Електронна бібліотекапідручники


Право: Посібник для студентів бізнес-спеціальностей

10.4. Анулювання контракту


"Анулювання" означає, що сторони по суті повертаються до стану, в якому вони перебували до укладення контракту.

Цю ідею часом виражають латинським терміном "restotutio in integrum". Кожна сторона контракту повинна повернути одержане за контрактом. Наприклад, якщо А продав Б стілець вартістю 500 фунтів стерлінгів, вважаючи внаслідок неправильної інформації, що стілець антикварний; контракт анулюється тим, що Б повертає стілець А, натомість А віддає 500 фунтів стерлінгів Б.

Анулювання ковтракту — це засіб судового захисту права справедливості, який суд призначає на свій розсуд. Однак ця свобода вибору не є абсолютною: вона реалізується відповідно до встановлених правил, і суди виділили чотири обставини, за яких вони відмовляться застосувати своє право вибору на користь позивача. Ось ці обставини.

1. Якщо позивач затримався з поданням свого позову.
Затримка за правом справедливості називається laches. У разі умисного введення в оману або порушення фідуціарного права відлік часу затримки ведеться з моменту, коли позивач, виявивши шахрайство, набув право на анулювання контракту. Однак у разі ненавмисного введення в оману облік часу затримки, очевидно, ведеться від моменту, коли, доклавши необхідних зусиль, той, кому зроблено заяву, мав змогу викрити факт введення в оману. (Різниця пояснюється тим, що при умисному введенні в оману мала місце усвідомлена спроба приховати правду, а тому було б несправедливо в таких обставинах карати того, кому зроблена заява, яка вводить в оману.)

Немає встановленого ліміту часу, протягом якого необхідно подати позов про анулювання контракту, щоб уникнути звинувачення в затримці. У справі Оскар Чесс проти Вільямс (1957 р.) (див. вище), в якій минуло 8 місяців після заяви про анулювання контракту, було ухвалено рішення, що затримка була надто довгою, незважаючи на те, що позов було подано негайно після відкриття правди.

У справі Ліф проти "Гнтернешнл Гелеріс" (1950 р.) позивачеві продали картину із зображенням Салібурзького собору, зазначивши, що вона написана відомим художником Констеблем. Лише через п´ять років, коли Л. захотів продати картину, він дізнався, що картина написана не Констеблем. Він подав позов, вимагаючи анулювання контракту (в 1950 р. за введення в оману відшкодування збитків передбачалося лише в разі, якщо воно було умисним). Суд ухвалив, що п´ять років — надто довгий термін, попри те, що Л. подав свій позов одразу після того, як він відкрив правду.

2. Якщо позивач підтвердив контракт.

Навіть якщо той, кому зроблено заяву, що вводить в оману, відкриває правду достатньо швидко після укладення контракту, вія повинен рішуче вимагати анулювання контракту. Якщо він цього не зробить, суд може зробити висновок, що він підтвердив контракт (тобто засвідчив намір продовжувати виконання контракту попри введення в оману).

У справі Лот проти Ллойда (1958 p.) відповідач був підрядником-транспортником, який дав оголошення про продаж вантажівки за 850 фунтів стерлінгів. В оголошенні було написано, що вантажівка

"у прекрасному стані". Позивач — також підряди и к-транспортник — оглянув вантажівку в приміщенні відповідача в Лондоні й через два дні взяв її на пробний рейс. З´ясувалося, що спідометр не працює, в акселераторі бракує пружини, а верхнє зубчасте колесо важко привести в рух. Відповідач запевнив, що за винятком дефектів, виявлених відповідачем, вантажівкою в нормальному стані, а також що вона може проїхати 11 миль на галоні пального.

Позивач придбав вантажівку за 750 фувтів стерлінгів. Потім він проїхав з Лондона до своєї ковтори в Севеноукс. Через два дні він поїхав до Рочестера, щоб забрати там вантаж і повернутися назад (40 миль). Під час поїздки генератор перестав діяти, в одному з коліс з´явилася тріщина, з´ясувалося, що сальник сильно тече, а на галоні пального можна проїхати лише п´ять миль. Того самого дня позивач поінформував відповідача про ці дефекти. Відповідач запропонував відшкодувати половину вартості ремонту генератора, але заявив, що про інші дефекти йому не відомо. Позивач прийняв пропозицію.

Наступного дня брат позивача перегнав вантажівку до Мідлсбро. Наступної ночі вона вийшла з ладу. Після цього позивач зажадав повернути йому гроші, але відповідач відмовився. Згодом вантажівку оглянув експерт, який підтвердив, що вона не придатна для експлуатації. Позивач подав позов, вимагаючи анулювання контракту. Рішення Апеляційного суду: позивач не має права на цей засіб судового захисту, бо, хоч його поїздку до Рочестера можна вважати випробуванням вантажівки в робочих умовах, прийняття пропозиції відповідача заплатити половину вартості ремонту генератора і наступна поїздка до Мідлсбро дорівнює підтвердженню контракту.

Примітка: після набрання чинності Законом про введення в оману 1967 р. позивач в аналогічній ситуації майже напевно виграв би справу і йому б присудили відшкодування збитків за введення в оману на підставі передбаченого нормами статутного права введення в оману відповідно до ст. 2(1) закону.

3. Якщо неможливо відновити status quo.

В окремих випадках неможливо відновити статус-кво. Це буває, коли предмет угоди був повністю чи частково спожитий або, наприклад, якщо предметом угоди є шахта і вона істотно чи повністю вироблена.

У справі Кларк проти Діксона (1858 р.) позивач вклав гроші в товариство з розробки родовищ свинцю в Уельсі. Через чотири роки капітал товариства був конвертований в акції компанії з обмеженою відповідальністю. Невдовзі після цього компанія розпочала процедуру конкурсного виробництва, у цей час позивач дізнався, що певні дані, повідомлені йому, не відповідають дійсності. Він подав позов, вимагаючи анулювання контракту про вступ до товариства. Рішення: анулювання не може бути присуджене, оскільки товариства більше не існує, замість нього створено компанію з обмеженою відповідальністю. Через це повернути сторони в попередній стан неможливо.

4. Якщо треті сторони набули права на предмет угоди.

Введення в оману уможливлює заперечення контракту. Це означає, що доки безвинна сторона не анулює контракту (наприклад, сказавши іншій стороні, що бажає припинити контракт), контракт є чинним. Отже, поки контракт чинний, винна сторона може передати предмет угоди третій стороні, і за умови, що третя сторона придбаває предмет добросовісно і за належну ціну без попередження про введення в оману, третя сторона набуває законних прав на предмет угоди. Якщо позов з вимогою анулювання контракту подано після набуття третьою стороною прав на предмет угоди, анулювання не буде присуджено. Таким чином, час, коли безвинна сторона фактично анулює контракт, має істотне значення, якщо третя сторона заявляє, що вона набула права, передбачені контрактом.

Були певні дебати з питання: "Що має попередній власник зробити, щоб довести до відома, що він анулює контракт?" Спершу відповідь була такою: "Заявити про це тому, хто ввів його в оману" (тобто іншій стороні контракту). Це добре тоді, коли інша сторона наявна і її можна про це повідомити. Але що робити в ситуації, коли А продає свою машину Б і отримує від нього чек? Чек не приймають. Це введення в оману, бо особа, яка пропонує чек, непрямо заявляє, що чек буде прийнято. Однак шахраєві часто вдається втекти в обставинах, коли безвинна сторона не може поінформувати його про анулювання контракту. У такому разі чи вистачить для анулювання контракту з шахраєм інформування поліції про шахрайство і прохання її розшукати предмет контракту?

У справі "Кар енд Юніверсал Файненс" проти Калдвелла (1963 р.) К. 12 січня продав свою машину фірмі "Даннс Транспорт". Йому заплатили чеком, підписаним В. Фостером та Ф. Норрісом від імені фірми. Він подав чек до банку для оплати наступного дня, але його не прийняли. (Можливо, К. подав чек до банку, на який він був виписаний, або одержав спеціальний кліринг, оскільки, як правило, минає щонайменше три дні, а часом і більше, перш ніж його буде оплачено.) Він одразу повідомив поліцію і попросив повернути йому його машину. 15 січня фірма автомобільних дилерів "Мотобелла" придбала машину в Норріса, будучи попереджена, що він одержав її нечесно. Того самого дня "Мотобелла" продала машину компанії "Джі енд Сі Файненс", яка придбала її добросовісно. З продажем була пов´язана фіктивна пропозиція купівлі на виплат, зроблена "Мотобеллою", згідно з якою машину мала придбати на виплат фіктивна особа на прізвище Кноулес. 20 січня поліція з´ясувала, що машиною володіє "Мотобелла". 29 січня адвокат К. написав листа до "Мотобелли", в якому повідомив, що К. вимагає повернення машини.

З серпня "Джі енд Сі Файненс" продала машину "Кар енд Юніверсал Файненс", яка придбала її добросовісно.

Апеляційний суд (одноголосно) ухвалив рішення, що К. зберіг права власності на машину (тобто вона все ще належить йому), оскільки він розірвав контракт з "Даннс Транспорт" у момент, коли звернувся в поліцію з проханням повернути машину. Оскільки це відбулося 13 січня, за два дні до того, як "Мотобелла" продала її "Джі енд Сі Файненс", то "Джі енд Сі Файненс" не набула жодних прав на машину.

Примітка: Комітет з реформування права ("Офіційні документи англійського уряду", № 2958) рекомендував положення, що продавець не може розірвати контракт, який на підставі введення в оману став таким, що може бути запереченим, доки він не поінформує покупця про своє рішення. Ця рекомендація поки що не набрала чинності як положення статутного права.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Міжнародне приватне право
Римське приватне право
Право: Посібник для студентів бізнес-спеціальностей