Першими формами релігії, котрі існували ще в первісному суспільстві, були фетишизм, тотемізм і магія.

Фетишизм — релігійне поклоніння матеріальним предметам — фетишам, яким надавали містичних та надприродних якостей. Фетишизм випливає з первісних вірувань у можливість примусити божество задовольнити бажання людини. У світових релігіях залишилися елементи фетишизму (у християнства — пошанування мощей та ікон, святих місць; пошанування «чорного каменя» — у мусульман, священних «стоп бога» — у буддистів).

Тотемізм — дуже давня форма релігії, яка виникла в ранній період родового устрою. Це комплекс вірувань, міфів, обрядів родоплемінного суспільства, зв’язаних з уявленням про надприродний зв’язок і кровну спорідненість між певними групами людей і так званими тотемами — рослинами, тваринами, предметами чи явищами. Група носить ім’я тотема і йому поклоняється, бо вважає, що тотем її оберігає. Тотемізм відрізняється від фетишизму тим, що має колективний об’єкт поклоніння.

Магія — це чаклунські обряди й заклинання, за допомогою яких люди намагалися вплинути на інших людей, тварин, а також на явища навколишнього світу з тим, щоб змінити їх у бажаному напрямку. Магічні обряди є в усіх народів, вони дуже різноманіт­ні. Повсюдно були поширені магічні обряди на початку оранки, посівної, збирання врожаю, для викликання дощу або забезпечення успіху на полюванні чи на війні, загальновідомі примовляння, відшіптування, «причинна», носіння талісманів тощо.

Наша ера розпочинається з народження Христа.

У Київській Русі християнство (від грец. Christas — помазанник) було запроваджено 988 року Володимиром Мономахом.

Виникло християнство в І столітті у східних провінціях Римської імперії як релігія обездолених і пригнічених у результаті злиття ідей месіанських сект, елементів греко-римської, східних релігій та ідей античної ідеалістичної філософії.

На початку IV століття християнство стає державною релігією, що захищає інтереси правлячих класів. Суть християнства становить учення про боголюдину Ісуса Христа — сина Божого, що зійшов з неба на землю і прийняв муки та смерть заради спокутування першородного людського гріха. Формування християнської догмати відбувалося протягом кількох століть, у результаті чого у 1054 р. християнство поділилося на два напрямки — православ’я і католицизм.

Найважливішими постулатами православ’я є догмати: триєдинство Бога, Боговтілення, Спокутування, Воскресіння і Вознесіння Ісуса Христа. Основні принципи православ’я як віроісповідувальної системи викладені у 12 пунктах Символа Віри, прийнятого на перших двох Вселенських Соборах у Ніцці і Константинополі.

Католицизм є доктриною римсько-католицької церкви. Особ­ливістю католицизму є целібат (обітниця безшлюбства духовенства); визнання догматів про непорочне зачаття Богоматері.

Православ’я визнає всемогутнього триєдиного Бога:

перший — Бог-Отець, який створив світ;

другий — Бог-Син, що народився від Діви Марії;

третій Бог — Дух Святий, що його дарує Бог-Отець.

Католики вважають, що Дух Святий можуть дарувати і Бог-Отець і Бог-Син.

Православ’я і католицизм різняться як догматичними, так і культовими особливостями. У католицькій церкві, наприклад, під час богослужіння віруючі можуть сидіти, а православні моляться стоячи.

Богослужіння в католицьких церквах супроводжується органною музикою, у православній — тільки співом.

У православних храмах завжди багато ікон, у католицьких їх значно менше, натомість більше скульптурних зображень Ісуса Христа, Діви Марії, різних святих. Символ віри зобов’язує кожного християнина вірити в потойбічне життя, але на відміну від православ’я католицизм визнає існування чистилища, в якому грішники ніби очищаються від гріхів і отримують можливість потрапити до раю. Єдиним главою католицької церкви є Папа Римський, якого вважають намісником Христа на землі.

