Електронна бібліотекапідручники


Право: Посібник для студентів бізнес-спеціальностей

2.2 Практичне застосування договірного права


Багато хто розглядає договірне право як засіб притягнути сторони, що порушують контракт, до суду. Коли йдеться про деякі типи контрактів, наприклад, контракти про споживчий кредит, то судові розгляди справді бувають часто, але судові справи про порушення контракту між двома комерційними сторонами трапляються відносно рідко. Значно частіше спори вирішуються шляхом досягнення домовленості, або, коли одна зі сторін не йде на компроміс, справа просто залишається невирішеною. В останньому випадку наслідком часто буває припинення комерційних відносин між сторонами.

Навіть тоді, коли порушено справу, підприємства віддають перевагу приватному арбітражу перед звичайною судовою системою. Такий хід подій може передбачатися в самому контракті, або про нього може домовитися після виникнення спору.

Основною метою комерційних сторін при укладанні контракту є якомога ясніше встановити права і обов´язки сторін. Крім того, контракт має визначати відповідальність сторін у разі, якщо хід його виконання не збігатиметься з планом, наприклад, коли виконання буде перервано страйком.

Якщо сума контракту велика або його укладено на певний термін, тоді особливо важливо продумати, як спланувати контракт.

Договірне право застосовується переважно для таких цілей:

а) щоб відшкодувати борг за угодою;

Приклад

Енн продає певну кількість цегли компанії "Білдерс Лтд" за 1 тис. фунтів стерлінгів з відстрочкою оплати на ЗО днів. Компанія "Білдерс Лтд" не змогла сплатити за товар. Енн може подати позов на "Білдерс Лтд" у сумі, що відповідає сумі контракту.

б) щоб повернути собі вартість товарів (послуг), сплачену за контрактом, які фактично не були поставлені (надані). Строго кажучи, це вимога реституції;

в) щоб відшкодувати збитки, пов´язані з порушенням контракту, якщо контракт не було виконано. (Зверніть увагу на специфічне юридичне значення слова

"відшкодувати" у цьому контексті: позивач насправді нічого не відшкодовує, оскільки в звичайних обставинах ніхто не може "відшкодувати" без того, щоб

спершу це мати.);

Приклад

Кріс замовив у компанії "Карпетс Лтд" килимове покриття для офісу і заплатив за нього авансом 5 тис. фунтів стерлінгів. Компанія "Карпетс Лтд" не змогла поставити йому килимове покриття, Кріс висуває тут дві вимоги, хоч обидві можна об´єднати в одній судовій справі. Перша — вимога реституції — повернути його гроші. Друга — вимога відшкодування збитків за порушення контракту, сума відшкодування становить різницю між б тис. фунтів, які Кріс погодився заплатити компанії "Карпетс Лтд", і сумою в 6 тис. фунтів стерлінгів, які він має заплатити компанії "Флорінг Лтд", яка виконує цю роботу; тож Кріс має право на відшкодування збитків через порушення контракту в обсязі 1 тис. фунтів стерлінгів.

У наведених вище прикладах не виключено, що неспроможність компанії "Білдерс Лтд" заплатити за цеглу і компанії "Карпетс Лтд" поставити килимове покриття пов´язана з їхньою неплатоспроможністю. У такому разі Енн і Кріс направлять свої вимоги до ліквідатора компаній "Білдерс Лтд" та "Карпетс Лтд". Така вимога в кращому разі надасть можливість відшкодувати лише частину грошей, фактично заплачених Енн та Крісом, а в багатьох випадках Енн та Кріс можуть залишитися ні з чим через те, що на майно неплатоспроможних компаній ще раніше були подані вимоги, котрі в першу ж чергу повинні задовольнятись.

г) щоб відшкодувати збитки, якщо одна сторона виконала частину свого контракту неналежним чином.

На практиці значно більша частина справ про порушення контракту пов´язана саме з дефектним виконанням, ніж з невиконанням взагалі.

