Електронна бібліотекапідручники


Цивільне право України. Загальна частина

§ 3. Місце, строк і спосіб виконання зобов´язання


Для належного виконання суттєве значення має місце ви­конання зобов´язання. У деяких випадках місце виконання зобов´язання визначається нормами, які регулюють даний вид зобов´язань, тобто воно встановлюється безпосередньо в законі. Іноді місце виконання зобов´язання може випливати із ад­міністративного акта. В деяких випадках місце виконання виз­начається виходячи із суті зобов´язання.

Якщо немає можливості встановити місце виконання, то за­стосовуються загальні правила, встановлені в законі.

Виконання зобов´язання провадиться:

1)  за зобов´язанням про передання нерухомого майна - за міс­цезнаходженням цього майна;

2)  за грошовим зобов´язанням - за місцем знаходження кре­дитора в момент виконання зобов´язання, а якщо кредитор змі­нив місце проживання і сповістив про це боржника, то в ново­му місці проживання з віднесеним на кредитора усіх витрат, пов´язаних із зміною місця виконання;

3)  за іншими зобов´язаннями - за місцем проживання боржни­ка, а якщо боржник юридична особа - за місцем її знаходження.

В ЦК передбачені правила, стосовно місця виконання зобов´язання. Зокрема за зобов´язанням про передачу товару або іншого майна, що передбачає перевезення цього майна, вико­нання здійснюється за місцем здавання товару або іншого майна першому перевізникові для передачі його кредиторові. За інши­ми зобов´язаннями боржника про передачу товару або іншого майна вони виконуються за місцем виготовлення або зберігання майна, якщо це місце було відоме кредиторові на момент виник­нення зобов´язання.

Строк (термін) виконання зобов´язання може бути визначе­ний календарною датою або закінченням відповідного періоду часу, а також вказівкою на відповідну подію, яка обов´язково має настати. Належним визнається такий строк виконання, який встановлений законом, договором або випливає із суті зобов´язання.

Водночас на практиці виникають зобов´язання, строки вико­нання яких або взагалі не встановлені, або визначені моментом пред´явлення вимоги виконання кредитором. Наприклад, пере­дача речі в гардероб тощо. У цьому разі кредитор має право вима­гати виконання і відповідно боржник має право здійснити також виконання в будь-який час.

Однак обов´язок виконати таке зобов´язання покладається на боржника в семиденний строк з дня пред´явлення вимоги кре­дитором, якщо обов´язок негайного виконання не передбачений законом, договором або суттю зобов´язання.

У разі прострочення виконання зобов´язання кредитор має право або вимагати виконання зобов´язання в натурі, або від­мовитися від прийняття виконання. Однак у будь-якому разі боржник зобов´язаний відшкодувати кредиторові збитки, що їх зазнав кредитор у зв´язку з простроченням.

Коли предметом виконання є грошова сума, боржник зобов´язаний сплатити за час прострочення 3 % річних від про­строченої суми, якщо інше не передбачене законом чи договором. За грошовими зобов´язаннями розмір відсотків може встановлю­ватися угодою сторін і відповідними нормативними актами.

Крім норм щодо прострочення боржника, існують відповід­ні правила, встановлені на випадок прострочення з боку кре­дитора.

Кредитор визнається таким, що прострочив виконання, якщо він відмовився прийняти надане боржником належне виконання зобов´язання або не вчинив відповідних дій, без яких боржник не може виконати своїх обов´язків. У разі прострочення прийняття виконання кредитором, боржник, у свою чергу, має право вима­гати від кредитора відшкодування заподіяних йому збитків.

Законодавство передбачає можливість дострокового вико­нання зобов´язання. Проте існує низка зобов´язань, які за своїм змістом не можуть бути виконані достроково. Так, при достроко­вому врученні вітальної телеграми втрачається сенс достроково­го виконання зобов´язання.

Спосіб виконання визначається предметом і змістом вико­нання.

Якщо предмет зобов´язання пов´язаний з будь-якою єдиною річчю, що за своєю природою неподільна, виконання не може бути здійснено інакше, як шляхом передачі цієї речі боржником кредиторові відразу і в цілому.

Відповідно до закону або договору передбачається виконання зобов´язання частинами. Так, договір поставки передбачає пере­дачу продукції або товарів певними партіями.

Однак, якщо законом або іншою підставою, з якою пов´язане це зобов´язання, не передбачається виконання зобов´язання час­тинами або таке виконання не випливає із змісту зобов´язання, кредитор має право не приймати виконання зобов´язання, яке здійснюється боржником саме такими частинами. У такому разі належним визнається лише виконання, яке здійснюється в пов­ному обсязі у вигляді однократного акту.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право