пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Економічна історія

Особливості становлення капіталістичного виробництва в Голландії


Основи економічного зростання Голландії. З півдня на північ Європи, між Францією і Німеччиною, у XV ст. простягалася велика держава — герцогство Бургундське. У північній частині цієї держави лежали Нідерланди. На цій території нині розміщені країни Бенілюксу і ряд північних районів Франції. Із 12 провінцій Нідерландів економічно найбільш розвинутими були 7 північних, найбільша з яких — Голландія.

Економічному розвитку Голландії, яка з кінця XV ст. починає своє сходження і в XVII ст. перетворюється у зразкову капіталістичну країну, допомагали передусім сприятливі географічні умови.

Бідні ґрунти, близькість моря, багато островів і зручних гаваней, низовини великих річок — Рейну, Маасу, Шельди — усе це спонукало голландців шукати умови існування на морі. Тоді як більшість інших народів Європи ще залишалися землеробами, а деякі навіть пастухами, голландці стали моряками. Зі зміною торгових шляхів після Великих географічних відкриттів Голландія опинилася на перехресті шляхів світової торгівлі і стала торговим посередником між Заходом та Сходом, Півднем і Північчю.

Особливістю розвитку Голландії було й те, що кріпосне право не набуло значного розвитку і селяни зберегли особисту свободу. Частка феодального землеволодіння становила лише 20—25 %. Створювалися фермерські господарства, райони "торговельного землеробства", що спеціалізувалися на вирощуванні певних культур. Таке становище сприяло і більш ранньому, ніж в інших країнах Європи, розвитку капіталізму. Значна кількість міст, які славилися своїм суднобудуванням, мануфактурами, розвиток капіталізму в сільському господарстві і його товаризація зробили Голландію однією з найбільш розвинутих країн Західної Європи.

Проте найважливішою причиною економічного зростання Голландії стала буржуазна революція. В основі її лежала глибока суперечність між буржуазним розвитком Нідерландів і політичним режимом пануючої феодальної Іспанії. Ця суперечність середини XVI ст. надала буржуазній революції в Нідерландах національно-визвольного характеру. Іспанія не бажала втрачати щорічні 2 млн дукатів, які отримувала за рахунок пограбування Нідерландів, що становило 40 % прибутку іспанської корони. Тому іспанський король Філіпп II направив для придушення виступів 18-тисячну армію на чолі з католицьким фанатиком герцогом Альбою. Звинувачуючи учасників руху в єресі, він почав їх фізичне винищення. Знищували не тільки бідних, а й заможних нідерландців, майно яких поповнювало королівську казну.

Коли ж у 1571 р. Альба почав стягувати 1 % податку з нерухомості, 5 % — з її продажу, 10 % — з продажу рухомого майна, так звану алькабалу, економічне життя країни завмерло. 1 квітня 1572 р. розпочалося загальне повстання населення північних провінцій, яке закінчилося частковою перемогою. У січні 1579 р. було укладено Утрехтську унію, яка поклала початок існуванню Республіки семи сполучених провінцій Нідерландів. Так виникла перша в історії Європи буржуазна республіка, ядром якої стала Голландія. 26 липня 1581 р. вона проголосила свою повну незалежність. (Іспанія визнала незалежність Нідерландів лише в 1609 р.) Південні Нідерланди, майбутня Бельгія, ще багато років були під пануванням Іспанії.

Найбільшого розвитку в Голландії, яка вже В XVII ст. стала зразковою капіталістичною країною, набули зовнішня і внутрішня торгівля.

1. Головне значення для економіки Голландії XVII ст. мала зовнішня торгівля. Витіснивши ганзейську торгівлю з північноєвропейського регіону, країна стала основним постачальником хліба, лісу та інших сільськогосподарських товарів із Північної і Центральної Європи в країни Південної Європи. Революційно-визвольні війни Голландії поступово перетворились на так звані торговельні війни проти монополії іспанців в Америці та португальців на експлуатацію колоній Сходу. Витіснивши португальців, голландці створили величезну імперію, яка простягалася від Мозамбіку до Японії. На відміну від Іспанії, а пізніше Англії і Франції, ця країна не прагнула територіальних загарбань. Голландці закладали торгові факторії, монополізували постачання прянощів та східних товарів, займалися каботажними перевезеннями. У цьому вони повторили португальців.

