Українська електронна бібліотека

Загрузка...


Економічна історія

Перехід до капіталістичного господарства в Англії


Ліквідація пережитків феодалізму. Важливою подією у становленні й розвитку капіталізму в Англії стала буржуазна революція 1640—1660 pp. Це була перша буржуазна революція європейського масштабу, яка завдала нищівного удару по феодалізму і відкрито проголосила буржуазні порядки, проклала дорогу швидкому розвитку капіталізму. Вона мала великий вплив на послаблення, а згодом на ліквідацію пережитків феодалізму в інших країнах Західної Європи в XVII—XVIII ст.

Економічні передумови Англійської буржуазної революції такі:

1. Розвиток промисловості на капіталістичних засадах. За століття (1551—1651) видобуток вугілля в Англії зріс у 14 разів і сягнув 3 млн т, що становило в той час 4/5 усього видобутку вугілля в Європі. Видобуток залізної руди зріс у 3 рази, а свинцю, міді, олова й солі — у 6—8 разів. Швидко розвивалося ткацтво, особливо виробництво шерстяних тканин, які в середині XVI ст. в англійському експорті тканин посідали чільне місце. Якщо в середині XV ст. було вивезено 32 тис. мішків вовни і приблизно 5 тис. шт. тканини, то в середині XVII ст. — 122 тис. шт. сукна і лише 5—6 тис. мішків вовни. У 1614 р. експорт вовни взагалі заборонили.

2. Активізація і розвиток торгівлі. Уже в XVI ст. в Англії складається національний ринок. Виникають торгові компанії. Крім заснованої ще на початку XVI ст. компанії купців-авантюристів (товариство, яке почало здобувати чужоземні ринки для англійської вовни та сукна), у другій половині XVI ст. виникли Московська (1555), Східна (1579), Левантська (1581), Марокканська (1585), Африканська (1588), Ост-Індська (1600) та ін. Поступово торгові факторії було відкрито в Гамбурзі, Антверпені. Англія отримувала значні прибутки від піратства та работоргівлі, у якій посідала монопольне становище. Щороку Англія ввозила близько 20 тис. негрів. Торговельна експансія Англії на півночі Європи підірвала монополію Ганзи та призвела до її занепаду. Із Середземних вод англійці перекинулися на океан. Перші шляхи тут прокладали моряки-пірати. Один із них, Волтер Рейлі, заснував у 1584 р. північноамериканську колонію і назвав її Віргінією. Упродовж XVI—XVIII ст. Англія в боротьбі з Нідерландами та Францією здобула значні території в Північній Америці, перетворила їх на сировинний придаток та ринок збуту своїх товарів. Сюди з метрополії збували товари за монопольними цінами, тоді як колоніальні товари скуповували за безцінь. До початку революції зовнішньоторговельний оборот Англії збільшився порівняно з початком XVII ст. вдвічі. Уже в 1700 р. в Лондон щороку прибувало більш як 1300 кораблів. Він став центром європейської торгівлі. На відміну від своїх попередників Лондон був уже не просто торговим містом, а центром національної англійської економіки.

3. Різке зростання попиту на промислові товари у зв´язку з розвитком зовнішньої торгівлі. Стара цехова система, неспроможна забезпечити цей попит, поступалася місцем мануфактурам у гірничій, ткацькій промисловості, суднобудуванні, виробництві зброї та в інших галузях. Найбільш поширеною формою капіталістичної промисловості до революції була розсіяна, а не централізована мануфактура, оскільки цехова система заважала підприємницькій діяльності. Тому багаті підприємці прагнули в село, де селяни поповнювали армію найманих домашніх робітників.

4. Активне впровадження капіталістичного виробництва в сільському господарстві. Аграрний сектор економіки Англії XVI—XVII ст. у розвитку капіталізму багато в чому випереджав промисловість. Значне зростання товарності землеробства і тваринництва, осушення боліт, меліорація, запровадження травосіяння, використання органічних добрив, удосконалення плуга, сівалки, поширення агрономічної літератури, збільшення попиту на вовну, хліб, молоко — все це приваблювало в село багатьох заможних людей, які потім стали капіталістичними фермерами. Формуванню земельної власності буржуазного типу значною мірою сприяла Реформація, внаслідок якої в країні було закрито 3 тис. католицьких монастирів. Їхні землі підлягали конфіскації на користь держави, їх продавали на комерційній основі лендлордам. Рядові монахи поповнювали ряди обезземелених. Монастирські приміщення часто використовували для створення ткацьких мануфактур.

