Електронна бібліотекапідручники


Екологія та охорона навколишнього природного середовища

3.7.2. Визначення ступеня забрудненості атмосфери


Згідно з нормативно-технічною документацією нормування якості навколишнього природного середовища здійснюється з метою встановлення гранично допустимих норм впливу на навколишнє середовище, що гарантує екологічну безпеку населення та збереження генетичного фонду, забезпечує раціональне використання і відтворення природних ресурсів за умов стійкого розвитку господарської діяльності. В Україні розроблені та діють нормативи ГДК, перевищення котрих за певних умов негативно впливає на здоров´я людини.

У табл. 8.29 наведено ГДК деяких найбільш поширених шкідливих речовин. Як видно навіть з цього невеликого переліку, нижня межа токсичності шкідливих речовин, тобто їх ГДК, сильно відрізняється.

Таблиця 8.29. Гранично допустимі концентрації (мг/м3) деяких шкідливих речовин для повітря населених місцевостей

Речовина ГДК с.д ГДК м.р К
Тверді речовини (пил) 0,15 0,2 3,0
Двоокис сірки 0,05 0,5 1,0
Двоокис азоту 0,04 0,085 0,8
Окис азоту 0,06 0,4 1,2
Окис вуглецю 3,0 5,0 60
Аміак 0,04 0,2 0,8
Хлористий водень 0,2 0,2 4,0
Ціанистий водень 0,01 0,2
Окис кадмію 0,001 _ 0,02
Свинець 0,0003 0,03 0,006
Сірководень 0,005 0,03 0,1
Бенз(а)пірен 0,000001 0,00002
Фенол 0,003 0,01 0,06
Формальдегід 0,003 0,035 0,06
Фтористий водень 0,005 0,2 0,1

Примітка: На територіях, які підлягають посиленій охороні, встановлюються більш жорсткі вимоги — ГДК повинні бути зменшені на 20 %.

У табл. 3.29 ГДКсд — середньодобова гранично допустима концентрація забруднювача в повітрі, котра не справляє на людину опосередкованої шкідливої дії при цілодобовому вдиханні;

ГДК м.р — максимально разова гранично допустима — концентрація забруднювача в повітрі (населених місць), що не викликає рефлекторних реакцій в організмі людини.

Ефект сумації мають:

— ацетон, акролеїн, фталевий ангідрид;

— ацетон та фенол;

— ацетон та ацетофенол;

— ацетон, фурфурол, формальдегід, фенол;

— ацетальдегід та вінілацетат;

— аерозолі п´ятиокису ванадію та окисів марганцю;

— аерозолі п´ятиокису ванадію та сірчистий ангідрид;

— аерозолі п´ятиокису ванадію та триокису хрому;

— бензол та ацетофенон;

— вольфрамовий та сірчистий ангідриди;

— гексахлоран та фазолон;

— 1, 2-дихлорпропан, 1, 2, 3-трнхлорпропан та тетра-хлоретилен;

— ізобутенилкарбінол, ди метил вініл каринол;

— метил гід ропіран та метилентетра гідропірея;

— озон, двоокис азоту та формальдегід;

— окис вуглецю, двоокис азоту, формальдегід, гексан;

— сірчистий ангідрид та аерозоль сірчаної кислоти;

— сірчаний ангідрид та нікель металевий;

— сірчистий ангідрид та сірководень;

сірчистий ангідрид та двоокис азоту;

— сірчистий ангідрид, окис вуглецю, пил конверторного виробництва;

— сірчистий ангідрид, окис вуглецю, двоокис азоту та фенол;

— сірчистий ангідрид та фенол;

— сірчистий ангідрид та фтористий водень;

— сірчаний та сірчистий ангідриди, аміак та окиси азоту;

— сильні мінеральні кислоти (сірчана, соляна та азотна);

— фенол та ацетофенон;

— фурфурол, метиловий та етиловий спирти;

— циклогексан та бензол;

— етилен, пропілен, бутилен, амілен.

Ефект потенціювання притаманний таким речовинам:

— бутилакрилат та метилметакрилат з коефіцієнтом 0,8;

— фтористий водень та фторсолі з коефіцієнтом 0,8. Потенціювання — взаємне посилення впливу двох або

більшої кількості агентів навколишнього середовища, при котрому сумарний ефект їхнього взаємного впливу перевищує суму ефектів, що виникають при ізольованій дії кожного з цих агентів зокрема.