Головним об´єктом голландської колонізації була Індонезія, яка стала сполучною ланкою на торговому шляху між Індією, з одного боку, і Китаєм та Японією — з другого. Створення голландської колоніальної імперії у цьому регіоні завершилось у 50—60-х роках XVII ст. Головною метою цієї торговельної системи було не постачання Європи колоніальними товарами, а посередницька торгівля між окремими регіонами Південно-Східної Азії.

Сукупний торговельний оборот Голландії всередині XVII ст. досяг 75—100 млн флоринів (флорин — 3,5 г золота) за рік. Переважала торгівля з Індією, Китаєм, Японією, Америкою. У 1602 р. було створено Ост-Індську компанію (приватне акціонерне товариство, значну кількість акцій якого контролювала держава), яка потім стала зразком для інших торговельних компаній. Вона мала право від імені уряду укладати торгові та мирні угоди, вести війну, утримувати армію, судити своїх чиновників, тобто була державою в державі. Торгівля Ост-Індської компанії приносила астрономічні бариші, тому що гвоздику перепродували в 7 разів, перець — у 8—10, чай — у 3—4 рази дорожче. У 1606 р. компанія виплатила своїм членам 67 % дивідендів. У 1699 р. капітал компанії становив 4 т золота.

Великий попит у голландських купців мали також товари з України та Росії: віск, зерно, коноплі, поташ, м´ясо тощо. Їх вивозили через Ригу.

Голландія торгувала з Францією, Англією, а також з Іспанією, що перебувала в стані війни з нею. Найголовнішим портовим містом був Антверпен. Найбільше піднесення міста припало на 1535—1557 pp. У місті проживало близько 100 тис. осіб. Сюди причалювало по кілька тисяч кораблів, іноземні фірми мали тут своїх представників, антверпенська біржа посідала одне з перших місць у Європі. Пізніше війна з Іспанією стане причиною перенесення торгового центру з розореного іспанцями Антверпена в Амстердам. Однією з умов капітуляції Антверпена перед іспанцями було право жителів міста покинути його разом зі своїм майном. Тому антверпенські купці, які перебралися в Амстердам, привезли із собою капітал, своє вміння й торгові зв´язки. Половина вкладів Амстердамського банку, створеного в 1609 p., надійшла з Південних Нідерландів. Амстердам, спадкоємець італійських міст і Антверпена, став головним торговим центром Європи. Він був останнім торговим містом після Генуї, Венеції та Антверпена, яке представляло власні інтереси, а не інтереси нації та країни в цілому.

Як бачимо, зовнішня торгівля Голландії охоплювала всі країни Європи та їхні колонії, що дало їй змогу стати в XVII ст. світовим торговим гегемоном. Сприяла цьому й особливість розвитку Голландії: на відміну від Англії, де капітал вкладався здебільшого в промисловість, головними сферами використання голландського капіталу були торгівля та морські перевезення, які давали найбільший прибуток. Наприкінці XVI ст. кораблі Амстердама перевозили 5/6 товарів, якими обмінювалися Піренейський півострів і Північна Атлантика.

2. Розвиток зовнішньої і внутрішньої торгівлі зумовив зростання ролі банківської справи та кредиту. У європейській торгівлі щораз більшого розвитку набирає комерційний кредит. На початку XVI ст. в Антверпені склався грошовий ринок, на якому в міжнародних розрахунках використовували векселі (письмові боргові зобов´язання) на пред´явника. Борги та кредити надходили на ринок. Векселі були в обігу замість готівки, переходили з рук у руки, поки їх не анульовували. Поширилася практика платіжних розпоряджень (асигнацій), що встановлювала відповідальність кредиторів. У 1598 р. було засновано Страхову палату. Голландія стала центром ринку цінних паперів. Сюди почали стікатися численні перевідні векселі, які скуповували багаті голландські купці та банкіри, випускаючи під це забезпечення свої власні цінні папери. Упродовж XVII ст. Амстердам перетворюється на найбільший міжнародний фінансово-кредитний центр, цьому сприяли низькі проценти (5 %) на позичковий капітал.

