанія, то Н. повинен би був закрити свою справу, бо вона конкурувала б з бізнесом компанії. Однак суд ухвалив рішення, що частина обіцянки, пов´язана з відмовою від конкуренції з компанією, може бути відокремлена від решти з тим, щоб залишити обмеження в силі.

У справі Amтвуд проти Ламонта (1920 р.) А. займався бізнесом як основний постачальник одягу в Кіддемінстері. Він мав універмаг з багатьма відділами, а Л. був менеджером ательє пошиття одягу при універмазі. Він підписав обмежувальну умову, яка мала на меті заборонити йому працювати закрійником, кравцем одягу, торгувати мануфактурними товарами взагалі, бути модельєром, виробником капелюхів, галантерейником, постачальником чоловічого, жіночого та дитячого одягу в радіусі 10 миль від Кіддемінстера. Було ухвалено рішення, що умови надто широкі щодо обмеження діяльності, але А. заявив, що обмеження стосовно якоїсь іншої роботи Л. крім кравця, може бути відокремлене (див. нижче), при цьому обмеження на роботу кравцем залишається в силі. Було ухвалено рішення, що обмеження на роботу кравцем не може бути відокремлене від обмеження на інші види діяльності, бо, на думку суду, в контракті йшлося про надто широке загальне обмеження, а не про серію обмежень, які можна роз´єднувати.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Міжнародне приватне право
Римське приватне право
Право: Посібник для студентів бізнес-спеціальностей