Для обчислення строків позовної давності потрібно визначити їх початковий момент, оскільки від цього залежить не тільки правильне обчислення строку, а й можливість захисту поруше­ного матеріального права.

За загальним правилом перебіг строку позовної давності по­чинається з того моменту, коли у особи виникає право на позов. Право на позов виникає, коли особа дізналась чи могла довідати­ся про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК). Так, якщо за договором позики боржник мав по­вернути борг 1-го числа, але не повернув, то право на позов ви­никає у кредитора з 2-го числа, оскільки він знає, що боржник порушив строк виконання своїх обов´язків. Законодавець не ви­падково побудував диспозицію цієї норми так, що перебіг стро­ку позовної давності починається не тільки з того моменту, коли особа дізналась про порушення свого права, а й з того моменту, коли вона повинна була дізнатися про це.

Так, наприклад, завод поставив підприємству 1-го числа бра­ковану продукцію. Підприємство прийняло продукцію за якіс­тю і склало акт про прийом лише 30-го числа. Право на позов виникає у покупця, однак, не 3-го числа, а з того моменту, коли він був зобов´язаний виявити дефекти. Відповідно до Інструк­ції про порядок прийому продукції виробничо-технічного при­значення та товарів народного споживання, затвердженої 25 квітня 1966 р. (П-7), приймання продукції за якістю має бути здійснене: при міжміській поставці - протягом 20 днів, при міській поставці - протягом 10 днів, а швидкопсувної - протя­гом 24 годин. Тому в даному випадку строк позовної давності починає свій перебіг не з того числа, коли замовник виявив брак і склав акт, а від того дня, коли продукція мала бути прийнята за вимогами нормативного акта, тобто відповідно з 21 чи 11 числа.

У зобов´язаннях, строк виконання яких не визначений або визначений момент витребування, давність починають обчис­лювати з того часу, коли у кредитора виникає право вимагати виконання зобов´язання, а якщо при цьому боржникові надаєть­ся пільговий 7-денний строк на виконання, то давність почина­ють обчислювати з моменту його закінчення. Так, за загальним правилом, боржник зобов´язаний виконати зобов´язання, строк яких невизначений або визначений моментом вимоги кредитора, у 7-денний строк від дня пред´явлення вимоги, якщо обов´язок негайного виконання не передбачено законом, договором чи змістом зобов´язання.

Коли договір майнового найму укладено без зазначення стро­ку, він вважається укладеним на невизначений строк, і кожна зі сторін має право відмовитися від договору в будь-який час, по­передивши про це контрагента письмово за три місяці. У цьому разі перебіг строку позовної давності починається з моменту за­кінчення строку, вказаного в письмовому повідомленні, але не менше ніж за три місяці з моменту відправлення повідомлення.

У ЦК та деяких інших спеціальних нормативних актах міс­тяться й інші правила початку обчислювання перебігу строків позовної давності.

Особливість застосування позовної давності з вимог, що вип­ливають з перевезень і які пред´являються до перевізників, по­лягає у тому, що за загальним правилом строк позовної давності у цих випадках починається не з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а від дня одержання відповіді на претензію чи закінчення строку, вста­новленого для відповіді.

У КТМ України встановлено такі особливості обчислення строків позовної давності:

• за вимогами щодо відшкодування збитків від втрати вантажу строк позовної давності починається після закінчення 30-ти днів від того дня, коли вантаж має бути виданий, а у змішаному пе­ревезенні - по закінченні 4-х місяців від дня прийняття вантажу до перевезення (ст. 388);
• за вимогами щодо відшкодування збитків від нестач або пошкодження вантажу - від дня видачі або того дня, коли ван­таж має бути виданий, але не був виданий (ст. 389);
• за вимогами, що виникають з договору перевезення пасажи­рів, - від дня, коли пасажир повинен був залишити чи залишив судно;
• за вимогами, що випливають з проведення рятувальних опе­рацій, - від дня закінчення рятувальної операції.

Свої особливості має порядок обчислення строків позовної давності з вимог, що випливають з поставки некомплектної про­дукції при відвантаженні її вузлами (окремими частинами комп­лекту). Якщо за договором постачальник відвантажує продукцію вузлами, то зобов´язання вважається виконаним після відванта­ження останнього виробу в обумовлений договором строк.

Початок перебігу строків позовної давності по справах про стягнення неустойки визначається за загальними правилами, тобто від того дня, коли особа дізналась або повинна була дізна­тися про порушення свого права. Але особливість обчислення строків позовної давності в цьому випадку полягає в тому, що коли відповідно до договору або чинного законодавства неустой­ка підлягає стягненню за кожний день прострочки зобов´язань, то строк позовної давності обчислюється щодо кожного дня ок­ремо.

Так, договором підряду на капітальне будівництво (будівель­ний підряд) може бути передбачено стягнення неустойки за кож­ний день порушення строків здачі об´єкта чи за кожний день неусунення недоробок. За цих обставин строк позовної давності варто обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов´язання в межах шести місяців, що передують поданню по­зову.

Якщо після задоволення такого позову недоробки не будуть усунуті, то позивач має право звернутися з позовом про стягнен­ня штрафу знову ж таки в межах 6-місячного строку, що передує зверненню з позовом.

У разі порушення цивільного права або інтересу неповноліт­ньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття (п. 4 ст. 261 ЦК).