Амстердам повторив шлях Генуї й Венеції, які наприкінці XV ст. також перейшли від торгівлі до кредиту. У XVIII ст. Голландія остаточно стала банкіром Європи, який кредитував держави, але поступилася торговельною першістю іншим країнам. Надлишкові голландські капітали, проникаючи в економіку інших країн і даючи при цьому значні прибутки, стали одним із чинників економічного розвитку цих країн. Отже, Голландія своїми руками "вирощувала" конкурентів. Уже в 30-х роках XVII ст. голландська торгова система в Європі зруйнувалася.

3. У XVII ст., крім зовнішньої торгівлі, Голландія надавала великого значення рибальству. У цій галузі було зайнято 100—120 тис. осіб і до 2 тис. кораблів. Діставши у спадок від ганзейців дуже прибуткову торгівлю оселедцями, Голландія забезпечувала ними всю католицьку Європу, яка і в XVII ст. потерпала від частих постів.

Добре розвинуте рибальство було надзвичайно прибутковою справою для купців і судновласників, справжнім "золотим дном", що, в свою чергу, стимулювало розвиток торгівлі, суднобудування, виробництва парусини тощо.

4. Голландія в XVII ст. вирізнялася високим ступенем розвитку суднобудування. Ця невелика республіка (площа 25 тис. кв. км, населення 2 млн осіб) мала в XVII ст. флот, який за кількістю і тоннажем переважав флот усієї Європи. Всесильний кардинал Ришельє заздрив воєнно-морській могутності Голландії, яка мала близько тисячі лише військових кораблів, а Франція менше десяти. Взагалі у голландському флоті налічувалося 15 тис. кораблів і 150 тис. моряків, що становило 75 % світового флоту. Лише у двох містах, Амстердамі й Зандамі, налічувалось близько 130 корабелень. Будівництво кораблів обходилось у Голландії в 1,5—2 рази дешевше, ніж в Англії, і набагато дешевше, ніж в усіх інших країнах Європи. Тому голландці будували кораблі майже для всіх європейських країн, у тому числі для Англії, Росії, Речі Посполитої та ін. Центрами суднобудування були Саардам і Роттердам. Мануфактури з виробництва канатні, вітрил, паперу, скла, обробки деревини, лісопилки були майже в кожному місті. На будівництві флоту працювали тисячі теслярів, столярів та інших майстрів. У XVII ст. Голландію було визнано центром світового суднобудування.

5. Значного розвитку в Голландії в XVII ст. набула також текстильна промисловість. Її центрами стали Лейден і Харлем. Саме в цій галузі народного господарства в Голландії вперше виникли мануфактури всіх трьох типів. Однак на відміну від Англії, де в XVII ст. більше була розвинута розсіяна мануфактура, у Голландії найбільшого поширення набула централізована мануфактура. Голландські ткацькі мануфактури виготовляли тонку тканину, відоме голландське полотно, парусину, плюш, тканини з льону, шовку, і все це справедливо вважалось у тогочасній Європі першосортним. Фландрійські ткацькі верстати були відомі ще з часів середньовіччя і славилися високою досконалістю.

6. Капіталістичні форми активно впроваджувались і в сільське господарство Голландії, унаслідок чого розвинулися передова для того часу агротехніка, товаризація сільськогосподарської продукції та виробництва, капіталістична оренда, великі тваринницькі ферми, інтенсивне садівництво. Голландці почали вирощувати культури, які приносили найбільший дохід: льон, коноплі, рапс, хміль, тютюн, а також ті, які використовували для виготовлення барвників, — пастель і марену. Це було пов´язано з розвитком такої галузі промисловості, як кінцева обробка й фарбування сирового сукна, яке постачалось в основному з Англії. За допомогою гребель, дамб і насипів у моря і боліт було відвойовано для сільського господарства тисячі гектарів землі, так звані польдери. Не випадково про голландців кажуть, що вся земля — творіння рук Господа Бога, і тільки Голландія — творіння рук самих голландців. Уже в XVI ст. голландці вирощували кормові культури, застосовували дренаж, мінеральні добрива.