5. Розшарування селянства. У XVII ст. земельні володіння заможних фригольдерів ставали все більше подібними до буржуазної власності. Дрібні фригольдери за своїм майновим станом були ближчі до копигольдерів і боролися за збереження селянських наділів, общинних земель, за відміну права лендлордів на сільську землю.

Серед копигольдерів було велике майнове розшарування. Значна частина цієї категорії англійських селян ледве зводили кінці з кінцями. Відчутно зросла частка безземельних селян — лізгольдерів, котерів, пауперів. Однак, незважаючи на широке впровадження капіталістичних відносин у місті й селі, у середині XVII ст. Англія залишалась аграрною країною і значно відставала від Голландії в розвитку промисловості, транспорту, торгівлі. Англійська буржуазна революція 1640—1660 pp. дала потужний поштовх первісному нагромадженню капіталу, тобто розселянюванню англійського села, перетворенню селян у найманих працівників, посиленню обезземелювання, прискорила заміну селянських земель великими фермами капіталістичного типу, забезпечила повну свободу дій буржуазії і замінила феодальну монархію буржуазною.

 

Розвиток капіталістичного виробництва. Швидкий розвиток капіталістичних відносин на селі після революції відбувався одночасно із змінами в промисловості. У XVIII ст. мануфактурна система зайшла в глухий кут, вичерпавши свої можливості. Ручна техніка своє віджила і стала перешкодою на шляху розширення виробництва. Потрібна була нова технічна база, адекватна капіталістичному виробництву.

В Англії впровадження машинної технології раніше, ніж в інших галузях, розпочалось у бавовняній промисловості. Зростання попиту на бавовняні тканини негативно впливало на розвиток виробництва сукна. Розпочалася гостра конкуренція між суконною і бавовняною промисловістю, де працювала третина промислового населення. Як монополісти у виробництві тканин суконщики особливо не намагалися вдосконалювати виробництво. Навпаки, їхні конкуренти з метою потіснити суконщиків на ринку раніше інших подолали економічні обмеження мануфактурної системи і, використовуючи машини, незабаром випередили виробництво сукна.

Слід підкреслити також позитивний вплив держави на розвиток мануфактурного виробництва. Держава стимулювала розвиток мануфактурного виробництва ексклюзивних товарів, під виглядом уніфікації цехових правил ослаблювала монополію цехів. Вона ставала великим замовником масової однорідної продукції для армії, здійснювала законодавче регулювання відносин підприємців із майстрами-надомниками та робітниками централізованих мануфактур: регламентувала мінімальний рівень заробітної плати, максимальну тривалість робочого дня, забороняла робітникам до закінчення договору покидати господаря тощо. Проводилася політика протекціонізму.

Відчутні зрушення відбувалися також в інших галузях економіки. Так, у 1700—1788 pp. річна виплавка чавуну і видобування кам´яного вугілля зросли в 4 рази. Успішно розвивалися мануфактури з виробництва паперу, скла, металів, будування суден. Англія в середині XVIII ст. вийшла на перше місце у світі з випуску промислової продукції.

 

Торгівля. Держава під натиском революції також сприяла розвитку зовнішньої торгівлі. У 1651 р. було прийнято Навігаційний акт Кромвеля, який зобов´язував доставляти товари в Англію з Азії й Америки тільки на англійських суднах, а з європейських держав — на англійських або суднах країн-експортерів. Навігаційний акт сприяв розвитку англійського суднобудування та мореплавства і був спрямований на підрив монопольного становища Голландії. Реалізація його в другій половині XVII ст. призвела до ряду англо-голландських воєн. Після їхнього успішного завершення Англія стала найбільшим у світі морським і торговим центром. Положення Навігаційного акта потім були розширені в актах 1660, 1663, 1672 і 1696 pp. Основані на принципах меркантилізму, вони відіграли велику роль у розвитку зовнішньої торгівлі. Їх скасували лише в середині XIX ст. у зв´язку з досягненням Англією промислової гегемонії у світі і з переходом до вільної торгівлі. У цей час Англія вже обігнала за масштабами колоніальної та торгової експансії Нідерланди, відвоювала у Франції її найважливіші володіння, захопила Індію і перетворилася на світову колоніальну імперію. Після революції почався активний процес зміцнення великої земельної власності. Наприкінці XVIII ст. англійське селянство зовсім зникло з історичної арени, а середні розміри земельної власності становили вже 300 акрів (акр дорівнює 0,4 га), тоді як наприкінці XVII ст. вони становили 70 акрів і половина земель була в руках селян.

