Електронна бібліотекапідручники


Цивільне право України. Загальна частина

§ 4. Інші цивільно-правові засоби захисту права власності


Порушене право власності власник не завжди може захисти­ти речово-правовими позовами. Але це не означає, що порушене право не підлягає захисту взагалі.

Серед цивільно-правових засобів захисту права власності важливе місце посідають зобов´язання, що випливають із пору­шення договору та зобов´язання, що виникають внаслідок за­подіяння шкоди.

Законодавець зобов´язує особу, яка порушила договір чи спри­чинила шкоду, відшкодувати шкоду в повному обсязі. Порушені зобов´язання повинні бути виконані в натурі, а тому при вчинен­ні шкоди особа, яка відповідає за вчинену шкоду, зобов´язана відшкодувати її в натурі (тобто надати річ такого ж роду, такої ж якості, виправити недоліки речі тощо), або у випадку, коли цього неможливо зробити, повністю відшкодувати збитки.

Особа може укласти цілу низку цивільно-правових договорів, за якими в її власність (оперативне управління, повне госпо­дарське відання) може переходити майно (купівля-продаж, міна, бартер, контрактація, поставка тощо).

Так, при невиконанні продавцем свого обов´язку надати якісну річ, споживач відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» має право вимагати від продавця або виробника:

1)  пропорційного зменшення ціни;

2)  безоплатного усунення недоліків в розумний строк;

3)  відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Після прийняття Закону України «Про приватизацію держав­ного житлового фонду» в судовій практиці стали поширюватися позови про порушення прав покупців за договорами купівлі-продажу квартир.

Досить типовою є справа, розглянута одним із районних судів м. Києва за позовом Н. до П. про усунення недоліків у користу­ванні власністю. На підставі договору купівлі-продажу, зареєст­рованому на одній із бірж, Н. став власником квартири, але її ко­лишній хазяїн з квартири не виписався, внаслідок чого позивач не лише ніс додаткові витрати, пов´язані з оплатою комунальних послуг, а й у повній мірі не міг реалізувати своє право на зазна­чену квартиру, оскільки П. вважався її наймачем. Суд задоволь­нив вимоги Н. і поклав на паспортний відділ обов´язок виписа­ти відповідача з квартири. Хоча у наведеному прикладі позивач акцентував увагу у своїй заяві на усуненні перешкод в користуванні майном, проте це був не негаторний позов, а зобов´язально-правовий, оскільки відповідач неналежним чином виконав свої обов´язки як продавець.

За договором поставки продукції при поставці продукції, яка не відповідає стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) чи умовам договору, якщо хоча однією із сторін виступає суб´єкт господарювання, що належить до державного сектору економі­ки, або порушення пов´язане із виконанням державного конт­ракту, замовник має право стягнути з постачальника штраф у розмірі 20 % від суми неякісної продукції, а також має право ви­магати заміни продукції чи відмовитися від її прийняття і опла­ти, а якщо вона оплачена - вимагати повернення сплачених сум. При поставці продукції з дефектами, які можуть бути усунені на місці, замовник має право вимагати усунення цих недоліків у встановлені Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення строки.

За договором підряду підрядник відповідає за правильне ви­користання матеріалу замовника. Він зобов´язаний своєчасно надати замовнику звіт про використання матеріалу і повернути його залишки. З метою захисту інтересів замовника встановлені відповідні норми витрат матеріалу і строки повернення його за­лишків. Підрядник також зобов´язаний вживати всі заходи до збереження переданого йому замовником матеріалу і відповідає за будь-які упущення, що спричинили втрату або пошкодження матеріалу.

За договором застави заставодержатель зобов´язаний вжива­ти заходів, потрібних для збереження предмета закладу, і від­повідає перед заставодавцем за втрату чи недостачу предмета закладу в розмірі втраченого майна (ст. 45, 48 Закону України «Про заставу»).

За договором майнового найму наймодавець, захищаючи своє право власності, має право вимагати дострокового розірвання договору, якщо наймач використовує майно не за призначен­ням, не виконує своїх зобов´язань щодо його ремонту, умисно чи з необережності погіршує стан отриманого в найм майна.

Таким чином, застосування цивільно-правових засобів захис­ту прав власника у вигляді зобов´язальних позовів залежить як від предмета договору, порушеного договірного зобов´язання, так і від конкретного виду договору. Цивільне право забезпечує захист права власності, передусім, шляхом витребування влас­ності з чужого незаконного володіння в натурі, а якщо це немож­ливо, то заміною його майном, рівноцінним і такого ж роду. З цією метою, як вже згадувалося, застосовуються як речові, так і зобов´язальні позови (речові - про повернення майна власни­ку з чужого незаконного володіння, договірні - про повернення індивідуально-визначеного майна, договірні і недоговірні - про поновлення речового складу майна).

Тільки в тих випадках, коли у відповідача відсутнє майно або його неможливо витребувати, або у встановленому судовому по­рядку майно недоцільно повернути чи замінити майном такого ж роду, вступає в дію зобов´язально-правовий інститут відшко­дування збитків, пов´язаних із неправомірним знищенням, ви­користанням або відчуженням майна. Наприклад, якщо трико­тажна фабрика (відповідач) отримала помилково адресовану їй тканину і виготовила з неї відповідні товари, то йдеться лише про відшкодування збитків, пов´язаних з неправомірним вико­ристанням чужого майна у зв´язку з неможливістю повернення його в натурі.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду Ук­раїни від 22 грудня 1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», суд, який вирішує питання щодо грошових стягнень у справах за позова­ми про захист права приватної власності, повинен ґрунтуватись на такому:

1)   вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду справи. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пун­кті чи місцевості. Для їх визначення за потребою призначається експертиза;

2)   якщо ж відповідач мав повернути майно в натурі, але з будь-яких причин ухиляється від цього, він зобов´язаний від­шкодувати кредиторові завдані ним збитки, зокрема, повернути таку суму грошей, яку необхідно на час розгляду справи витратити для придбання майна, що належало кредиторові і не було повернене боржником.
Якщо виконання рішення суду буде затримане з вини борж­ника і за цей час ціни на майно зростуть, то кредитор має право пред´явити додаткові вимоги про відшкодування збитків.