Викладене переконує, що в XVII ст. Голландія — це країна з найбільш розвинутими промисловістю і сільським господарством. Її столиця Амстердам була торговим і фінансово-кредитним центром не тільки Західної Європи, а й усього світу.

 

Причини втрати економічного лідерства. Наступне століття для розвитку економіки Голландії було не таким успішним. Уже в першій половині XVIII ст. вона починає відставати в економічному розвитку від Англії і втрачати лідерство у світовій торгівлі. Різко скоротилося риболовство та суднобудування. Якщо в середині XVII ст. в море кожного року виходило 1500—2000 голландських риболовних суден, то через століття — не більш як 200.

На найбільших судноверф´ях число закладених кораблів зменшилося за XVIII ст. у 10—15 разів. Дуже швидко англійський флот і фабрики обійшли флот та мануфактури Голландії.

Утримувати свої торгові позиції ще певний час голландській буржуазії допомагали широкі торговельні та фінансові зв´язки. Навіть наприкінці XVIII ст. більш як 80 % зерна, значну частину лісу, який експортували зі Східної Європи, у тому числі з Білорусії, перевозили голландські кораблі. Проте в цілому голландський торговий капітал уже в середині XVIII ст. опинився у великій залежності від англійського промислового капіталу. Причинами економічного відставання Голландії у XVIII ст. були:

— по-перше, слабкість її промислової бази. Для розвитку фабричної промисловості Голландії, особливо важкої та металопереробної, не вистачало території, робочих рук і сировини. Тоді як в Англії різко зростає частка важкої промисловості, швидко розвивається фабрична система, упроваджуються машини, Голландія залишається на стадії мануфактури;

— по-друге, намагання підприємців країни йти прокладеним шляхом торгового збагачення і недостатня увага до промислового виробництва. У час промислового капіталізму Голландія залишалася торговою республікою, але такі республіки вже віджили свій вік;

— по-третє, безкінечні війни Людовіка XIV, що завдавали казні Голландії та її території великі збитки.

Однак слід підкреслити: економічне відставання цієї першої в Європі буржуазної республіки не мало характеру глибокого спаду, економічної катастрофи й зубожіння, що пережили у свій час Іспанія та Італія.

Попри все, економічне зростання Голландії в епоху первісного нагромадження капіталу в основному спиралося на фундамент посередницької торгівлі. У міру того, як в інших країнах Західної Європи зміцнювалося капіталістичне промислове виробництво, орієнтація голландської буржуазії на пріоритетний розвиток торгівлі зумовила в XVIII ст. застій і економічне відставання народного господарства сполучених провінцій Нідерландів.

У цей період промислова політика міст поступово замінюється державною політикою. По-перше, вона була спрямована проти господарської самостійності окремих міст і територій. По-друге, держава поступово руйнувала внутрішні митні бар´єри між окремими провінціями. Так, у 1707 р. було ліквідовано митницю, яка відокремлювала Англію від Шотландії. По-третє, держава стимулювала розвиток національної промисловості й насаджувала нові галузі виробництва: шовку, бавовняних тканин, в´язальних виробів, дзеркал та ін. Цим галузям надавалися податкові пільги, грошові допомоги, монополії на збут своїх товарів. Заборонялося навіть переманювати робітників, зайнятих на привілейованих підприємствах, а робітників-утікачів переслідували за законом. В Англії вже з XIV ст. держава залучала фламандських ткачів і годинникарів, у XV ст. — голландських солеварів і богемських рудокопів, у XVI ст. в Англію переселилися німецькі зброярі, італійські склодуви, ткачі, які вміли виробляти атлас і бавовняні тканини. За королеви Єлизавети з допомогою іноземців налагодили виробництво мила, селітри, віконного скла, вітрил тощо.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія