Контракти, що не належать до перших трьох категорій, часом називають "такими, що можуть заперечуватися", але це неточно, бо дія цих контрактів така:

1) вони не зв´язують неповнолітнього, хіба що він ратифікує контракт після досягнення повноліття (див. справу Вільямс проти Мура (1843 р.));

2) вони є зобов´язувальними для іншої сторони (див. справу Брюс проти Варвіка (1815 р.));

3) неповнолітній не може вимагати реального виконання контракту (тобто він може вимагати лише відшкодування збитків — див. справу Флайт проти Болланда (1828 р.)).