пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Право: Посібник для студентів бізнес-спеціальностей

1.7. Кримінальні суди


Хоч у законах враховане широке коло кримінальних правопорушень з метою врегулювання поведінки підприємств, підприємців порівняно рідко притягують до суду за скоєння таких злочинів.

2

Це пов´язано з двома причинами. По-перше, деякі зі структур, покликаних забезпечувати правопорядок, у своїй роботі віддають перевагу примиренню. Вони пропонують допомогу та поради діловим колам, і лише якщо цю допомогу та поради відкрито зневажають, вдаються до кримінального переслідування. Це загальне правило. Таким чином, якщо ви надали споживчий кредит, не маючи ліцензії, що є правопорушенням, передбаченим статтею 39 Закону про споживчий кредит 1974 р., то вас найімовірніше проконсультують і попередять на майбутнє замість того, щоб переслідувати, хіба що ви затято не підкорятиметеся. По-друге, окремі структури, такі як відділ Митного відомства з роботи з ПДВ, Державна податкова адміністрація тощо, як правило, погоджуються на штраф замість судового переслідування.

Таким чином, попри те, що ділові кола щодня чинять силу-силенну кримінальних правопорушень (щоправда, переважно ненавмисно!), відносно невелика кількість ділових людей доводять справу до кримінального переслідування.

Типи кримінальних правопорушень

З метою встановлення, який суд має розглядати ту чи іншу справу про кримінальний злочин, останні поділяються на три типи:

1) Злочини, що переслідуються в порядку сумарної юрисдикції. Справи розглядаються лише магістратами.

2) Злочини, що розглядаються в порядку звинувачення. Це дуже серйозні злочини, такі справи можуть розглядатися лише Судом корони — суддею або журі.

3) Злочини, справи в яких можуть розглядатися в той чи інший спосіб. Є велика кількість таких злочинів. У подібних випадках у магістраті, котрий розглядає справу, можуть виступити представники і обвинувачення, і захисту, щоб магістрат міг вирішити, чи справа має розглядатися в одному із судів магістрату, чи це буде розгляд у порядку звинувачення в Суді корони. Якщо суддя магістрату прийме рішення, що справа має розглядатися в порядку звинувачення, то на цьому його роль закінчується. Якщо ж він прийме рішення, що цей злочин підлягає розгляду в суді сумарної юрисдикції, звинуваченого необхідно поінформувати про право на розгляд його справи журі в Суді корони, якщо він цього хоче. На практиці багато відповідачів вибирають розгляд судом сумарної юрисдикції, щоб якнайшвидше закінчити справу.

Суди магістратів

Суди магістратів слухають 98 % кримінальних справ. У розгляді справи беруть участь щонайменше два, а максимум — сім суддів (хоч деякі функції може виконувати один суддя), виняток становить випадок, коли в ньому задіяний платний суддя, який називається "стипендіат" і який може розглядати справу одноосібно. Суддю називають його чи її звичайним іменем і при звертанні в суді кажуть "ваша честь" або просто "сер" чи "мадам".

Судді в цих судах не мають юридичної освіти, більшість із них мають лише початкові знання з права. Через це їм допомагає секретар. Секретар будь-якого округу суду "малих сесій" має бути соліситором або баристером зі стажем роботи не менше 5 років, хоч секретар, який бере участь у засіданні у будь-який конкретний день, необов´язково має бути кваліфікованим юристом.

Апеляції на вирок судів магістратів можуть подаватися відповідачем до Суду корони. Апеляція відбувається у формі повного повторного слухання справи, причому свідки повинні знову давати свідчення (на відміну від звичайної форми апеляції, яка відбувається шляхом розгляду документів справи, зібраних судом попередньої інстанції). Апеляцію слухає суддя разом з щонайменше двома і щонайбільше чотирма непрофесійними суддями магістрату. Журі в цьому участі не бере.

