Електронна бібліотекапідручники


Цивільне право України. Загальна частина

§ 3. Підприємницькі товариства


осподарські товариства є юридичними особами приватного права і разом з виробничими кооперативами складають гру­пу підприємницьких товариств. Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поді­лений на частки між учасниками (ст. 113 ЦК). Господарські товариства створюються з метою одержання прибутку від під­приємницької діяльності та наступного його розподілу між учасниками.

Господарські товариства поділяються на:

1)  повне товариство;

2)  командитне товариство;

3)  товариство з обмеженою відповідальністю;

4)  товариство з додатковою відповідальністю;

5)  акціонерне товариство.

Найменування господарського товариства повинно містити найменування товариства, а також назву виду товариства («ак­ціонерне товариство», «повне товариство»).

Відповідно до 114 ЦК України учасником господарського то­вариства може бути фізична або юридична особа. Цей перелік варто доповнити такими суб´єктами як держава, територіальні громади і Автономна Республіка Крим. Вказані суб´єкти можуть створювати юридичні особи приватного права, в тому числі і гос­подарські товариства. Відповідні приписи містяться у статтях 167-169 ЦК України.

За виключенням повного і командитного товариств, учасни­ком (засновником) господарського товариства може бути одна особа.

Установчими документами повного і командитного товарис­тва є засновницький договір, а інших видів господарських то­вариств - статут. Відповідно до ст. 88 ЦК України в установчих документах господарського товариства повинно бути вказано:

1)  найменування юридичної особи;

2)  її місцезнаходження;

3)   адреса;

4)  органи управління товариством;

5)  компетенція і порядок прийняття рішень органами управ­ління товариства;

6)  порядок вступу до товариства та виходу з нього.
Додаткові вимоги щодо змісту статуту можуть бути встанов­лені ЦК України або іншим законом.

Для кожного виду господарського товариства законодавство передбачає спеціальні додаткові вимоги щодо змісту установчих документів. Учасники (засновники) можуть додатково до вста­новлених законом вказати в установчих документах положення, які не суперечать законодавству України.

У ст. 116 ЦК України визначені загальні повноваження учас­ників господарського товариства, які (так само як і обов´язки) можуть бути доповнені установчим документом товариства і законом. Відповідно до вказаної норми учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1)  брати участь в управлінні товариством у порядку, визна­ченому в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2)  брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3)  вийти у встановленому порядку з товариства;

4)  здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5)  одержувати інформацію про діяльність товариства у поряд­ку, встановленому установчим документом.

Закон визначає, також, загальні обов´язки учасників това­риства, до яких належать:

1)   додержуватися установчого документа товариства та вико­нувати рішення загальних зборів;

2)   виконувати свої зобов´язання перед товариством, у тому числі ті, що пов´язані з майновою участю, а також робити вкла­ди (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що пере­дбачені установчим документом;

3)   не розголошувати комерційну та конфіденційну інформа­цію про діяльність товариства.

Новелою ЦК України є закріплення поділу господарських товариств на головне і залежне (ст. 118 ЦК України). Залежним може бути лише товариство з обмеженою або додатковою від­повідальністю чи акціонерне товариство. Залежним є товарис­тво, якщо (головному) господарському товариству належать двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства. Голо­вне товариство зобов´язано у порядку, визначеному законом, оприлюднити інформацію про набуття ним двадцяти або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або до-. датковою відповідальністю, чи двадцяти або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.

2. Окремі види господарських товариств Повне товариство

Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладе­ного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов´язаннями усім майном, що їм на­лежить. Учасниками повного товариства можуть бути лише осо­би, зареєстровані як суб´єкти підприємницької діяльності (ст. 80 ГК України).

Установчим документом повного товариства є засновницький договір, який підписується усіма його учасниками і повинен містити крім відомостей, передбачених ст. 88 ЦК України, відо­мості про:

1)  розмір та склад складеного капіталу товариства;

2)  розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у скла­деному капіталі;

3)  розмір, склад та строки внесення учасниками вкладів.

Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Найменування повного товариства має містити імена (найме­нування) всіх його учасників, слова «повне товариство» або міс­тити ім´я (найменування) одного чи кількох учасників з додан­ням слів «і компанія», а також слова «повне товариство».

Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором то­вариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення прий­мається більшістю голосів учасників. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.

Учасник повного товариства має право діяти від імені това­риства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно (у такому випадку усі рішення щодо правочинів товариства приймаються одноголосно), або що ведення справ доручено окремим учасникам.

У відносинах з третіми особами повне товариство не може посилатися на положення засновницького договору, які обме­жують повноваження учасників товариства щодо права діяти від імені товариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи могла зна­ти про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.

Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному ка­піталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників.

Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.

Учасник повного товариства, який вибув із товариства, від­повідає за зобов´язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, про­тягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність това­риства за рік, у якому він вибув із товариства.

Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у від­повідній частині до інших учасників, які несуть перед ним від­повідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.

Повне товариство ліквідується на загальних підставах, вста­новлених ст. 110 ЦК України, а також у разі, якщо в товарист­ві залишається один учасник. Цей учасник має право протягом шести місяців з моменту, коли він став єдиним учасником това­риства, перетворити таке товариство в інше господарське това­риство у порядку, встановленому ЦК України.

Виключно у формі повних товариств можуть функціонувати ломбарди.

Командитне товариство

Командитне товариство має багато спільних рис з повним то­вариством, у зв´язку з чим до нього застосовуються положення про повне товариство, якщо інше не встановлено законом.

Законодавство не визначає перелік видів діяльності, які є притаманні саме для командитних товариств. Однак воно виз­нає, що зокрема, страховиком може бути командитне товари­ство.

Характерною ознакою командитного товариства є наявність двох видів учасників товариства: 1) повні учасники; 2) вклад­ники. Таким чином, командитним товариством є товариство, до складу якого входять повні учасники (один учасник) і вкладни­ки (вкладник).

Повні учасники здійснюють від імені товариства підприємни­цьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) від­повідальність за зобов´язаннями товариства усім своїм майном. Управління товариством здійснюється виключно повними учас­никами у порядку, визначеному законом і засновницьким дого­вором (меморандумом).

Правовий статус повних учасників командитного товариства встановлюється положеннями ЦК України про учасників пов­ного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.

Вкладники несуть ризик збитків, пов´язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

У командитному товаристві може бути один чи декілька вкладників (п. 1 ст. 133 ЦК України). Вкладники командитного товариства мають право одержувати частину прибутку товарис­тва відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморан­думом). Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен пере­вищувати п´ятдесяти відсотків складеного капіталу повного то­вариства.

Найменування командитного товариства має містити імена (найменування) всіх повних учасників, слова «командитне това­риство» або містити ім´я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слова «і компанія», а також слова «коман­дитне товариство».

Причому, якщо у найменування командитного товариства включене ім´я вкладника, такий вкладник автоматично стає повним учасником товариства. Такий механізм набуття статусу повного учасника командитного товариства спрямований на за­хист інтересів третіх осіб (контрагентів) товариства.

Командитне товариство створюється і діє на підставі заснов­ницького договору, який підписується усіма повними учасника­ми. Засновницький договір командитного товариства повинен містити окрім загальних відомостей, які передбачені ст. 88 ЦК України для товариств, також, відомості про: 1) розмір та склад складеного капіталу товариства; 2) розмір та порядок зміни час­ток кожного з повних учасників у складеному капіталі; 3) сукуп­ний розмір вкладів вкладників.

У випадку, якщо у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в од­ноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командит­не товариство створюється одним повним учасником, то установ­чим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені для командитного товариства.

Командитне товариство ліквідовується на підставах, встанов­лених для ліквідації повних товариств, а також при вибутті усіх вкладників. В другому випадку повні учасники мають право пе­ретворити командитне товариство у повне товариство (ст. 139 ЦК України).

Товариство з обмеженою відповідальністю

Відповідно до ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами то­вариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом (ст. 141 ЦК Украї­ни). При цьому чинні закони не встановлюють відповідного об­меження. Натомість, коли таке обмеження буде встановлене, почне діяти правило, згідно з яким при перевищенні відповідної кількості учасників товариство з обмеженою відповідальністю підлягатиме перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а зі спливом цього строку - ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до вста­новленої межі.