Православ’я не створило всесвітньої централізованої організації. У різних державах існують самостійні (автокефальні) церкви: Константинопольська (Турція), Александрійська (ОАР), Антиохійська (Сірія і Лівія), Ієрусалимська, Каїрська і Сербська, Румунська, Еллінська, Болгарська, Албанська, Польська, Чеська.

На території колишнього Радянського Союзу була одна незалежна православна церква — грузинська. Зараз 14 таких самостійних церков, зокрема відновила свою діяльність Українська автокефальна церква.

Константинопольський патріархат за традицією має титул Вселенського, однак, реальної влади над іншими православними церквами не має.

Протистантство на відміну від перших двох напрямків християнства поруч з визнанням загальнохристиянських уявлень про буття Бога, його триєдиності, безсмертя душі, рай, пекло висуває три інші принципи:

1) спасіння власною вірою;

2) святість усіх віруючих;

3) надзвичайний авторитет Біблії.

У протистанстві вирізняють: лютеранство, цвинглианство, кальвинизм, унітаризм, анабаптизм, меннонитство, англі­канство тощо. Протистанству притаманне зниження ролі релі­гійної організації, орієнтація на земні, практичні види діяль­ності.

Іслам (араб. — покірність, віддáнність на волю Божу) — одна з найпоширеніших релігій. Іслам виник у Хіджазі (Західна Аравія) на початку VІІ ст. Творцем його вважають релігійного проповідника (пророка) Мухаммеда, проповідь якого була реакцією на гостру кризу арабського суспільства, спри­чинену розпадом родоплемінних відносин і початком формування ранньо-класового суспільства. За характеристиками своєї етики, обрядовості й міфології іслам близький до іудаїзму й християнства.

Головні принципи ісламу, викладені в Корані, були, на думку віруючих, передані Аллахом (Богом) своєму обранцю (расулу) Мухаммеду через ангела Джебраїла.

Іслам учить повної залежності всього існуючого від волі Аллаха, який визначає долю людини.

Коран — це священна книга мусульман. Вона є зібранням цілої низки релігійних і правових положень, що регулюють суспільне, сімейне і приватне життя мусульман. У ньому багато запозичено з іудаїзму, християнства, парсизму — давньоперсидської релігії. Коран — це сукупність норм, що охоплюють різні аспекти життя людини і якими мають керуватися всі мусульмани. Коран заперечує існування Бога в трьох іпостасях (як у християнстві). У Корані йдеться про одного Бога — Аллаха. В ісламі нема клерикальної ієрархії, він виключає посередників між Богом і людиною. Ісламу притаманний також поділ світу на «вірних» (мусульман) і «невірних» (усіх інших). Невірні можуть досягти «вічного спасіння», тільки прийнявши іслам.

Буддизм виник у стародавній Індії. Його фундатором уважають індійського принца Сіддхартху Гаутаму, який потім дістав ім’я Будди, що означає «той, хто пробудився». Особливістю буддизму є його практична «земна» спрямованість. Він не визнає ритуалів, абстракцій і за центральну проблему має особисте життя людини. Основний зміст буддійських книг — це практична доктрина «спасіння» або «звільнення». Її викладено в «чотирьох благородних істинах»: життя — це страждання, причина страждання, стан звільнення від страждання, шлях до звільнення від страждання.

Іудаїзм — релігія, яка виникла в І тисячолітті до н. е. в Палестині і поширена в євреїв. Більшість віруючих іудеїв зосереджено в Ізраїлі і США.

У XIII ст. до н. е. частина західносемітських кочових племен, що втікала (за біблійними переказами) в пустелю від єгипетського фараона, об’єдналася навколо культу Яхве — бога союзу ізраїльських племен. Яхве не мав ні зображення, ні храмів. Йому був присвячений окремий намет (скинія), а в ньому ларець (ковчег), що вважався земним місцем перебування бога, який незримо присутній у всьому світі.

Іудаїзм, так само як іслам, не має духовної ієрархії. Однією з найважливіших догм іудаїзму є визнання євреїв богообраним народом.

Іудаїзм на відміну від християнства зберіг значно більше архаїчних пережитків первісних вірувань — різних ритуалів, приписів, харчових заборон тощо.