Українська електронна бібліотека

Загрузка...


Цивільне право України. Загальна частина

§ 1. Поняття, специфічні ознаки та правова природа цінних паперів


Відповідно до ст. 194 ЦК України цінними паперами є до­кументи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошове або інше майнове право і визначають взає­мовідносини між особою, яка їх випустила (видала), і власником та передбачають виконання зобов´язань згідно з умовами їх ви­пуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

На підставі вказаного визначення можна виділити такі озна­ки цінних паперів:

1) цінним папером визнається документ, який посвідчує май­нове право переважно грошового характеру;

2)  документ повинен відповідати вимогам щодо форми і мати усі необхідні реквізити;

3)  порядок здійснення прав, закріплених у цінних паперах, визначається при їх випуску (емісії);

4)  цінні папери є оборотоздатними документами, тобто мо­жуть переходити від однієї особи до іншої.

У кожному цінному папері закріплюється певне майнове пра­во. Зазвичай цінні папери закріплюють за їх власником право на отримання певної грошової суми (акції, векселі, чеки, грошові облігації та інші). Крім грошових цінних паперів, випускаються також товарні цінні папери, які закріплюють право на отриман­ня певного товару (коносаменти, складські свідоцтва, цільові об­лігації).

Цінним папером визнається не будь-який документ майно­вого характеру, а лише той, в якому існує тісний зв´язок між документом і правами, закріпленими в ньому. Тобто, без во­лодінням документом не можна реалізувати ті майнові права, які закріплені в ньому. Завдяки вказаній ознаці цінні папе­ри відрізняються від інших документів майнового характеру. Зокрема для легітимаційних знаків чи боргових розписок не є обов´язковим їх пред´явлення для здійснення відповідного права. Такі документи є лише доказом (підтвердженням) існу­вання права. Наявність свого права кредитор може доводити, наприклад, нарівні із борговою розпискою іншими доказами в порядку, визначеному законом. Натомість без пред´явлення цінного паперу його власник не зможе здійснити закріплені у ньому права.

Деякі цінні папери, зокрема акції, поряд з майновими права­ми закріплюють право, яке має особистий характер. Зміст тако­го права полягає у можливості акціонера (власника акції) брати участь в управлінні справами акціонерного товариства, яке ви­пустило відповідні акції. Також до особистих прав акціонерів належить право на отримання інформації про діяльність акціо­нерного товариства. Таким чином, цінні папери можуть закріп­лювати не тільки майнові, а й немайнові права.

Повноваження власника цінного паперу можуть безпосеред­ньо визначатись у тексті цінного паперу або закріплюватись у законодавстві без відповідної фіксації в цінному папері. Зокре­ма, обов´язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення то­вару (послуг), під який вони випускаються. Прикладом цінного паперу, в якому безпосередньо не фіксуються усі повноваження його держателя, є акція. У тексті акції не закріплюються такі права її власника, як право на участь в управлінні акціонерним товариством і право на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Стосовно форми цінних паперів в Україні існують чіткі ви­моги, відповідно до яких усі цінні папери випускаються на спе­ціальних бланках з певним ступенем захисту відповідно до Пос­танови Кабінету Міністрів України «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого облі­ку» № 283 від 19 квітня 1993 р.

Важливе значення для дійсності цінного паперу мають рекві­зити, перелік яких визначений у законодавстві стосовно кожно­го виду цінних паперів. Відповідно до п. 2 ст. 196 ЦК України документ, який не містить обов´язкових реквізитів для цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

У першій редакції проекту ЦК України´ у відповідній нормі (ст. 177) було зазначено, що здійснення прав, закріплених у цін­ному папері, не можливе без пред´явлення цінного паперу. Вка­зана ознака традиційно виділялась у доктрині як одна із голо­вних ознак цінних паперів, яка підкреслює тісний зв´язок між правом і документом.

Цю особливість цінних паперів можна розглядати у двох ас­пектах. По-перше, пред´явлення цінного паперу необхідно кре­дитору для його легітимації як суб´єкта права інкорпорованого в цінному папері. Тобто, якщо кредитор не надасть боржнику цін­ний папір, останній може відмовити у виконанні зобов´язання. По-друге, боржник за цінним папером зобов´язаний виконати зобов´язання лише пред´явнику цінного паперу. Виконавши зобов´язання за цінним папером не пред´явнику документу, а іншій особі, боржник не звільняється від відповідальності за неви­конання зобов´язання особі, яка пред´явить документ.

У ст. 194 ЦК України положення про необхідність пред´явлення цінного паперу для здійснення закріплених у ньо­му прав було замінено на положення про те, що цінні папери пе­редбачають виконання зобов´язань згідно з умовами їх випуску. Це можна пояснити тим, що законодавець намагався узагаль­нити вказане визначення і поширити його на бездокументарні цінні папери. Ґрунтуючись на тому, що бездокументарні цінні папери не мають форми документа, для здійснення прав, у них закріплених, не потрібно пред´являти цінний папір.