Товариство з обмеженою відповідальністю може бути засно­ване однією особою. Однак, одна особа не може бути одноособо­вим засновником (учасником) більше ніж одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника. Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідаль­ністю складається з вартості вкладів його учасників. До моменту державної реєстрації товариства його учасники повинні сплати­ти не менше ніж п´ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Зако­нодавством встановлюється мінімальний розмір статутного ка­піталу товариства. Відповідно до ст. 152 Закону України «Про господарські товариства» статутний фонд товариства з обмеже­ною відповідальністю повинен становити не менше суми, еквіва­лентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення това­риства з обмеженою відповідальністю.

Єдиним установчим документом, який визначає предмет, мету і порядок діяльності товариства з обмеженою відповідаль­ністю є його статут. Статут товариства з обмеженою відповідаль­ністю, крім загальних для усіх видів товариств відомостей, пе­редбачених статтею 88 ЦК України, повинен містити відомості про: 1) розмір статутного капіталу, з визначенням частки кож­ного учасника; 2) склад та компетенцію органів управління і по­рядок прийняття ними рішень; 3) розмір і порядок формування резервного фонду; 4) порядок передання (переходу) часток у ста­тутному фонді.

Органами управління товариства з обмеженою відповідаль­ністю є загальні збори учасників (вищий орган) і виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Крім того, загальні збори товариства з обмеже­ною відповідальністю можуть формувати органи, що здійсню­ють постійний контроль за фінансово-господарською діяльніс­тю виконавчого органу. Порядок створення та повноваження контрольного органу (контрольних органів) встановлюються загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю і повинні бути закріплені у статуті товариства з обмеженою від­повідальністю.

До виключної компетенції загальних зборів учасників това­риства з обмеженою відповідальністю належать:

1)   визначення основних напрямів діяльності товариства, за­твердження його планів і звітів про їх виконання;

2)   внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

3)   створення та відкликання виконавчого органу товариства;

4)   визначення форм контролю за діяльністю виконавчого ор­гану, створення та визначення повноважень відповідних конт­рольних органів;

5)   затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;

6)   вирішення питання про придбання товариством частки
учасника;

7)  виключення учасника із товариства;

8)  прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначен­ня ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу, а також вирішення інших питань, визначених статутом товарис­тва з обмеженою відповідальністю.

Наведені вище питання не можуть бути передані для вирі­шення виконавчому органу товариства.

Виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальніс­тю здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою від­повідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчи­нення дій від імені товариства встановлюються законодавством і статутом товариства (ст. 145 ЦК України).

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства, а також, якщо інше не встановлено статутом товариства, третім особам. При відчужен­ні учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки третім особам інші учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника про­порційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи

 

 

домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права (ст. 147 ЦК України). Товариство з додатковою відповідальністю Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, за­сноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом (ст. 151

ЦК України).

За своєю юридичною природою товариство з додатковою від­повідальністю є подібним до товариства з обмеженою відпові­дальністю, у зв´язку з чим до нього застосовуються положення законодавства України про товариство з обмеженою відповідаль­ністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом (п. 4 ст. 151 ЦК України).

Принципова відмінність між вказаним видами товариств полягає у обсязі відповідальності учасників товариств. Майно­ва відповідальність учасників товариства з обмеженою відпові­дальністю обмежується вартістю їх вкладів до статутного фонду товариства. Натомість, учасники товариства з додатковою від­повідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відпові­дальність за зобов´язаннями товариства своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником

вкладу.

У разі визнання банкрутом одного з учасників товариства його відповідальність за зобов´язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

Акціонерне товариство

Відповідно до ст. 152 ЦК України акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерні товариства створю­ються з метою швидкого накопичення коштів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Для цього товариство ви­пускає в обіг цінні папери - акції, з коштів від продажу яких і створюється статутний капітал акціонерного товариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути як фі­зичні, так і юридичні особи. Новелою ЦК України є визнання

 

 

 

 

 

договору про заснування акціонерного товариства внутрішнім актом товариства. Відповідно до ст. 154 ЦК України єдиним ус­тановчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства повинен включати відомості, які є загальними для усіх товариств (вони передбачені статтею 88 ЦК України), а також відомості про:

1)  розмір статутного капіталу;

2)  умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість;

3)  права акціонерів;

4)  склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень та інші відомості, передбачені законом.

