Припинення зобов´язання означає, що учасники зобов´язання втратили свої права та обов´язки за зобов´язанням, тобто креди­тор вже не має права вимагати, а боржник не має обов´язку ви­конувати.

Для припинення зобов´язання необхідне існування певної об­ставини, тобто юридичного факту, з настанням якого закон або договір пов´язує припинення зобов´язання. За своєю правовою природою ці юридичні факти можуть бути різноманітними: одно­сторонніми правочинами (прощення боргу); двосторонніми правочинами (новація); подіями (смерть боржника чи кредитора).

Ці підстави передбачаються безпосередньо в законі, в інших нормативних актах або випливають із укладеного договору.

Перелік підстав припинення зобов´язань в новому ЦК Украї­ни не лише систематизований, а і дещо розширений.

Підстави припинення зобов´язань можна поділити на дві ос­новні групи:

1)  зобов´язання, які припиняються за волею сторін або однієї із сторін (виконання, новація, залік, надання відступного, про­щення боргу, одностороння відмова від виконання);

2)  припинення зобов´язання незалежно від волі учасників (не­можливість виконання, поєднання в одній особі боржника та кре­дитора, смерть громадянина, ліквідація юридичної особи).

Незалежно від підстави припинення зобов´язання має бути належним чином оформлено. Якщо боржник отримав в борг пев­ну суму, надавши кредитору розписку, то кредитор після повер­нення боргу зобов´язаний повернути розписку, а у разі немож­ливості, надати боржнику письмовий документ, який би свідчив про повернення боргу.