пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Цивільне право України. Загальна частина

§ 4. Фізична особа як підприємець


До ЦК України введено нову главу (5) щодо регулювання від­носин, пов´язаних із закріпленням правового статусу фізичної особи як підприємця. Відповідно до ст. 42 ГК підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик гос­подарська, що здійснюється суб´єктами господарювання (під­приємцями) з метою досягнення економічних і соціальних ре­зультатів та одержання прибутку.

Виходячи з цього, підприємництво не пов´язується з обов´язковим досягненням прибутку, основним елементом виступає досягнення мети, яку ставить перед собою особа. Ін­шими словами, перш за все, в підприємницькій діяльності вба­чається воля особи, що проявляється в оформленому належним чином намірі одержати прибуток. Саме тому регулювання під­приємницької діяльності тісно пов´язується з правоздатністю і дієздатністю. Підприємницькою діяльністю можуть займатись лише повністю дієздатні фізичні особи. Малолітні, а також осо­би, обмежені в дієздатності або визнані судом недієздатними, підприємцями бути не можуть.

Крім того, особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю (обмежені у правоздатності), не можуть здійснювати відповідний вид діяльності до закінчення терміну, встановлено­го вироком суду.

Забороняється займатися підприємницькою діяльністю війсь­ковослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, господарських судів, де­ржавного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Деякими видами підприємництва фізична особа може зай­матися лише з дозволу компетентних державних органів. Та­кий дозвіл оформляється шляхом видачі ліцензії. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлюється в за­коні та носить виключний характер.

Зокрема до таких видів діяльності відноситься: виготовлення і реалізація спеціальних засобів, заряджених речовинами сль­озоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та засобів для виконання спеціальних операцій і опера-тивно-розшукових заходів; створення та утримання стрілецьких тирів, стрільбищ мисливських стендів; створення та утриман­ня штемпельно-граверних майстерень; виготовлення печаток і штампів; діяльність, пов´язана з реалізацією транспортних за­собів, що підлягають реєстрації та обліку в органах внутрішніх справ.

Є також такі види підприємницької діяльності, якими фізич­ні особи взагалі не мають права займатись. Це, насамперед, сто­сується діяльності, що пов´язана з речами, вилученими з цивіль­ного обігу, і пояснюється підвищеними вимогами до безпеки такої діяльності та централізацією функцій управління. Перелік видів такої діяльності встановлюється Верховною Радою Украї­ни за поданням Кабінету Міністрів України. Також, підприємці не можуть займатись діяльністю у сфері організації і радіомов­лення (Закон України «Про телебачення і радіомовлення»), кос­мічною діяльністю (Закон України «Про космічну діяльність»), діяльністю у сфері вищої освіти (Закон України «Про вищу осві­ту») та в інших випадках, визначених законом.

Фізична особа може здійснювати своє право на підприємни­цьку діяльність за умови її державної реєстрації.

Державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя де­ржавній адміністрації за місцем проживання особи, яка бажає займатись підприємництвом. Для реєстрації фізичної особи у якості підприємця така особа повинна подати заповнену реєст­раційну картку встановленого зразка, громадянина - платника податку та інших обов´язкових платежів і документ, що засвід­чує внесення плати за державну реєстрацію.

Державна реєстрація підприємницької діяльності здійс­нюється (за наявності всіх документів) за заявочним принципом протягом не більше десяти робочих днів. Орган, який здійснює реєстрацію, зобов´язаний протягом цього терміну видати посвід­чення про реєстрацію (п. 6 ст. 58 ГК України). Таке посвідчення є підставою для відкриття рахунків в установах банків за місцем реєстрації суб´єкта підприємницької діяльності.

Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб як під­приємців є відкритою.

Фізична особа може розпочати підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори. У разі виникнення спору щодо цих договорів, вона не має права їх ос­порювати на тій підставі, що вона не є підприємцем.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосову­ються всі правила, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не вип­ливає із суті правовідносин. Іншими словами, фізична особа-підприємець має право вільно вибирати вид діяльності, вико­ристовувати все своє майно для досягнення поставленої мети в підприємництві, а також набувати будь-яке майно за винятком вилученого з обігу. Він має право самостійно формувати про­грами діяльності та вибір постачальників і споживачів вироб­леної продукції, встановлювати ціни, дотримуючись вимог за­конодавства.

Підприємець має право наймати і звільняти працівників на умовах трудового договору (контракту), встановлювати систему і розмір оплати праці, інші види доходів осіб, які працюють у ньо­го за наймом, укладати з іншими фізичними особами договори підряду, схову, авторські договори та будь-які інші правочини. Він має право вільно розпоряджатися прибутком, що залишаєть­ся після внесення платежів, установлених законодавством, мати інші права та нести обов´язки.

З іншого боку, як підприємець, фізична особа зобов´язана здійснювати оплату праці працівникам, які у неї працюють за договором трудового найму, на рівні не нижчому за мінімальний, надавати найнятим робітникам відпустки та інші, передбачені трудовим законодавством пільги, забезпечувати дотримання за­конодавства про охорону праці. Здійснювати інші передбачені законодавством вимоги.

Крім цього, фізична особа відповідає за зобов´язаннями, пов´язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, у тому числі і часткою у спільній власності подружжя, крім май­на, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

У разі незаможності фізичної особи-підприємця, він може бути визнаний банкрутом. Під банкрутством підприємця ро­зуміється його неспроможність задовольняти вимоги кредиторів щодо оплати товарів (робіт, послуг), сплати податків та інших обов´язкових платежів до бюджету і позабюджетні фонди. Виз­нання фізичної особи-підприємця банкрутом відбувається у по­рядку, встановленому Законом України «Про банкрутство».

Якщо особа, яка займається підприємництвом, визнана без­вісно відсутньою, недієздатною або обмеженою у дієздатності, або якщо власником майна, яке використовувалося у підпри­ємництві, стала неповнолітня (малолітня) особа, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна.

Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про управління цим майном.

При здійсненні повноважень щодо управління цим майном управитель діє від свого імені, але в інтересах особи, яка є влас­ником майна. Цим самим договір про управління має правову природу, подібну до договору комісії.

Органи опіки та піклування зобов´язані здійснювати конт­роль за діяльністю опікуна чи піклувальника з тим, щоб не по­рушувались права та законні інтереси підопічного.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право