Речовини, для котрих не визначені ГДК населених місць, оцінюються за орієнтовними безпечними рівнями впливу ОБРВ.

Для того, щоб визначити стан забруднення повітря декількома речовинами, що діють одночасно, часто використовують комплексний показник — індекс забруднення атмосфери (ІЗА). Для його розрахунку, нормовані на відповідні значення ГДК, середні концентрації домішок за допомогою розрахунків приводять до концентрації двоокису сірки (коефіцієнт К в табл. 3.8), а отримані значення додають. Отриманий таким чином показник ІЗ А вказує, у скільки разів сумарний рівень забрудненості атмосфери кількома речовинами перевищує ГДК двоокису сірки.

Для кожного населеного пункту визначено конкретний перелік п´яти пріоритетних домішок, за котрими розраховується індекс забруднення атмосфери ІЗАГ).

Викиди характеризуються кількістю забруднюючих речовин, їхнім хімічним складом, концентрацією, агрегатним станом.

Промислові викиди поділяються на організовані та неорганізовані. Організовані промислові викиди — це викиди, що надходять в атмосферу через спеціально споруджені газоходи, повітропроводи та труби.

Неорганізовані викиди надходять в атмосферу у вигляді ненапрямлених потоків внаслідок порушення герметизації, невиконання вимог охорони атмосфери при навантаженні та розвантаженні, порушення технології виробництва або несправності обладнання.

За агрегатним станом викиди поділяються на IV класи: І — газоподібні та пароподібні; II — рідкі; III — тверді; IV — змішані.

За величиною маси викиди об´єднані в 6 груп, т/доб: 1 група — маса менше 0,01 включно; 2 група — від 0,01 до 0,1; 3 група — від 0,1 до 1; 4 група — від 1 до 10; 5 група — від 10 до 100; 6 група — понад 100.

Викиди підлягають періодичній інвентаризації, під котрою слід розуміти систематизацію відомостей про розподіл джерел викидів на території об´єкта, їхню кількість та склад.

Метою інвентаризації (рис. 3.7) є: визначення викидів шкідливих речовин, що надходять в атмосферу від об´єктів; оцінка впливу викидів на навколишнє середовище, встановлення ГДВ або ТПВ; вироблення рекомендацій з організації контролю викидів; оцінка стану очисного обладнання та еко-логічності технологій і виробничого обладнання; планування черговості природоохоронних заходів.

Інвентаризація здіснюється один раз на 5 років згідно з Інструкцією з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Джерела забруднення атмосфери визначаються на основі схем виробничого процесу підприємства. Для діючих підприємств контрольні точки встановлюються по периметру санітарно-захисної зони. Заміри параметрів викидів здійснюють працівники лабораторії підприємства або лабораторії санітарно-епідеміологічної станції.

Основними параметрами, котрі характеризують викиди забруднюючих речовин в атмосферу, є вид виробництва, джерело виділення шкідливих речовин, джерело викиду, число джерел викидів, координати розташування викиду, висота джерела викиду, діаметр устя труби, параметри газоповітряної суміші на виході з джерела викиду (швидкість, об´єм, температура), характеристика газоочисних пристроїв, види та кількість шкідливих речовин тощо.

332

Рис. 3.7. Схема алгоритму інвентаризації викидів в атмосферу

Шкідливі речовини, що потрапляють в атмосферу від промислових та транспортних підприємств, енергетичних установок, транспортних засобів, розчиняються в повітрі та переносяться рухомими потоками повітря на великі віддалі. Розсіювання забруднень призводить до зниження концентрації шкідливих речовин в зонах їхнього викиду та до одночасного збільшення площ із забрудненими повітрям.

На характер поширення шкідливих речовин в атмосфері та на величину зон забруднення впливають метеорологічні умови (горизонтальний та вертикальний рух мас повітря, їх швидкість, температура, вологість, дощ, сніг, наявність хмар).

Крім метеорологічних факторів, на розсіювання забруднень впливає рельєф місцевості, наявність лісів, водоймищ, гір тощо. На забрудненість міст та населених пунктів впливає їхнє планування та озеленення.

Розрахунок забруднення атмосфери викидами промислових підприємств виконується згідно з Методикою розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, що містяться у викидах підприємств (ОНД-86) або за Збірником методик розрахунку концентраційних викидів в атмосферу забруднюючих речовин різними виробництвами.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Екологія людини
Основи екології
Екологія та охорона навколишнього природного середовища