Сторона, права якої порушено, може звернутися в юрисдикційний орган протягом певного встановлено законом часу за за­хистом порушеного права. Але обставини можуть скластися так, що позивач через умови, які від нього не залежали, не зміг вчас­но звернутися до суду. Законодавець враховує такі об´єктивні обставини і допускає в законі зупинення перебігу строків позов­ної давності.

Звичайно, таке зупинення означає, що в строк позовної дав­ності не зараховується той проміжок часу, протягом якого особа не мала можливість звернутися з позовом.

Відповідно до ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред´явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).

Надзвичайність означає відсутність закономірностей у роз­витку події. Наприклад, тривалий снігопад у Криму. Невідво­ротність означає, що саме за цих умов настання події немож­ливо було відвернути (тобто за звичайних умов її можна було б відвернути). Непереборною силою виступає саме подія, тобто такий юридичний факт, настання якого не залежить від волі людей.

Прикладами непереборної сили можуть бути руйнівні при­родні явища: повінь, шторм, буревій, землетрус та інші явища, що об´єктивно зробили неможливим подання позову (у зв´язку з проведенням аварійних, рятувальних робіт тощо).

Питання про те, чи можна до непереборної сили зарахувати й хворобу, якщо вона тривалий час перешкоджала особі звернути­ся до суду, є дискусійним. Зауважимо, що інститут добровільно­го представництва дає змогу особі захищати свої інтереси в тих випадках, коли вона захворіла; якщо ж вона визнана недієздат­ною, то її інтереси представляє законний представник. Якщо строк позовної давності пропущений саме через хворобу пози­вача, то суд може врахувати хворобу позивача як обставину, що дозволяє поновити пропущений строк позовної давності;

2) у разі відстрочення виконання зобов´язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. Мораторій може бути оголошений у зв´язку з різними надзвичайними подіями, викли­каними складним міжнародним становищем, неординарними складними громадськими явищами. Мораторій може мати як за­гальний, так і спеціальний характер, бути поширеним як на пев­ну територію, так і на певний вид зобов´язань. Загальні мораторії в нашій країні не оголошувалися навіть за важких умов Великої Вітчизняної війни; часткові ж мораторії мали місце. Так, під час війни була встановлена відстрочка для стягнення заборгованості по грошових зобов´язаннях державних та  кооперативних органі­ зацій, що перебували на тимчасово окупованій території.

Підставою для запровадження часткового мораторію щодо сільгосппідприємств була посуха 1963 р. На початку 80-х років постановою уряду від відповідальності за сплату штрафів були звільнені заводи, що не виконали зобов´язань з поставки продук­ції у зв´язку з тим, що не були забезпечені металом тощо;

3)  у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-право­вого акта, який регулює відповідні відносини;

4)  якщо позивач чи відповідач перебуває у складі Збройних Сил України, які переведені на військовий стан. Якщо ж грома­дянин у мирний час призваний до війська - це не є підставою зу­пинення строків позовної давності, оскільки він має можливість звернутися до суду через представника.

Окрім загальних підстав зупинення позовної давності, пере­дбачених ст. 263 ЦК України, є й інші, що передбачені певними статтями Кодексу та деякими нормативними актами.

За позовами про відшкодування шкоди, пов´язаної з ушкод­женням здоров´я або заподіянням смерті, перебіг строку позов­ної давності зупиняється зверненням потерпілого або непрацез­датних осіб, які перебували на його утриманні чи мали на день смерті право на одержання від нього утримання, а також дити­ни, яка народилась після його смерті, до відповідного органу із заявою про призначення пенсії або допомоги - строк зупиняєть­ся до призначення або відмови в призначенні.

Ще одна підстава зупинення перебігу строку позовної давності передбачена ст. 392 КТМ України. При загальній аварії право на позов виникає у вантажоодержувача від дня видачі вантажу. В тих випадках, коли потрібно провести розрахунки по загальній аварії, тобто розподілити збитки між судном, фрахтом та ванта­жем відповідно до їх вартості, перебіг строку позовної давності зупиняється з моменту винесення постанови про наявність за­гальної аварії і до одержання диспаші (тобто, розрахунків по розподілу загальної аварії) зацікавленою особою.