Приклад

Фіона встановила подвійні склопакети на фабриці Джемми за 20 тис. фунтів стерлінгів. Частина роботи має дефекти, і хоч Джемма могла б виправити дефекти, вона каже, що для цієї роботи не має часу в своєму розкладі. Джемма наймає Герріет для виправлення дефектів за 2 тис. фунтів стерлінгів. Джемма матиме право на цю суму як відшкодування збитків за порушення контракту.

2.2.1 Контракти стандартної форми

Нині широко застосовуються контракти "стандартної форми". Контракт стандартної форми — це контракт, в якому деякі, а іноді й усі положення визначені заздалегідь однією чи іншою стороною і надруковані на стандартному бланку. Інколи умови можна обговорювати, але нерідко одна сторона заявляє іншій: "Я згодна працювати лише на цих умовах — або погоджуйтеся з ними або ні".

Контракт стандартної форми може бути спеціально розроблений від імені підприємства його власним юрисконсультом або асоціацією виробників та дилерів однієї галузі виробництва для потреби її членів. У деяких випадках, коли члени однієї такої асоціації постійно укладають контракти з членами іншої, між асоціаціями можуть відбутися переговори з метою вироблення умов типового контракту. Наприклад, Асоціація підрядників заводів і Федерація підрядників цивільного будівництва розробили низку типових контрактів, які застосовуються при укладанні контрактів оренди виробничих площ.

При складанні контрактів за стандартною формою важливо знати положення Закону про несправедливі умови контрактів 1977 р. Хоча з назви закону можна зробити висновок, що він контролює всі несправедливі умови контрактів, це не зовсім так. Він контролює лише несправедливі умови, що мають на меті виключення або обмеження відповідальності однієї сторони за порушення контракту, недбальство або порушення статутного обов´язку. Як правило, його дія полягає в тому, що будь-яка умова, котра виключає чи обмежує відповідальність у разі порушення контракту, має (у контракті за стандартною формою між двома комерційними підприємствами) відповідати критерію доцільності; вилучення умов, що само собою маються на увазі, з контрактів продажу, поставок, оренди або оренди з правом викупу товарів є недійсним, якщо йдеться про комерційний продаж; так само недійсні умови контрактів, що мають на меті виключення відповідальності за смерть або особисту шкоду. Лише за дуже рідкісних обставин умова, що має на меті виключення чи обмеження відповідальності за порушення контракту, вважатиметься дійсною в будь-якому разі.

2.2.2. Формальні й неформальні контракти

Більшість нефахівців гадають, що контракт — це формальний документ, повний юридичного багатослів´я. Насправді для більшості типів контрактів жодна письмова формальність не потрібна. Вони можуть бути і бувають укладені усно або навіть просто випливати з відповідної поведінки* Простий усний контракт має таку саму позовну силу, як і більшість складних письмових контрактів.

Однак існує традиція, що важливі комерційні контракти мають укладатися письмово. Це посилює можливість доведення, в чому полягав контракт, на випадок, якщо виникне спір. Письмовий контракт також є зручним джерелом посилання, оскільки права та обов´язки, визначені в ділових контрактах, часто надто широкі й надто докладні, щоб тримати їх у пам´яті: контракт на будівництво, скажімо, як правило, потребує детальних планів і часом містить точні специфікації щодо матеріалів, які мають використовуватися.

Окремі контракти мають бути письмовими. Найважливішими з них є:

1) контракт продажу землі (або іншого різновиду передачі землі чи розпорядження нею, наприклад, оренди) (стаття 2 Закону про власність (різні положення) 1989 p.). Зауважте, що поняття "земля" включає предмети, невід´ємні від неї, найочевиднішими з яких є будівлі;

2) регульовані контракти споживчого кредиту в розумінні, передбаченом Законом про споживчий кредит 1974 p., мають бути письмовими й у визначеній формі, щоб бути "правильно оформленими (стаття 61 Закону про споживчий кредит). Якщо контракт оформлено неправильно, то його виконання може бути примусово забезпечене лише за судовим наказом (стаття 65 Закону про споживчий кредит).

 



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Міжнародне приватне право
Римське приватне право
Право: Посібник для студентів бізнес-спеціальностей