Подальша апеляція можлива лише з питання права. Вона подається До Суду Відділення Королівської лави Високого суду. Апеляцію може ініціювати або обвинувачення, або захист. її розглядають три судді. Якщо питання права є єдиним предметом спору між захистом і обвинуваченням, то захист апелює переважно безпосередньо до Суду Відділення, обминаючи тим самим Суд корони.

Остаточну апеляцію можна подати до Палати лордів за умов, якщо Суд Відділення визначить, що питання, яке має вирішити суд, є питанням права загальнодержавного значення, і або Палата лордів, або Суд Відділення дасть дозвіл на апеляцію.

Суд корони

Розгляд справи Судом корони називається розглядом у порядку звинувачення і проводиться суддею спільно з журі. До розгляду із журі відбувається попереднє слухання перед суддями магістрату з метою пересвідчитися в тому, що обвинувачений має відповідати в цій справі. З метою заощадити час у судах магістрату, передача на розгляд суду здійснюється у формі роботи з документами, хіба що обвинувачений хоче, щоб відбулося повноцінне попереднє слухання або його юридичне представництво неможливе.

Апеляція на вирок Суду корони подається до апеляційного суду (кримінальне відділення). Така апеляція проходить не у формі повторного слухання, хоч у разі, якщо нові докази дають підстави для припущення, що проведення повторного слухання є виправданим, суд має право призначити новий розгляд справи перед журі, якщо журі дає на це згоду.

Палата лордів

Це останній судовий орган, куди можна апелювати з питання права за умов, що апеляційний суд визначить, що йдеться про питання права загальнодержавного значення, і або Палата лордів, або Апеляційний суд дасть дозвіл на апеляцію.

Юридична консультація і допомога

Кожен, незалежно від його матеріального стану, може звернутися до адвоката, який бере участь у програмі юридичної допомоги, щоб отримати півгодинну консультацію (яка може включати написання листа від імені клієнта) за фіксовану плату — 5 фунтів стерлінгів. Крім того, діє програма надання юридичних консультацій людям з низьким рівнем доходів. Ці консультації або безплатні, або за них клієнт має внести кошти в сумі, що відповідає його платоспроможності. Ця програма називається схемою "Зеленої форми".

Схема "Зеленої форми" не поширюється, як правило, на участь соліситора в судовому засіданні. Для цього потрібна юридична допомога. Щоб одержати допомогу в цивільній справі в рамках програми "Юридична допомога для малозабезпечених", заявник має пройти два тести. Перший полягає у встановленні, чи є достатні підстави, щоб заявник порушував справу або відповідав у справі. Другий тест — це перевірка рівня доходів, яка здійснюється стосовно як доходу, так і капіталу. Граничні обсяги доходів і капіталу змінюються з року в рік. Допомога може надаватися безкоштовно або за певний внесок. Як правило, від особи, яка отримала безкоштовну юридичну допомогу для малозабезпечених, у разі програшу справи не вимагають покривати судові витрати протилежної сторони, але суд має право ухвалити рішення про внесення нею справедливої і відповідної за даних обставин суми. Якщо ж умовою передбачений попередній внесок, то, як правило, у разі програшу справи малозабезпечена особа має зробити такий самий внесок на користь іншої сторони (тобто її внесок подвоюється). Якщо сторона, яка отримала юридичну допомогу для малозабезпечених, виграє справу, вона, як правило, отримує від протилежної сторони покриття судових витрат. Коли цієї суми недосить для покриття витрат її юридичної допомоги, то решту можна покрити за рахунок майна, яке особа, що отримала юридичну допомогу для малозабезпечених, дістала на підставі судового рішення.

Адвокати в суді

Юристи поділяються на дві гілки: соліситори і баристери. У Великій Британії налічується приблизно 35 тис. соліситорів і 5 тис. баристерів.

Соліситори традиційно мають справу з позасудовими питаннями, як-от передача власності, складання заповітів або документів про передачу власності в довірче управління, організація компаній, оформлення документів для порушення судової справи та вся інша допоміжна робота, на кшталт взяття показань у свідка. Соліситор може мати компаньйонів або практикувати самостійно.