Однак виключення зі змісту вказаної статті положення про необхідність пред´явлення цінного паперу для реалізації закріп­лених у ньому прав не свідчить про те, що вказане правило не розповсюджується на цінні папери. Зазначений припис ст. 194 ЦК варто розглядати, як такий, що передбачає різні можливості для реалізації прав, закріплених у цінних паперах. Для усіх видів документарних цінних паперів необхідною умовою здій­снення права з цінного паперу є його пред´явлення, а порядок реалізації прав, закріплених в бездокументарних паперах, виз­начається спеціальним законодавством.

Ще однією ознакою цінного паперу є оборотоздатність, тобто можливість вільної передачі документа від однієї особи до іншої. При передачі цінного паперу до нового власника переходять усі права, які закріплюються у цінному папері в сукупності. Слід за­уважити, що чинне законодавство України містить положення, які встановлюють обмеження для передачі деяких видів цінних паперів. Причому, відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передба­чених законом. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизаційні папери» приватизаційні папери вільному обігу не підлягають, а їх продаж або відчуження іншим спосо­бом є недійсним.

З ознакою оборотоздатності тісно пов´язана інша ознака цін­них паперів, а саме ознака публічної достовірності. За визначенням М.І. Кулагіна, під публічною достовірністю цінних паперів розуміють те, що «добросовісний держатель цінного паперу виз­нається носієм зазначеного у ньому права незалежно від прав по­передніх держателів паперу»´. Завдяки вказаній ознаці цінні па­пери є досить привабливими для учасників майнових відносин, адже містять додаткові гарантії здійснення прав, що закріплю­ються у цінних паперах. У ЦК України вказана ознака цінних паперів, закріплена у п. 2 ст. 198, відповідно до якої відмова від виконання зобов´язання, посвідченого цінним папером, з поси­ланням на відсутність підстави зобов´язання або на його недійс­ність не допускається.

ЦК України передбачено, що в Україні встановлений закри­тий перелік цінних паперів, які можуть знаходитись у торгово­му обігу. Так, відповідно до п. 2 ст. 195 ЦК України види цінних паперів, порядок їх обігу встановлюються законом. Тобто визна­чається необхідність віднесення документів чи інших об´єктів до цієї категорії законами чи у встановленому ними порядку.

У вітчизняній науці цивільного права традиційним є підхід, відповідно до якого цінні папери визнаються рухомими речами, у зв´язку з чим до цінних паперів застосовуються загальні по­ложення речового права. Така позиція аргументується тим, що призначенням цінних паперів є прискорення і спрощення проце­дури передачі прав, які в них втілені у порівнянні із загальними положеннями цивільного права щодо передачі майнових прав. Вказане положення закріплене у ст. 177 ЦК України, в якій за­значено, що об´єктами цивільного права є речі, у тому числі гро­ші та цінні папери.

Поширення норм речового права на цінні папери стає мож­ливим за рахунок наявності матеріального об´єкта - докумен­та. Таким чином, документ і права, що в ньому інкорпоровані, мають настільки тісний зв´язок, що передача прав на документ призводить до передачі прав з документа.

Додатковою перевагою визнання цінних паперів речами є можливість захищати права власників цінних паперів за допомогою юридичних засобів речового права. Зокрема у випадку порушення права володіння цінним папером, що є складовою права власності, для його власника існує забезпечена законом можливість подати віндикаційний позов з метою захисту своїх прав.

Однак можна сказати, що цінні папери є специфічними ре­чами, адже їх власник не має усіх повноважень, які характерні для права власності на інші речі. Відповідно до п. 1 ст. 317 ЦК України зміст права власності складається з трьох повноважень: володіння, користування і розпорядження. Ґрунтуючись на аб­солютній природі права власності, власник може скористатися своїми повноваженнями самостійно, без залучення третіх осіб. Натомість власник цінних паперів не має змоги самостійно ко­ристуватись цінними паперами.

Повноваження користування передбачають можливість отри­мання від речі певних благ. Вартість документа, в якому втілю­ються майнові права, є мінімальною. Цінність документа пов­ністю залежить від цінності прав, закріплених у ньому. Отже, користування цінним папером повинно передбачати здійснення прав, які закріплені в цінному папері. Однак для отримання благ, які закріплені в цінному папері, його власнику необхідно зверну­тися до боржника, що є елементом не речових, а зобов´язальних правовідносин. Таким чином, обмежується абсолютний харак­тер права власності держателя цінного паперу.

Суб´єкт речового права має можливість самостійно володіти, користуватись і розпоряджатися належним йому майном. Нато­мість, суб´єкт зобов´язальних правовідносин повинен звернутись до боржника для здійснення належних йому прав. Таким чином, у зобов´язальних правовідносинах встановлюються зв´язки між конкретними особами, водночас у речових правовідносинах, як правило, є лише один чітко визначений суб´єкт права.

На основі викладеного можна зробити висновок, що цінні па­пери є комплексним інститутом цивільного права, який вклю­чає елементи як зобов´язального, так і речового права. Причому, в цивільному праві України цінні папери мають більш вираже­ну речову природу, що і підтверджується в ст. 177 ЦК України, в якій цінні папери визначені як речі.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право