Творча діяльність людей є надзвичайно різноманітною. Ре­зультати такої діяльності також характеризуються різноманіт­ністю. В одному випадку це можуть бути літературні, музичні твори, а в іншому - винахід, раціоналізаторська пропозиція, корисні моделі тощо. Але у будь-якому випадку об´єкти творчої діяльності людей потребують правової охорони.

Правова охорона творів у галузі літератури, науки, мистец­тва, зокрема статей, монографій, дисертацій, картин, музичних творів, творів скульптури, архітектури, фотографій здійснюєть­ся авторським правом. Об´єкти, що охороняються авторським правом, для одержання правової охорони не потребують подання спеціальної заявки, проведення експертизи і державної реєстра­ції. На результати духовної творчості правоохоронні документи не видаються. Для одержання правової охорони цих об´єктів до­сить надати їм об´єктивну матеріальну форму.

Інша група об´єктів (винаходи, корисні моделі, промислові зраз­ки, знаки для товарів і послуг, знаки обслуговування тощо) - охо­роняється патентним правом (правом промислової власності).

Отже, у цивільному праві та в цивільному законодавстві скла­лося два самостійні правові інститути - авторське право і право промислової власності (патентне право).

Поняття «авторське право» виділяють в об´єктивному і суб´єктивному розумінні.

В об´єктивному розумінні авторське право - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслі­док створення і використання творів науки, літератури та мистецтва.

У суб´єктивному розумінні авторське право - це сукуп­ність прав, які належать автору або його правонаступникам у зв´язку зі створенням і використанням твору літератури, науки і мистецтва.

Серед джерел авторського права слід назвати Конституцію України (ст.ст. 41, 54, 55), Закон України «Про власність» (ст. ст. 13, 41), Закон України «Про авторське право і суміжні пра­ва», ЦК України (ст.ст. 433-448).

Особливу групу джерел сучасного авторського права склада­ють міжнародні договори (Бернська конвенція з охорони літера­турних та художніх творів (1886), Всесвітня (Женевська) кон­венція про авторське право (1952) та ін.).

Авторське право виникає з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може ви­користовувати спеціальний знак, який розміщується на кожно­му екземплярі твору і складається з трьох елементів: латинської букви «С», обведеної колом (©), імені (найменування) особи, яка має авторське право, та року першого опублікування твору.

Здебільшого автором твору науки, літератури, мистецтва є одна особа. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автор є первинним суб´єктом, якому на­лежить авторське право. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або при­мірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосо­вується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його ство­рення. Для виникнення і здійснення авторського права не вима­гається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його офор­млення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Під охорону закону підпадають усі передбачені твори (ст. 8 За­кону України «Про авторське право і суміжні права»), як опри­люднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, ін­формація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

В окремих випадках у творчому процесі беруть участь кіль­ка осіб. їх називають співавторами. Співавтори - дві або більше особи, творчою працею яких створено твір. Відносини між цими особами називають співавторством. Цивільно-правова теорія встановлює два види співавторства: роздільне і нероздільне.

Суб´єктами авторського права можуть бути фізичні та юри­дичні особи, а в окремих випадках держава Україна.

Серед фізичних осіб слід першочергово виділити авторів, тоб­то творців об´єктів авторського права. Вони складають першу групу суб´єктів (первинні суб´єкти). Автор твору є первинним суб´єктом авторського права. Відповідно до статті 435 ЦК Ук­раїни, за відсутності доказів іншого, автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригі­налі або примірнику твору. Особливою категорією авторів, саме творців творів, є неповнолітні та інші недієздатні особи. Створені ними об´єкти також можуть охоронятися авторським правом.

Суб´єктами авторського права є також фізичні особи (спад­коємці автора, особи, яким автор чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права). Вони не є творцями певного твору, а набувають авторських прав за договором чи законом.

Суб´єктами авторського права можуть бути також юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. Таких суб´єктів відносять до другої групи (похідні суб´єкти).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про авторське пра­во та суміжні права», іноземні особи та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності мають однакові з особами України права за цим За­коном.

В окремих випадках, якщо твір створено у співавторстві, авторське право на нього належить співавторам спільно, неза­лежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути вико­ристана незалежно від інших частин цього твору.

Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створе­ну ним частину твору, яка має самостійне значення.

Відносини між співавторами можуть бути визначені догово­ром. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно (ст. 436 ЦК України).

Авторські права поділяють на особисті немайнові та май­нові.

До особистих немайнових прав належать:

а)  право на визнання людини творцем об´єкту авторського права;

б) право перешкоджати будь-якому посяганню на своє авторське право, здатному завдати шкоди честі чи репутації автора;

в)  право вимагати зазначення свого імені у зв´язку з вико­ристанням твору, якщо це практично можливо;

г) право забороняти зазначення свого імені у зв´язку з вико­ристанням твору;

д) право обирати псевдонім у зв´язку з використанням твору;
є) право на недоторканість твору.

До майнових прав автора належать:

а) право на використання твору;

б) виключне право дозволяти використання твору;

в) право перешкоджати неправомірному використанню тво­ру, в тому числі забороняти таке використання;

г) право на відтворення твору та ін. Такі права автора не є ви­черпними.

Весь обсяг особистих немайнових та майнових прав належить лише первинному суб´єкту авторських прав - автору.

Особисті немайнові права авторів творів не можуть бути пе­редані іншим особам. Вони належать автору незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним навіть у випадку уступки майнових прав на використання твору.

Майнові права автора можуть переходити до інших суб´єктів авторського права у силу закону чи договору, спадкування.

В силу статті 429 ЦК України, особисті немайнові права авто­ра на твір, створений у зв´язку з виконанням трудового догово­ру, належать працівникові, який створив цей твір. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права на та­кий твір можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.

Майнові права автора на об´єкт, створений у зв´язку з ви­конанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об´єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено дого­вором.

Об´єктами авторського права є твори. Таке правило закріп­лене у статті 433 ЦК України.

За відсутності законодавчого визначення терміну «твір», біль­шість дослідників дотримуються позиції, відповідно до якої тво­ром вважається результат творчої діяльності автора, виражений в об´єктивній формі. Цим самим встановлюються два критерії охороноспроможності об´єктів авторського права: по-перше, ав­торське право правопоширюється лише на ті результати науко­вої, літературної і мистецької діяльності людини, які виникли в результаті її творчої діяльності; по-друге, твір має існувати в об´єктивній формі. Така форма може бути письмовою, усною, звуковою, відеозаписом тощо.

Об´єктом авторського права може бути як твір в цілому, так і його окрема частина, що відповідає критеріям охороноз-датності і може використовуватися самостійно. При цьому, як попередньо відмічалося, для авторського права не мають значення сутність твору, його наукова, літературна, художня цінність.

До об´єктів авторського права належать:

1.  Літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті, та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та

інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пан­томіми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; тво­ри ужиткового мистецтва; ілюстрації, картини, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архі­тектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.

2.  Комп´ютерні програми.

3.   Компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелекту­альної діяльності.

4.   Інші твори.

Важливо, що твори є об´єктами авторського права без вико­нання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження, оприлюднені вони чи не оприлюднені.

Законом встановлено, що авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі.

Разом з тим не всі твори отримують правову охорону. Відповід­но до статті 434 ЦК України не є об´єктами авторського права:

1)   акти органів державної влади та органів місцевого самов­рядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;

2)   державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади;

3)   повідомлення про новини дня або інші факти, що мають ха­рактер звичайної прес-інформації;

4)   інші твори, встановлені законом.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» від­носить до таких об´єктів також твори народної творчості (фоль­клор), розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіо-передач, телефонні довідники та ін. (ст. 10 Закону). Передбачена вищезазначеним Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, те­орії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, по­яснені, проілюстровані у творі.

Використання твору будь-якою особою (користувачем) допус­кається виключно на основі авторського договору. Саме у такий спосіб забезпечується реалізація і охорона особистих та майно­вих прав автора.

Відповідно до статті 444 ЦК України, твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою:

1)  як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюс­трація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відео­грамах, призначених для навчання, за умови дотримання зви­чаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому пос­тавленою метою;

2)  для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою;

3)  в інших випадках, передбачених законом.

Особа, яка використовує твір, зобов´язана зазначити ім´я ав­тора твору та джерело запозичення.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» вста­новлює положення, відповідно до якого передача права на вико­ристання твору іншим особам може здійснюватись на основі:

-    авторського договору про передачу виключного права на ви­користання твору;

-    авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

За загальним правилом, договори про передачу прав на ви­користання творів укладаються в письмовій формі (крім вико­ристання твору в періодичних виданнях - газетах, журналах тощо). Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється пе­редаване право, розміру і порядку виплати авторської винагоро­ди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди).

Відповідні відомства і творчі спілки можуть розробляти при-мірні авторські договори (зразки авторських договорів).

Найпоширенішими видами договорів про використання творів є авторські договори замовлення; видавничі договори -про видання або перевидання твору в оригіналі; постановочні -договори про публічне виконання неопублікованого твору; сце­нарні - про використання неопублікованого твору в кіно - або телевізійному фільмі; договори художнього замовлення - про створення твору образотворчого мистецтва з метою його публіч­ного показу; договори про видання творів у перекладі, у переробці; авторські договори на створення і передачу комп´ютерних програм.