Законодавство України не встановлює верхню межу кількості акціонерів акціонерного товариства, натомість статтею 153 ЦК України передбачено, що акціонерне товариство може бути ство­рене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі при­дбання одним акціонером усіх акцій товариства.

Статутний капітал акціонерного товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про господарські товариства» статутний фонд акціонерного товариства не може бути меншим суми, екві­валентної 1250 мінімальним заробітним платам.

Акціонерне товариство під час своєї діяльності може своїм рі­шенням у порядку, визначеному законодавством, збільшувати свій статутний фонд (після повної його сплати) та зменшувати його (не нижче встановленого законом рівня). Законодавство пе­редбачає, також, випадки примусового зменшення статутного фонду акціонерного товариства.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори ак­ціонерів, у яких мають право брати участь усі його акціонери, незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. При голо­суванні на загальних зборах кожний акціонер має таку кількість голосів, якою кількістю акцій він є власником. Акціонер може самостійно брати участь у зборах або призначити свого представ­ника. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Відповідно до ч. 7 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту това­риства більш як 60 відсотків голосів.

До виключної компетенції загальних зборів акціонерів нале­жить:

1)  внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

2)  обрання членів наглядової ради, а також утворення і від­кликання виконавчого та інших органів товариства;

3)  затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибут­ку і збитків товариства;

4)  рішення про ліквідацію товариства.

Інші повноваження віднесені до виключної компетенції за­гальних зборів акціонерів статутом товариства чи законом. Пи­тання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.

Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшіс­тю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. Для вирішен­ня питань: а) внесення змін до статуту товариства; б) ліквідації товариства необхідно набрати не менш ніж 3/4 голосів акціо­нерів, які беруть участь у зборах.

Виконавчий орган акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор). Виконавчий орган у межах, встановлених статутом і законом, діє від імені акціонерного товариства і вирішує всі пи­тання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компе­тенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконав­чий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рі­шень.

В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяль­ністю його виконавчого* органу та захист прав акціонерів това­риства. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення

 

 

виконавчому органу товариства. Випадки обов´язкового ство­рення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлю­ються законом.

Ліквідація акціонерного товариства відбувається добровіль­но - за рішенням загальних зборів, або у випадках передбачених законом, у примусовому порядку. Зокрема, зменшення акціо­нерним товариством розміру свого статутного капіталу нижче від встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію то­вариства.

3. Виробничий кооператив

Виробничим кооперативом є добровільне об´єднання грома­дян на засадах членства для спільної виробничої або іншої гос­подарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об´єднанні його членами майнових пайових внесків.

Виробничий кооператив є юридичною особою приватного права. Про організаційну єдність виробничого кооперативу як юридичної особи свідчить наявність його статуту, що затверд­жується загальними зборами його членів. Найменування коопе­ративу має містити його назву, а також слова „виробничий коо­ператив». Виробничий кооператив має адресу. Вищим органом кооперативу є загальні збори його членів.

Склад, компетенція органів управління кооперативу та по­рядок ухвалення ним рішень повинні бути зазначені у статуті виробничого кооперативу. Від імені виробничого кооперативу діють його виконавчі органи.

Майно, що є у власності виробничого кооперативу, поділяєть­ся на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.

Член виробничого кооперативу зобов´язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, - протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановле­ний статутом кооперативу.

Виробничий кооператив не має права випускати акції. При­буток виробничого кооперативу розділяється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу.

Виробничий кооператив несе цивільно-правову відповідаль­ність. На членів кооперативу покладається субсидіарна відпові­дальність за зобов´язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених статутом кооперативу.

Член виробничого кооперативу має право на вихід із коопера­тиву. У цьому разі йому виплачується вартість паю або видаєть­ся майно, пропорційне його паю, а також здійснюються випла­ти, встановлені статутом кооперативу. Член кооперативу має й інші права.

У разі ліквідації виробничого кооперативу, в першу чергу за­довольняються вимоги кредиторів, а те майно, що залишилося після задово участі.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право