З моменту виникнення бажання до волевиявлення проходить певний проміжок часу. В одних випадках цей проміжок корот­кий, в інших - довгий. Саме в цей період часу людина обмір­ковує шляхи, за допомогою яких вона може задовольнити свої бажання. Результатом цього є певна дія. Але ще до настання за­вершальної дії воля може певним чином проявитися у поведінці особи. Людина може про свої наміри будь-кому розповісти, на­писати, дати оголошення. Зрозуміло, такий прояв - це теж дія, хоча й не кінцева, але в деяких випадках має враховуватися пра­вом. Наприклад, особа вирішила продати річ. Вона домовляється безпосередньо з покупцем про передачу йому речі й отримання в нього грошей. Передача речі і буде юридично значимою дією. Водночас можуть бути інші випадки, коли продавець і покупе­ць укладають договір без передачі речі та домовляються про її передачу в майбутньому. Укладання договору без передачі речі - це теж юридична дія, юридичний факт, з яким пов´язане ви­никнення прав і обов´язків. Таким чином, допускаються різні форми зовнішнього волевиявлення: словами (усно), письмовим актом, мовчанням, поведінкою особи. В останньому випадку го­ворять про так звані конклюдентні дії, тобто дії, в яких втілюєть­ся взаємозрозуміла воля осіб. До таких дій відносять і ситуацію, за якої громадянин опускає в автомат монету або жетон (вчиняє дію і одержує річ).

Мовчання визнається виявом волі у випадках, передбаче­них законодавством. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору, а наймодавець з цим погоджується, то договір вважається продовженим на невизначений строк. Факт відсутності заперечення (мовчання) в даному випадку набирає значення юридичної дії.

Волевиявлення може здійснюватися як безпосередньо са­мою особою, так і через представника (опосередковано). Опо­середкований спосіб волевиявлення зумовлюється зазвичай відсутністю здатності або фізичної можливості уповноваженої особи вчиняти юридичні дії. Представництво може бути обов´язковим (законне) і добровільним. Обов´язковими пред­ставниками є батьки й опікуни. Добровільне представництво засноване на бажанні уповноваженої особи вчиняти дії від імені іншої особи. Незалежно від виду, представництво юри­дично розглядається як волевиявлення особи, від імені якої діяв представник, хоча зрозуміло, що опікун недієздатної осо­би фактично виявляє свою волю. Визнання того, що представ­ник діє від свого імені, призвело б до втрати будь-якого смислу представництва.

Одним із видів правомірних юридичний дій є правочин.