Відшкодування шкоди, як уже зазначалося, можливе у двох формах: натуральній (повертається родова річ) та відшкодуван­ня збитків.

За своїм фактичним і правовим результатом віндикація і на­дання власникові такої ж речі з родовими ознаками дуже схожі. Різниця полягає в тому, що при віндикації повертається та ж сама річ, а не подібна. Можливе також поєднання речових і зобов´язальних позовів: власникові повертається річ і одночасно боржник зобов´язаний відремонтувати її і відшкодувати збитки, пов´язані з несвоєчасним поверненням.

Потрібно вживати всі заходи до того, щоб задовольнити ви­моги власника саме в натурі, особливо, коли йдеться про майно, що підлягає розподілу у плановому порядку (певне устаткуван­ня, запчастини, сировина). Не можна допускати безпідставного збагачення, коли в умовах дефіциту щодо об´єкта договору за­мість виконання зобов´язання в натурі боржник сплачує грошо­ву компенсацію. Якщо повернення майна в натурі неможливе, законодавець у певних випадках застосовує кратний розмір від­повідальності боржника. Так, згідно із Законом України від б червня 1995 р. «Про визначення розміру збитків, завданих не­достачею або втратою дорогоцінних металів та каміння, завда­них підприємству працівниками під час продажу, перевезення, зберігання, обробкою», настає кратна відповідальність винних осіб (де об´єктом відносин є згадані речі) у таких розмірах:

а) дорогоцінних металів (золото, срібло, метали платинової групи) - у подвійному розмірі вартості за цінами, що діють на день виявлення завданих збитків;

б) дорогоцінного каміння (природні алмази, смарагди, рубіни та ін.) - у подвійному розмірі на день виявлення збитків;

в)  огранованого дорогоцінного каміння, ювелірних та побуто­ вих виробів з використанням дорогоцінних металів та каміння, - у потрійному розмірі їх вартості на день виявлення збитків;

г) іноземної валюти та цінних паперів у іноземній валюті - у потрійному розмірі валютних цінностей, перерахованих у валю­ту України за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення.

Ці збитки підлягають відшкодуванню незалежно від притяг­нення винних осіб до кримінальної, адміністративної чи дис­циплінарної відповідальності.

З метою вдосконалення правової бази боротьби з економічною злочинністю законодавчо затверджено порядок визначення роз­міру збитків від розкрадання, нестачі, псування матеріальних цінностей (окрім дорогоцінних металів та каміння чи валютних цінностей) і встановлено механізм визначення збитків.

Так, у разі розкрадання чи загибелі тварин розмір збитків визначається за закупівельними цінами, які діють на момент відшкодування збитків із застосуванням коефіцієнта 1,5.

Порядок визначення розміру збитків, заподіяних природному навколишньому середовищу (незаконна порубка лісу, незаконне полювання, незаконне заняття рибним промислом, забруднен­ня водойм, атмосферного повітря тощо), встановлений приро­доохоронним законодавством відповідно до такс та методик, що затверджені Міністерством охорони навколишнього природного середовища, Міністерством лісового господарства України, Ко­мітетом України по рибному господарству і рибній промисло­вості, Міністерством екологічної безпеки України.

Розмір шкоди, заподіяної лісу та природним об´єктам рослин­ного світу самовільною заготівлею недеревних рослинних ресурсів на ділянках, де це заборонено або допускається за спеціальним дозволом, обчислюється за таксою, затвердженою Урядом.

За порушення законодавства про охорону природи в певних випадках також встановлений кратний розмір відповідальності за заподіяну шкоду. Так, якщо шкода заподіяна незаконним до­буванням або знищенням диких тварин на території державного заповідника, державного природного національного парку, де­ржавного зоологічного заказника встановлена такса збільшуєть­ся удвічі.

За шкоду, заподіяну заготівлею ікри осетрових і лососевих риб, стягується сума в розмірі десятикратної вартості заготовленої ікри згідно з діючими роздрібними цінами на ікру вищого сорту.

Особливий випадок захисту права власності передбачений ст. 48 Закону України «Про власність», де йдеться про відшкоду­вання збитків, які виникли внаслідок припинення права влас­ності в силу закону. Якщо прийняття певного закону обумовило припинення права власності, власник має право звернутися з позовом до держави про відшкодування завданих йому збитків у повному обсязі відповідно до реальної вартості майна. Так, майно може бути вилучене у власника шляхом реквізиції за наявності обставин надзвичайного характеру: стихійного лиха, аварії, епізоотії; при безгосподарському утриманні й незабезпе­ченні охоронності майна, що є пам´яткою історії та культури, та в деяких інших випадках.

У ст. 236 ЦК Російської Федерації передбачено право влас­ника на відшкодування шкоди в повному обсязі у випадку на­ціоналізації майна. У ЦК України з´явилася норма дещо ширша за змістом. Так, ст. 1170 ЦК передбачає, що у разі прийняття закону, що припиняє право власності на певне майно, шкода, завдана власникові такого майна, відшкодовується державою в повному обсязі. Такі позови можуть мати місце, коли власник в цілому згоден із рішенням про вилучення у нього майна, але не погоджується з розміром або порядком відшкодування заподія­них йому збитків.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право