Термін «функція» походить від латинського слова functia, яке означає виконання, здійснення. Дотримуючись первісного змісту терміну «функція» щодо цивільного права, доцільно було б вжи­вати його при вивченні теми «здійснення цивільних прав і вико­нання обов´язків». Іншими словами, функції цивільного права найповніше можуть виявлятися при здійсненні суб´єктивних прав та виконанні суб´єктивних обов´язків. Дослідники функ­цій об´єктивного цивільного права поєднують їх за принципами, предметом та методом цивільного права. Це підтверджується за­гальноприйнятим визначенням поняття функцій об´єктивного цивільного права - як напрямів впливу цивільно-правових норм на суб´єкти права´. Таке визначення по суті співпадає з визна­ченням методу цивільного права, що ґрунтується на вченні про предмет та принципи цивільного права.

Характеризуючи функції об´єктивного права, зазвичай їх зводять до тієї чи іншої мети, яку ставить перед собою законо­давець, запроваджуючи певну правову норму або приймаючи відповідний законодавчий акт. Саме в такому розумінні цивілістична наука та цивільне законодавство розрізняють такі функції цивільного права: регулятивну, охоронну, попереджувально-ви­ховну та попереджувально-стимулюючу.

Говорячи про функції об´єктивного цивільного права, на наш погляд, слід, перш за все, з´ясувати практичну придатність пра­вових норм, з яких складається це право. А це може бути встанов­лено лише при застосуванні тієї чи іншої правової норми до кон­кретної життєвої ситуації. Таким чином, функції об´єктивного цивільного права знаходять свій вияв у суб´єктивному цивільно­му праві шляхом здійснення відповідним суб´єктом своїх цивіль­них прав і виконання належних йому обов´язків.

Однак і тут необхідно враховувати те, що деякі суб´єктивні цивільні права співпадають з об´єктивним цивільним правом (право на життя, охорону здоров´я тощо). У такому разі відбу­вається збіг функцій суб´єктивного і об´єктивного цивільного права. Але і в цьому випадку норми об´єктивного права можуть бути реалізовані лише шляхом здійснення суб´єктивного цивіль­ного права.

Тому ті норми, які реалізуються або можуть бути реалізова­ними, слід віднести до правових норм, що функціонують. І нав­паки, ті норми, що не придатні до застосування, не можна вва­жати такими, що функціонують. Слід розрізняти матеріальне і формальне здійснення цивільного права.

Матеріальне здійснення права - це його фактичне функціо­нування, що залежить від потенційної придатності й узгодженос­ті матеріальних положень права. Здійснення норми права визна­чається станом суспільного життя, вимогами часу, характером населення держави та іншими матеріальними чинниками.

Формальне здійснення права - це процес застосування абс­трактної норми до конкретного випадку. Чим простіший пошук необхідної для застосування норми права і надійніший його ре­зультат, тим ефективніше функціонує й виконує свою функцію норма,і навпаки.