При визначенні системи цивільних зобов´язань слід пам´ятати, що будь-яке складне явище має свою будову. Пра­вові конструкції також мають свої складові й розміщені вони в певному порядку. Про це згадувалося при визначенні системи цивільного права взагалі.

Численні різноманітні норми зобов´язального права також мають бути упорядковані певним чином. При цьому слід врахо­вувати відповідний підхід до цього питання законодавця. Ним запропоновано поділ зобов´язального права на загальну та спе­ціальну частини. До того ж, при побудові спеціальної частини зобов´язального права (розділ III книги п´ятої) виділені договір­ні зобов´язання і окремо - недоговірні (позадоговірні). На наш погляд, це і є систематизація зобов´язань, запропонована зако­нодавцем.

Водночас межі будь-якої систематизації, ступінь її глибини та деталізації, спрямованість і визначеність критеріїв зумовлюють­ся, перш за все, метою, з якою вони здійснюються. Систематиза­ція зобов´язань завжди буде залежати від запропонованих для неї критеріїв. Відповідно критерії систематизації та її результат мають прямий зв´язок.

На сьогодні, у науці цивільного права маємо певні напрацю-вання, спроби систематизувати зобов´язання за різними принци­пами. Це питання не залишали поза увагою такі відомі дослідни­ки, як І.Б. Новицький, М.М. Агарков, М.В. Гордон, О.С. Іоффе та ін.

Так, І.Б. Новицький виділяв три групи зобов´язань:

а) зобов´язання, які виникають на підставі або у зв´язку з на­родногосподарським планом; б) зобов´язання, які не охоплені соціалістичним плануванням; в) зобов´язання, які сприяють правильному розвитку відносин у кожній із попередніх груп.

Відомий правознавець М.М. Агарков, взявши за підста­ву класифікації мету, якій підпорядковуються зобов´язальні правовідносини, виділив інші класифікаційні групи, а саме: а) зобов´язання, що забезпечують виконання народногоспо­дарського плану; б) зобов´язання, які безпосередньо мають за мету охорону та забезпечення майна держави; в) зобов´язання, що забезпечують розвиток та охорону інших гарантованих сус­пільних відносин.

Звичайно, наведені підходи правознавців, закладені в основу систематизації зобов´язань, були тісно пов´язані з особливостя­ми майнового обороту в межах планово-розподільчої економіки і зумовлені відповідною метою - визначити планові завдання та державні інтереси як безумовні пріоритети.

Так, М.В. Гордон запропонував об´єднаний критерій для кла­сифікації зобов´язань, який поєднував їх економічні та юридич­ні ознаки. Така точка зору була підтримана також О.С. Іоффе. Прибічники класифікації зобов´язань за «комбінованим» кри­терієм звертали увагу на те, що вона відповідає, перш за все, меті вивчення цих зобов´язань, тобто має науковий характер. Побу­дована за цим критерієм система.зобов´язань має такий вигляд:

1) зобов´язання з оплатної реалізації майна (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, довічне утримання);

2)зобов´ язання з безоплатної передачі майна в користування (майновий найм, найм житлового приміщення);

3) зобов´язання з безоплатної передачі майна у власність або користування (дарування, позичка);

4) зобов´язання з виконання робіт (підряд, підряд на проектні та пошукові роботи);

5) зобов´язання з надання послуг (доручення, комісія, схов, експедиція);

6) зобов´язання з перевезень (залізничних, морських, річко­вих, повітряних, автомобільних, морським та річковим букси­руванням);

7) зобов´язання із кредитних розрахунків (позика, банківське кредитування, розрахунковий та поточний рахунок, розрахун­кові правовідносини, чек, вексель);

8) зобов´язання зі страхування (майнове та особисте страху­вання);

9) зобов´язання за спільною діяльністю (спільна діяльність громадян, спільна діяльність організацій);

10) зобов´язання, що виникають з односторонніх правомір­них дій (публічна обіцянка винагороди, ведення чужих справ без доручення);

11) охоронні зобов´язання (зобов´язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, рятування майна, безпідставного придбання або збереження майна).