пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів

Обставини, що виключають застосування сили


Обставини, що виключають застосування сили, можна виділити в три групи:

а) категорії осіб, відносно яких заборонено або обмежено право застосування сили;

б) місця, де є заборона застосування сили;

в) інша заборона і обмеження застосування сили.

Розглянемо першу групу, тобто категорії осіб, відносно яких чинним законодавством та іншими нормативними актами (Закон України «Про міліцію», Постанова Ради Міністрів України «Про затвердження правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР» (зі змінами та доповненнями)1, Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про порядок застосування вогнепальної зброї») забороняється або обмежується застосування сили. Такими категоріями є:

– жінки з явними ознаками вагітності;

– малолітні

– інваліди з явними ознаками інвалідності;

– особи похилого віку;

Відносно цих категорій осіб силу може бути застосовано лише у випадках вчинення ними групового (дві й більше особи) чи збройного нападу або збройного опору. Характер та види озброєння у більшості випадків не мають значення.

Особами похилого віку, інвалідами, малолітніми можуть бути особи як чоловічої, так і жіночої статі.

Якщо працівнику міліції, посадовій особі чи громадянину непотрібно додаткового дізнання, щоб визначити виражені ознаки вагітності, інвалідності, то такі поняття як «малолітні» та «особи похилого віку» потребують додаткового пояснення.

Чинним законодавством України не розкривається поняття «особа похилого віку». Законом України від 5 листопада 1992 р. «Про пенсійне забезпечення» (зі змінами та доповненнями)[1] передбачається  призначення пенсій за віком при досягненні чоловіками віку 60, а жінками – 55 років. Для деяких категорій працівників зі шкідливими умовами праці (шахтарі, робітники хімічної промисловості, сталевари та ін.) призначення пенсії здійснюється значно раніше. Військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ може бути призначена пенсія при наявності вислуги 20 років, у тому числі й у пільговому обчисленні, незалежно від досягнення пенсійного віку.

Ось чому буде помилковим вважати особою похилого віку таку, яка досягла пенсійного віку, тобто пенсіонерів. Автори «Науково-практичного коментаря до Закону України «Про міліцію» до осіб похилого віку відносять осіб, яких працівник міліції сприймає як неспроможних внаслідок вікових змін створювати небезпеку для життя та здоров’я громадян і працівників міліції[2].

Закон також не роз’яснює, яких громадян необхідно вважати малолітніми. Враховуючи процеси, що прискорюють розвиток молоді, до таких слід відносити тих, хто через малолітній вік не можуть створювати небезпеку життю чи здоров’ю громадян чи працівнику міліції. Більшість авторів науково-практичних коментарів до старого Кримінального кодексу України 1960 р. (ст.117) відносили до малолітніх тих осіб, які не досягли 14-річного віку.

Жінками з явними ознаками вагітності вважаються особи, які візуально можуть бути визнані вагітними.

Як відомо, при відсутності одного ока у людини вона є інвалідом. Але це не є гарантом того, що відносно такої особи не може бути застосовано силу. Явними ознаками інвалідності визнаються такі каліцтва чи вроджені вади, з огляду на які особа не може створювати небезпеку життю чи здоров’ю працівника міліції або інших громадян.

Відповідно до порядку застосування спеціальних засобів само­оборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, який визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. (зі змінами та доповненнями) «Про затвердження положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії», громадянам категогорично забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони до працівників правоохоронних та природоохоронних органів під час виконання ними своїх службових обов’язків, так само як і застосування інших насильницьких дій.

Місця, де заборонено застосовувати силу (друга група).

Відповідно до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р. (зі змінами та доповненнями), забороняється застосовувати спеціальні засоби:        

– у приміщеннях і на земельних ділянках, які закріплено за дипломатичними, консульськими та іншими представництвами іноземних держав, за винятком випадків, коли від глави дипломатичного або глави іншого відповідного представництва надійде прохання застосувати вказані засоби проти правопорушників;

– у приміщеннях або на виробництвах, пов’язаних з виготовленням вибухових чи  легкозаймистих речовин, у дитячих і лікувальних закладах;

– пристрій типу «Ёж-М» для примусової зупинки автотранспорту, в тому числі вантажних автомобілів, що здійснюють перевезення людей; автотранспорту, який належить дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав; мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях;

– світлошумові засоби відволікаючої дії (світлошумова граната «Заря», світлошумовий пристрій «Пламя») застосовуються на відстані не ближче двох метрів від людини;

– малогабаритні підривні пристрої «Ключ», «Импульс» для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками, де перебувають заручники;

– прицільна стрільба по правопорушниках, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин;

– «Черемуха-1», «Черемуха-4», «Черемуха-12», «Сирень-3» та «Облако» застосовуються тільки на відкритій місцевості;

– патрони з гумовою кулею ударної непроникної дії «Волна-Р» відстрілюються з допомогою спеціального карабіна з відстані понад 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг.

Законодавством забороняється застосовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

До третьої групи (інші обмеження) перш за все
слід віднести такі:

– спеціальні засоби видаються працівникам міліції лише після складання кожним з них заліків з правил та порядку їх застосування;

– рішення про застосування спеціальних засобів приймає службова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник конкретної операції. Працівники міліції, які діють індивідуально, такі рішення приймають самостійно;

– кожен працівник міліції, що застосовує спеціальні засоби або вогнепальну зброю, зобов’язаний мати навички надання невідкладної долікарської допомоги;

– забороняється завдавати удари гумовим кийком по голові, шиї, ключичній області, животу, статевих органах;

– при застосуванні наручників потрібна періодична (не рідше як через 2 години) перевірка стану фіксації замків;

– водомети застосовуються для розосередження учасників масового безладдя при температурі атмосферного повітря не нижче 0 °С;

– використанню спеціальних засобів, за винятком необхідності відбиття раптового нападу на працівника міліції та звільнення заручників, має передувати попередження про намір їх застосування.

Попередження може бути зроблене голосом, а при значній відстані або зверненні до великої групи людей – через гучномовні пристрої, підсилювачі мови, і в кожному  випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби застосовуються, та українською і російською мовами не менше як 2 рази з наданням часу, достатнього для припинення правопорушення.

Забороняється застосовувати вогнепальну зброю при спробі втечі особи, яка відбуває покарання за адміністративні правопорушення.


1 Див.: ЗП УРСР.1991. № 3. Ст.18.

[1]  Див.: Відомості Верховної Ради України. 1992. № 3. Ст.10

[2] Див.: Науково- практичний коментар до Закону України «Про міліцію» / Відп. редактори Я.Ю.Кондратьєв, І.П. Голосніченко.- К., 1996. – С. 97–98.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право