Електронна бібліотека підручників

Загрузка...


Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)

10.2. Прокурорська діяльність


Цей вид юридичної практичної діяльності слід пов´язувати з діяльністю системи органів прокуратури та завданнями, які покладені на них у зв´язку з функцією здійснення вищого нагляду за додержанням законів в Україні. У системі правоохоронних органів України прокуратура є єдиним органом спе­ціального призначення, який спеціально створено саме для здійснення кон­трольно-наглядових функцій у найширпіому розумінні. Зазначимо, що ті чи інші контрольні функції здійснюють працівники суду, депутати, працівни­ки різного рівня державних органів влади та установ. Але такі контрольні повноваження є лише допоміжним інструментарієм для виконання цими органами основних функцій іншого профілю. Для прокуратури здійснення контрольно-наглядових функцій є основним завданням, що значною мірою зумовлює специфіку прокурорського виду діяльності.

Основним завданням прокурорського нагляду за додержанням законів є всебічне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і за­хист суспільних відносин від протиправних посягань. Використання термі­на "вищий нагляд" підкреслює загальний характер нагляду, його впливовість відносно всіх суб´єктів права незалежно від форми власності, обсягу повно­важень, соціального стану або інших ознак. Так, до кола об´єктів вищого на­гляду за додержанням і правильним застосуванням законів належать Кабі­нет Міністрів України, міністерства, державні комітети, відомства, органи місцевого самоврядування, громадські об´єднання, окремі посадові особи1, що підтверджує загальний характер нагляду, його відносну незалежність та відособленість.

Прокурорський нагляд як окремий вид діяльності передбачає не тільки спостереження та фіксацію фактів неправомірної поведінки, а й активне втру­чання в життєві ситуації, вплив на поведінку учасників правових відносин шляхом видання індивідуально-правових, управлінсько-організаційних актів.

На цій підставі до органів прокуратури включено підрозділи, які здійсню­ють розслідування діянь, що містять ознаки злочину. Наявність слідчих про­куратури, проведення ними попереднього слідства є необхідною умовою та фактором активного впливу на стан законності, виявлення осіб, винних у скоєнні злочину, а також умов, що сприяли правопорушенню. Саме ак­тивність контролю, а не пасивне спостереження є характерною рисою проку­рорського нагляду.

Робота органів прокуратури, а отже, і прокурорська діяльність, незважа­ючи на її загальний характер, здійснюється за окремими напрямами, що за­кріплюється в законодавстві як функції прокуратури та дає можливість уяви­ти масштабність вищого нагляду. Так, крім загального нагляду за додержан­ням законів органами, установами, посадовими особами і громадянами, про­курорський нагляд охоплює сферу діяльності органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, виконують покарання, утримують затриманих, а також сферу діяльності військових управлінь, частин та підрозділів Збройних Сил Украї­ни, органів Служби безпеки України та інших військових формувань.

Слід також торкнутися тієї сторони прокурорської діяльності, де проку­рор виступає як учасник судового процесу. Згідно з чинним законодавством, однією з основних функцій прокуратури є підтримання державного обвину­вачення та участь у розгляді справ у судах. Характерним моментом цього напряму прокурорської діяльності є те, що у разі підтримання обвинувачен­ня прокурор бере безпосередню участь у дослідженні доказів і подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону, визначення міри по­карання, тобто своїми діями сприяє прийняттю об´єктивного рішення у справі, не посягаючи на незалежність суду. Така взаємодія з органами суду має на меті не тільки здійснення нагляду, а й сприяння ефективності судово­го слідства.

Незважаючи на широкомасштабність здійснення прокурорського нагля­ду, організацію контролю в різноманітних сферах соціального життя, вся діяльність прокуратури будується на певній системі принципів. Це принци­пи гласності, незалежності у прийнятті рішень, неупередженості до різно­манітних категорій громадян, визнання рівності всіх учасників юридично­го процесу перед силою закону, невідворотність відповідальності осіб, що допустили порушення прав.

Особливо слід підкреслити такі риси прокурорської діяльності, як її не­залежність та обов´язковість виконання вимог прокурора. Незалежність про­куратури передбачає неприпустимість будь-якого втручання в її діяльність органів державної влади, їх посадових осіб, засобів масової інформації, по­літичних партій, крім Верховної Ради України, якій лише і підконтрольна діяльність прокуратури. Будь-якого роду запити, звернення та інші докумен­ти з приводу справ, що перебувають у провадженні органів прокуратури, не можуть містити вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення. Крім того, намагання домогтися прийняття прокурором неправомірного рішення тягне за собою юридичну відповідальність.

Обов´язковість виконання рішень прокурора також характеризує цей вид діяльності з позицій його значення та ролі в юридичному процесі. Всі вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов´язковими для всіх адресатів і виконуються невідкладно або у визначений прокурором строк. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за со­бою юридичну відповідальність.

