Наука цивільного права в узагальнюючому розумінні - це сис­тема знань про закономірності становлення і розвитку цивільно-правових явищ, діяльність спрямована на здобуття нових знань щодо цивільно-правових понять, категорій, суджень та ідей.

Як галузь цивільного права, так і його наука має свій пред­мет. Але, якщо предметом цивільного права є певні суспільні відносини, то предметом науки є саме цивільне право як галузь права, цивільне законодавство, законодавчі акти, в яких мають місце норми цивільного права, інші його джерела, правозастосовча практика тощо.

Наука цивільного права застосовує загальні та галузеві ме­тоди дослідження: діалектичний матеріалізм; метод порівняль­ного проведення; комплексний аналіз, системний аналіз, метод конкретних соціологічних досліджень та ін.

Розвиток науки цивільного права (цивілістика) в Україні має безпосередній зв´язок з розвитком російської цивілістики. Адже протягом багатьох років Україна входила до складу єдиної де­ржави - Російської імперії, а потім - Радянського Союзу. Але історії відомі проміжки часу, протягом яких були намагання створити цивілістику України.

Так, 9 липня 1918 р. В.І. Вернадський на першому засідан­ні комісії, створеної для вироблення Концепції майбутньої Української Академії наук, запропонував створити у складі Ака­демії чотири відділи, у тому числі й економічно-юридичний. А вже 4 вересня 1918 р. була оголошена розгорнута Характеристика правничих досліджень в Академії. До дев´яти кафедр, які повин­ні були досліджувати правові питання, входила кафедра цивіль­ного права і цивільної політики, яка мала за мету «розроблювати не так догматику і казуїстику чинного права, як порівнюючи ще дуже слабко в нас розроблену цивілістичну доктрину».

У майбутньому кафедра цивілістики була складовою части­ною відділу соціальних наук Української Академії наук. Вив­чення цивільного права відбувалось і в подальшому. Наприклад, у серпні 1921 р. при Академії наук серед інших семінарів був за­снований «семінар для виучування цивільного і звичаєвого пра­ва». Мета семінару хоча і була суто навчальна - дати молодим правникам ґрунтовну підготовку з найважливішої на той час галузі - цивільного права, але була безвідривною від цивільно-правової науки.

Увага, з якою ставилися в Українській Академії наук до роз­витку цивільного права на початку 20-х років, свідчить про спе­цифіку розвитку цивілістичної науки в Україні в порівнянні із загальним ставленням на той час до цивілістики в РСФСР. На думку О.С.Іоффе, в період від перемоги революції до 1921 p., коли товарні відносини зводилися до мінімуму, і широкого поширен­ня набула ідея прямого (безгрошового, безтоварного) розподілу, через що потреба в цивільному праві зовсім заперечувалась.

У подальшому, після створення СРСР, розвиток цивілістич­ної науки в Україні відбувався під впливом розвитку економі­ки в державі. Центрами розвитку цивілістичної науки в ті часи були Київ і Харків.

На початку 90-х років Україна розпочала будувати незалежну державу з розвитком ринкових відносин, перше місце в регулю­ванні яких відводиться цивільному праву. У цей період активні наукові розробки проводяться в Києві, Харкові, Львові і Одесі. В останній час відбувається розширення досліджень в галузі цивілістики в інших регіонах України. Велика науково-прак­тична робота проведена у зв´язку з розробкою та прийняттям но­вого ЦК України.

Водночас поряд з дослідженням проблем цивілістики відбу­вається впровадження в життя ідеї господарсько-правового регу­лювання майнових відносин в Україні. Про це свідчить прийняття Верховною Радою Господарського кодексу (ГК) України, що ство­рює правові підстави для продовження спору про дуалізм у праві.