Усі інші обставини не є підставою для зупинення перебігу строків позовної давності.  Так,  якщо складання розрахунку аварії на морі є підставою для зупинення перебігу строку позов­ної давності, то такі самі обставини, пов´язані з аварією наземно­го транспорту (наприклад, проведення розслідування за фактом зіткнення джерел підвищеної небезпеки), не є підставою зупи­нення перебігу строків позовної давності. Строк позовної давності в таких випадках починається не від дня винесення вироку суду чи постанови слідчих органів за фактом автотранспортної приго­ди, а від дати завдання збитків, причому час, потрібний для вста­новлення остаточної суми збитків, не впливає на вирішення пи­тання про початковий момент відліку строків позовної давності. Від зупинення строків позовної давності потрібно відрізняти зупинення провадження по справі в органах суду. Справа в тому, що інколи вже почате провадження в суді з об´єктивних причин не може бути закінченим. Так, ст. 79 ГПК України передбачає, що провадження по справі зупиняється, якщо вирішується спір, до розгляду якого неможливо прийняти рішення по справі.

Відповідно до ст. 201 ЦПК суд зобов´язаний зупинити провад­ження у справі у разі:

1)  смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2)  злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної осо­би, яка була стороною у справі;

3)  перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військо­вих формувань, що переведені на воєнний стан та ін.

Провадження може бути зупинене судом у випадках: перебу­вання сторони на військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання; захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу; розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності; призна­ченням судом експертизи тощо.

Після усунення цих перешкод провадження по справі понов­люється.

Зупинення строку позовної давності може мати місце лише тоді, коли обставини, що є підставою для зупинення перебігу строків, виникли в останні шість місяців строку давності. Якщо строк позовної давності менший за шість місяців, то він зупи­няється незалежно від того, коли ці обставини виникли чи три­вають.

Після того, як обставина, що була підставою для зупинення перебігу строку позовної давності, зникла, перебіг строку позов­ної давності продовжується. Якщо для пред´явлення позову за­лишилось менше шести місяців, то строк продовжується до стро­ку позовної давності за вимогою.

КТМ України (ст. 393) називає виняток з цього загального правила. У випадку, коли судно протягом позовної давності не могли застати у водах України, строк позовної давності продов­жується до трьох років.

Переривання перебігу строків позовної давності

Перебіг позовної давності може бути не тільки зупинено, а й перервано. Переривання перебігу позовної давності відрізняєть­ся від її зупинення як за підставами, так і за юридичними наслід­ками. Загальною підставою для переривання строку позовної давності є звернення з позовом у встановленому порядку, тобто звернення з позовом належного позивача до належного відпові­дача і в належний судовий орган (ст. 264 ЦК).

Якщо позивач не виконав вимог щодо позовної заяви, то від­повідно до ст. 63 ГПК України позовна заява повертається без розгляду і таке звернення не перериває перебігу строків позовної давності.

Перебіг строку давності переривається вчиненням дій, що свідчать про визнання боргу, часткове виконання зобов´язання, письмове прохання про відстрочку сплати боргу тощо.

Усне визнання зобов´язання чи усна обіцянка сплатити борг певного числа не є підставою для перерви строку. За спорами ор­ганізацій, виконання зобов´язаною стороною дій, що свідчать про визнання боргу (наприклад, досилка комплектуючих частин при поставці некомплектної продукції, заміна неякісної продукції на якісну), є підставою для переривання строку позовної давності.

При зупиненні строку перебіг строку продовжується, а в разі переривання - перебіг строку починається спочатку.

Поновлення строків позовної давності

Якщо позивач пропустив строк позовної давності - це безу­мовна підстава для того, щоб залишити його позов без задово­лення. Але пропуск строку може мати місце за обставин, що не залежали від позивача і які, проте, не є підставою для зупинен­ня перебігу строків позовної давності. Тому було б несправедли­вим відмовляти позивачеві в захисті порушеного права з мотивів пропуску строків давності (ст. 267 ЦК).

За виняткових обставин суд може поновити пропущений строк позовної давності й захистити пропущене право.

У цивільному законодавстві України відсутній перелік таких поважних причин. Російський законодавець серед таких підстав називає тяжку хворобу позивача, безпорадний стан, неписьмен­ність (ст. 205 ЦК Російської Федерації).

У судовій практиці такими обставинами, як правило, визна­ються також неповноліття позивача за відсутності опікунів чи піклувальників, перебування в довготривалому закордонному відрядженні, у місцях позбавлення волі з наступною реабіліта­цією. За спорами з участю організацій - невстановлення відпові­дача у зв´язку з відсутністю маркування вантажу тощо.

Закінчення строку позовної давності позбавляє позивача пра­ва на позов у матеріальному розумінні, оскільки позивач втрачає право на примусове виконання зобов´язання порушником. Але боржник може виконати зобов´язання добровільно і після закін­чення строку позовної давності.

Боржник, який виконав зобов´язання після закінчення стро­ку позовної давності, навіть за умов, що він не знав про закінчен­ня строку позовної давності, не має права вимагати повернення того, що він виконав.