2.2. Структура і функції політики
Політика має складну структуру. Найчастіше виокремлюють у ній три головні елементи:
1. Політичний інтерес (внутрішнє, мотиваційне джерело політичної поведінки).
2. Політичні відносини та політична діяльність (відображають стійкий характер взаємодії суспільних груп між собою та з інститутами влади).
3. Політична свідомість (свідчить про принципову залежність політичного життя від свідомого ставлення людей до своїх владно значущих інтересів).
4. Політична організація (характеризує роль інститутів публічної влади як центрів управління й регулювання суспільних процесів). Охоплює такі елементи: сукупність органів законодавчої, виконавчої й судової гілок влади; партійні та громадсько-політичні інститути; групи тиску; громадські організації та рухи тощо.
У політології виокремлюють (здебільшого на загальнодержавному рівні) такі функції політики:
– задоволення владно значущих інтересів усіх груп і верств суспільства;
– раціоналізація конфліктів і протиріч, спрямування їх у русло цивілізованого діалогу громадян і держави;
– примус в інтересах окремих верств населення або суспільства загалом;
– інтеграція різних верств населення шляхом підпорядкування їхніх інтересів інтересам усього суспільства;
– соціалізація особистості (залучення її до складного світу суспільних відносин);
– забезпечення послідовності та інноваційності (оновлюваності) соціального розвитку як суспільства в цілому, так і окремої людини.