 

Розвиток фермерства. На відміну від королівського уряду, який гальмував процес огороджування, щоб зберегти основну податкову і військову силу — селянство, англійський парламент протягом XVIII ст. ухвалив більш як 2,5 тис. законодавчих актів про огороджування. Воно стосувалося 5 млн акрів земельної площі. З прийняттям закону (1800) про перетворення общинної власності селян у приватну власність лендлордів процес огородження завершився.

Збільшення земельних наділів прискорило перехід сільського господарства на капіталістичні основи. Зігнання селян із землі давало лендлорду можливість ширше використовувати нову сільськогосподарську техніку або здавати землю за такою високою орендною платою, якої селянин уже не міг сплатити. Тому селян усе більше заміняли великі фермери, які вели господарство по-капіталістичному, з використанням більш досконалої агротехніки і найманої робочої сили, що потребувало значних вкладень капіталу. Вводили чотирирічну сівозміну та чергування різних культур — зернових, коренеплодів, трав, більш глибоку оранку і старанно обробляли ґрунт, боролися з бур´янами, використовували органічні та мінеральні добрива тощо. Це призвело до зростання врожайності зернових культур. У XVIII ст. Велика Британія вивозила 20 % урожаю. Більш помітними стали досягнення у тваринництві. Входили у практику стійлове утримання великої рогатої худоби, овець, повноцінніша годівля їх узимку тощо. Англія стала країною класичного фермерського господарства.

Розвиток нових форм організації праці після революції сприяв значному зростанню кількості найманих робітників. Вони були об´єктами нещадної експлуатації. Робочий день у централізованій мануфактурі тривав 14—16 годин. Законодавчим шляхом держава зміцнювала виробничу дисципліну і беззаперечну підлеглість. У мануфактурі панувало нічим не обмежене самоуправління власника або його управителя. Низький рівень зарплати і хронічна нестача її зумовили використання у виробництві праці дітей, часто з п´ятирічного віку. Не кращим було становище робітників-надомників. Для того щоб звести кінці з кінцями, робітники розсіяних мануфактур та члени їхніх сімей працювали день і ніч. Однак робота вдома створювала ілюзію самостійності працівника і давала надію завести власну справу.

 

Фінанси. У XVIII ст. англійський фінансовий капітал почав панувати в діловому світі. Відкритий у 1694 р. Англійський банк став важливим засобом збагачення буржуазії за рахунок платників податків. Створений для кредитування воєнних витрат в обмін на кредити англійського уряду банк дістав ряд привілеїв, у тому числі й власне право випускати банкноти та карбувати монети, які до 1797 р. обмінювали на золото.

Паперові гроші перебували в обігу нарівні з металевими. Їх приймали особи, які не мали вкладів у банках, оскільки оплата їх гарантувалася. Появилася ще одна новинка — банківські чеки, тобто доручення вкладника своєму банкіру сплатити пред´явнику визначену суму за рахунок його вкладу в банку. У XVIII ст. чеки в Лондоні настільки поширилися, що в 1775 р. лондонські банкіри заснували розрахункову палату для погашення чеків шляхом взаємних зарахувань (так званий кліринг).

Англійський банк сприяв перетворенню Лондона на фінансовий центр Європи. Тут формувалися приватні банки. У 1807 р. в Лондоні їх було вже 73. У провінціях утворювалися сільські банки або банки графств.

Отже, до середини XVIII ст. англійський капіталізм вступив у новий період розвитку. Мануфактурна стадія розвитку капіталістичного виробництва вичерпала свої можливості. Для переходу до фабричної форми виробництва були всі необхідні передумови. Склалася велика армія найманих виробників, підготовлених у мануфактурний період для роботи на машинах. У руках багатьох підприємців накопичилися великі кошти, які регулярно поповнювалися за рахунок пограбування колоній, прибутків підприємства тощо. Вони стали важливим джерелом індустріалізації Англії, дозволивши їй раніше від інших країн здійснити промисловий переворот.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія