У статті 195 ЦК України цінні папери поділені на групи та види. Вони поділяють на групи за різними класифікаційними ознаками з метою ефективнішого врегулювання порядку їх ви­пуску та обігу.

Класифікація за формою існування цінних паперів

Відповідно до вказаного критерію цінні папери поділяються на документарні (класичні) і бездокументарні.

Класичні цінні папери випускаються у формі документу. Для них притаманні ознаки цінних паперів, які були розглянуті вище.

У юридичній літературі ведуться дискусії стосовно визначен­ня правової природи бездокументарних цінних паперів.

Варто зазначити, що у випадку з бездокументарними цінними паперами уся інформація про власників таких паперів і їх повно­важення закріплюється у спеціальному електронному реєстрі. Тобто у бездокументарних цінних паперів відсутній матеріаль­ний об´єкт (документ). На цій підставі прихильники класичної теорії про цінні папери зазначають, що бездокументарні цінні папери не відносяться до інституту цінних паперів, а складають окрему і самостійну групу об´єктів цивільного права, при чому не речового, а зобов´язального права².

Інші фахівці стверджують, що бездокументарні цінні па­пери відносяться до інституту цінних паперів і повинні мати однаковий правовий режим із документарними цінними паперами, адже виконують однакові функції´. Саме такої позиції дотримується законодавець, закріпивши у ЦК України поділ цінних паперів на документарні і бездокументарні. Крім того, законодавець розповсюджує на бездокументарні цінні папери режим речового права, якщо це не суперечить природі таких паперів.

Зазначене вирішення виявляється правильним і таким, що сприяє створенню стабільності і чіткості функціонування інс­титуту цінних паперів. Запровадження цілком нових правових конструкцій для бездокументарних цінних паперів могло б при­звести лише до зменшення надійності як обігу цінних паперів, так і захисту учасників правовідносин, об´єктами яких є цінні папери.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну депози­тарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» без документарною формою цінного паперу є здійсне­ний зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.

Порядок випуску та обігу бездокументарних цінних паперів регламентований переважно актами Держаної комісії з цінних паперів і фондового ринку.

Класифікація цінних паперів за способом легітимації упов­новаженої особи

Як зазначав М.М. Агарков, «найбільше значення як у до­ктрині, так і в законодавстві надається поділу цінних папе­рів на папери на пред´явника, ордерні та іменні». Підставою такого поділу є спосіб легітимації держателя цінного паперу в якості суб´єкта зазначеного у ньому права. Саме від того, до якого з видів цінних паперів - іменних, ордерних чи пред´явницьких - належить цінний папір, залежить порядок визначення суб´єкта прав за таким цінним папером і порядок передачі цих прав.

Іменним цінним папером є такий цінний папір, який легіти­мує свого держателя в якості закріплених у цінному папері прав, якщо його ім´я зафіксоване в тексті документа, а також у реєстрі власників іменних цінних паперів, який веде відповідна особа.

Відповідно до п. 4 ст. 197 ЦК України передача іменних цін­них паперів здійснюється в порядку, передбаченому для выступ­ления права вимоги (цесії). Причому, вказаний припис супере­чить п. З ст. 163 ГК України, відповідно до якого іменні цінні папери передаються шляхом повного індосаменту.

Слід відмітити, що процедура обігу іменних цінних паперів деталізовано визначена нормативними актами Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України (далі - ДКЦПФРУ), зокрема у Положенні про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФРУ 26 травня 1998 р. № 60.

Згідно з нормативними актами ДКЦПФРУ для передачі доку­ментарного цінного паперу необхідно здійснити такі дії: 1) пере­дати документ; 2) внести ім´я нового власника до реєстру влас­ників іменних цінних паперів.

Внесення змін до вказаного реєстру відбувається на під­ставі передавального розпорядження, яке відчужувач передає реєстратору з метою перереєстрації відповідних цінних паперів. Новий власник іменного цінного паперу може здійснити права, що у ньому закріплені лише з моменту внесення змін у реєстр.

Наведена вище процедура обігу іменних цінних паперів у цивілістичній літературі має назву «трансфер».

До іменних цінних паперів належать акції, облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати та приватизаційні папери.

Ордерним цінним папером є такий документ, держатель якого визначений в якості зазначеного в ньому права, якщо на ньому зупиняється безперервний ряд передавальних написів. Ордерні цінні папери передаються шляхом вчинення на них передаваль­ного напису - індосаменту, який може бути іменним або бланко­вим. При вчиненні іменного індосаменту вказується ім´я особи, яка передає цей документ, а також ім´я набувача. У разі ж пе­редачі ордерного цінного паперу шляхом вчинення бланкового передавального напису індосанту достатньо просто поставити в документі свій підпис без фіксації імені набувача. Держатель такого ордерного цінного паперу, до якого він перейшов через бланковий індосамент, може у будь-який час вписати своє ім´я в документ. Ордерними цінними паперами є вексель і коноса­мент.

Належним чином легітимованим суб´єктом прав, що за­кріплюються в цінних паперах на пред´явника, буде особа, яка є держателем цінного паперу.

Цінними паперами на пред´явника є казначейські зобов´язання республіки і пред´явницькі акції, ощадні сертифі­кати та облігації внутрішніх і місцевих позик.

Іменні цінні папери відрізняються від цінних паперів на пред´явника тим, що останні, на відміну від іменних, не фіксу­ють імені свого держателя. Для належної легітимації за цінни­ми паперами на пред´явника достатньо пред´явити такий цінний папір.

Дещо складнішою є ситуація з розмежуванням ордерних та іменних цінних паперів. Враховуючи те, що у ордерних, як і в документарних іменних цінних паперах, може бути зафік­соване ім´я уповноваженої особи. Однак на відміну від іменних цінних паперів, обов´язковим реквізитом яких є ім´я уповнова­женої особи, ордерні можуть передаватися шляхом бланкового індосаменту, тобто шляхом здійснення передавального напису без зазначення ім´я набувача. Крім того, характерною ознакою іменних цінних паперів є те, що власники таких паперів фіксу­ються не тільки у тексті цінного паперу, а також у спеціальному реєстрі, який веде емітент або інша особа. У випадку ж з ордер­ними цінними паперами реєстр їх власників не ведеться.

У цінних паперах на пред´явника не вказується ім´я їх влас­ників, натомість ордерні цінні папери обов´язково фіксують ім´я першого власника і нового держателя при передачі їх шляхом вчинення іменного індосаменту. При передачі ордерного цінно­го паперу шляхом вчинення бланкового індосаменту, їх обіг є подібним до обігу цінних паперів на пред´явника, адже достат­ньо передати документ новому держателю. Однак кожний де­ржатель ордерного цінного паперу з бланковим індосаментом може в будь-який момент поставити своє ім´я в тексті документа або передати його за іменним індосаментом.

Класифікація цінних паперів за змістом

За змістом цінні папери можна класифікувати на товарні, грошові та пайові.

Товарні цінні папери дають право на цінності, виражені в ре­альних речах (товарі). Товарні цінні папери ще називають то-варорозпорядчими документами, оскільки при передачі такого паперу іншій особі володар розпоряджається належним йому майном. До товарних цінних паперів відносяться коносамент, деякі приватизаційні папери, закладні та складські свідоцтва.

Грошові (боргові) цінні папери закріплюють право на цін­ність, що виражається в певній сумі грошей. Держатель грошо­вого цінного паперу має право на отримання грошової суми, що визначена в ньому. До грошових паперів належать векселі, чеки, ощадні сертифікати та ін.

Пайові цінні папери надають можливість їх власникам брати участь (майнову та особисту) у акціонерних товариствах. До пай­ових цінних паперів належать акції.

Подібна класифікація закріплена у ст. 195 ЦК України з тим лише доповненням, що містить четверту групу - похідні цінні папери, якими визнаються такі цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов´язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, визначеного договором, цінних паперів, інших фі­нансових та (або) товарних ресурсів. У доктрині цивільного права похідні цінні папери визнаються суміжними з цінними паперами інститутом цивільного права. Адже, по-перше, похідні цінні па­пери призначені для оформлення передачі цінних паперів чи ін­ших об´єктів, а, по-друге, вони передбачають наявність прав та обов´язків у кожної зі сторін правовідносин, пов´язаних з похідни­ми цінними паперами - як у емітента, так і в держателя похідного цінного паперу, що не притаманне класичним цінним паперам.

Класифікація цінних паперів за особою боржника

За особою боржника, а саме особою, яка їх випустила і, як правило, зобов´язана здійснити виконання за ними, цінні папе­ри поділяються на державні, комунальні та приватні.

Державні цінні папери випускаються державою та гаранто­вані усіма її активами (приватизаційні папери, облігації внут­рішніх позик, казначейські зобов´язання республіки).

Комунальні цінні папери випускаються відповідними місце­вими радами (облігації місцевих позик).

До приватних цінних паперів відносяться ті папери, що ви­пускаються приватними особами, як фізичними, так і юридич­ними (акції акціонерних товариств, облігації підприємств тощо). Цінні папери, що випускаються в обіг приватними особами, га­рантовані виключно майном цих осіб.

Класифікація цінних паперів за порядком розміщення

За порядком розміщення цінні папери поділяють на емісійні та неемісійні.

Емісійними цінними паперами визнаються такі цінні папери, які розміщуються випусками, мають рівні обсяг і терміни здій­снення прав усередині одного випуску незалежно від часу прид­бання цінного паперу. Випуск емісійних цінних паперів вимагає обов´язкової державної реєстрації, без якої визнається недійс­ним. Таким чином, емісійні цінні папери є об´єктом масового випуску і при їх випуску, як правило, невідомі перші набувачі емісійних цінних паперів. До емісійних цінних паперів належать акції, облігації, казначейські зобов´язання республіки та ін.

Неемісійні цінні папери характеризуються тим, що видають­ся емітентом конкретному набувачу. При випуску неемісійних цінних паперів не вимагається здійснювати реєстрацію емісії. Неемісійні цінні папери називають комерційними цінними паперами, адже зазвичай вони є наслідком укладення комер­ційних правочинів. На відміну від емісійних цінних паперів, у яких існує один боржник і значна кількість кредиторів - осіб, які придбали емісійні цінні папери одного випуску, комерційні цінні папери передбачають одного боржника і, як правило, одно­го кредитора. До комерційних цінних паперів належать вексель, коносамент, закладна та ін.

Крім вказаних вище у ч. 5 ст. З Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» як окремі групи цінних паперів виді­лені приватизаційні та іпотечні папери.

Згідно з вказаною нормою приватизаційними паперами є цін­ні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одер­жання у процесі приватизації частки майна державних підпри­ємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Іпотечні цінні папери визначаються як цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належ­них їм коштів.