Баристер є традиційним адвокатом, тобто особою, яка з´являється в суді від імені сторони справи. Баристерів часто називають "консультантами" і визнають за фахівців юриспруденції. Так, якщо соліситор не переконаний, чи можна виграти справу клієнта (позивача або відповідача) у разі розгляду її в суді, то він, як правило, вдається до "поради консультанта". Для соліситора корисно зробити це, якщо справа непроста, оскільки, діючи за порадою консультанта, він убезпечиться від порушення проти нього справи за недбальство, якщо клієнт буде незадоволений тим, як він вів справу.

Баристери мають власну практику, хоча деякі аспекти їхньої професійної діяльності нагадують партнерство. Баристери працюють по кілька осіб у конторах, які називаються "палатами". Вони спільно наймають адміністративний персонал, прибиральниць та ін. Начальник адміністративного персоналу — "клерк", головне заняття якого — ведення переговорів стосовно гонорару з соліситорами, які пропонують роботу палаті. Гонорар за "справу, доручену адвокату", як правило, є фіксованою сумою з щоденними додатковими гонорарами. Так, якщо гонорар за доручену адвокату справу визначений у сумі 10 тис. фунтів стерлінгів, а додатковий щоденний гонорар становить одну тисячу, то коли справа триватиме два дні, загальний гонорар становитиме 12 тис. Старший баристер може звернутися із заявою про дозвіл "взяти шовк". Це означає, що він (вона) матиме право носити шовкову мантію замість мантії зі звичайного матеріалу ("матерія"). Баристер, який "узяв шовк", стає королівським адвокатом (Queen´s Counsel, скорочено QC). Королівському адвокату в суді допомагає "молодший" баристер.

Раніше баристери мали монополію на адвокатську діяльність у справах, що відкривалися у вищих судах, тобто в Суді корони, Високому суді тощо, але після недавніх реформ соліситори можуть виступати як адвокати у вищих судах, хоч, як не дивно, їм заборонено носити перуку з кінського волосся, що є візитівкою баристера.

Де знайти джерело права

Найочевиднішим джерелом є посібник. Однак посібник дасть вам лише уявлення про погляд автора на закон. Хоча закон, стосуючись багатьох питань, в одних випадках не викликає сумнівів, а в інших до цього ще далеко, автор може лише ознайомити вас зі своїм баченням закону (хоч добросовісні автори мають дослідити й інші можливості), і зовсім необов´язково, що суд чи трибунал вирішить справу відповідно до погляду автора, хоч би яким видатним він був.

Якщо ви бажаєте дійти до витоків матеріалу, першоджерелами права є статути та вирішені справи (тобто справи, розглянуті в суді).

Як знайти статути

Примірники окремих статутів можна придбати в Управлінні з видання офіційних документів її величності (Her Majesty´s Stationery Office, скорочено HMSO), за адресою: High Holborn, London Wl. Ix можна замовити через більшість книгарень. Можна також знайти їх у найбільших публічних бібліотеках. Бібліотечні примірники, як правило, являють собою підшивки, в кожній з яких кілька законів. Статути, опубліковані HMSO, — це саме та версія, на яку посилаються в суді. Вони відомі під назвою "примірник Королівського видавця" і містять лише текст закону й нічого більше. Використовуючи бібліотечні підшивки, необхідно бути обережним, бо часом до статутів вносяться зміни, затверджені пізнішими законодавчими актами, а в підшивці це не відображено. У такому випадку необхідно дістати примірник відповідного статуту.

Де знайти збірки судових рішень

У великих публічних бібліотеках, як правило, є підбірки збірок рішень загального права; деякі "загальні підбірки", тобто збірки судових рішень з усіх видів справ, які становлять інтерес для права, та деякі спеціалізовані збірки, тобто збірки з окремих сфер діяльності, наприклад, "Збірка рішень з питань трудового права" ("Industrial Relations Law Reports"), що, як свідчить назва, містить лише судові рішення щодо трудових спорів.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Міжнародне приватне право
Римське приватне право
Право: Посібник для студентів бізнес-спеціальностей