Реагування працівників прокуратури на факти порушення закону здійснюється у певних процесуальних формах та документах, серед яких розрізняють протести, приписи, подання, постанови, що видаються та вно­сяться до органів, посадових осіб залежно від характеру порушення.

У зв´язку з цим, і продовжуючи характеристику прокурорської діяль­ності, доцільно зупинитися на характеристиці змісту роботи прокурора, визначенні основних видів робіт.

Прокурори вивчають та узагальнюють показники реального стану право­порядку, результати роботи інших правоохоронних органів, роблять щодо них висновки, вносять пропозиції; вивчають матеріали конкретних справ, які перебувають у провадженні органів дізнання та попереднього слідства, підписують обвинувальний висновок, дають санкції на арешт; вимагають для перевірки документи і матеріали; особисто відвідують державні органи, установи, підприємства; викликають та проводять бесіди з громадянами, по­садовими особами; виступають у суді; здійснюють особисто прийом громадян, розглядають скарги та пропозиції; видають розпорядження щодо усу­нення порушень закону та виконують інші види робіт.

Такий багатогранний характер прокурорської діяльності потребує від юристів, котрі працюють в органах прокуратури, наявності певних власти­востей мислення:

•       здатності побачити за зовнішніми показниками сутність явища, при­чинні зв´язки;

•       охопити в межах однієї проблеми широке коло питань та фактів, які перебувають поза межами безпосереднього впливу;

•       швидко та якісно вирішувати проблеми в межах своєї компетенції, незважаючи на нестандартність обстановки;

•       самостійно та відповідально приймати рішення, керуючись буквою закону та правосвідомістю професіонала;

•       залишатися на принципах об´єктивності, неупередженості та всебічно­го вивчення матеріалів справи;

•       вміти прогнозувати наслідки прийнятих рішень, вчинених дій з погля­ду їх правової, економічної або політичної спрямованості.

На цій підставі до правників органів прокуратури ставлять досить високі вимоги: освіта — вища юридична; вік (залежно від посади) — 25—30 років; стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах — від трьох до семи років.

Особи, які не мають практичного досвіду роботи за спеціальністю, зобов´я­зані пройти стажування в органах прокуратури не менше одного року.

Після призначення на посаду працівники прокуратури приймають присягу, текст якої затверджує Верховна Рада України. Строк повноважень Генерально­го прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів — п´ять років.

Таким чином, після видання наказу Генерального прокурора України про призначення на посаду та прийняття присяги, особа, яка відповідає названим вимогам, отримує право на здійснення прокурорської діяльності. При цьому необхідно дотримуватись певних заборон: працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів, а також входити до скла­ду комісій, комітетів та інших колегіальних органів, утворюваних Радами народних депутатів або їх виконавчими органами. Як й іншим державним службовцям, їм також заборонено займатись підприємницькою діяльністю.

Характерною рисою є те, що на відміну від виборної посади судді всі поса­ди в системі органів прокуратури є призначуваними, причому за принципом високого рівня централізації. Якщо Генерального прокурора України при­значає на посаду Верховна Рада України за поданням її голови, то всі інші посадові призначення в системі органів прокуратури здійснює Генеральний прокурор України.

Припинення права на здійснення прокурорської діяльності пов´язується з виходом на пенсію, переведенням на іншу роботу, накладенням дисциплі­нарного стягнення у випадках, передбачених статутом прокуратури Украї­ни, який затверджується Верховною Радою України.

Контроль за здійсненням прокурорської діяльності також можна розгля­нути за трьома рівнями організації: зовнішньофункціональний, внутрішньо-системний та громадський. Зовнішньофункціональний контроль здійснюється єдиним органом — Верховною Радою України, перед якою Генеральний про­курор звітує за діяльність прокуратури не менш як один раз на рік.

Питання організації внутрішньосистемного контролю за діяльністю органів прокуратури цілком покладено на Генерального прокурора України, підлеглих йому прокурорів та колегії органів прокуратури, які поряд з про­курорами міст, районів, областей заслуховують звіти підпорядкованих про­курорів, начальників підрозділів та інших працівників прокуратури. У си­стемі органів прокуратури функціонують атестаційні комісії, які один раз на п´ять років проводять атестацію прокурорів та слідчих прокуратури.

Громадський контроль за здійсненням прокурорської діяльності у звично­му для нас розумінні не тягне безпосередньо правових наслідків, але може спри­яти позитивному впливу на діяльність органів прокуратури. Це може бути контроль з боку преси, політичних партій, територіальної громади, що набу­ває втілення у запитах народних депутатів України, внесенні законопроектів на розгляд Верховної Ради України, заслуховуванні звітів Генерального про­курора України або знятті його з посади, лобіюванні політичного інтересу пев­ного угруповання щодо діяльності прокуратури України, опублікуванні звітів та інтерв´ю з працівниками прокуратури, висвітленні у засобах масової інфор­мації статистичних даних з питань прокурорського нагляду тощо. Всі ці захо­ди з боку суспільства повинні сприяти підвищенню ефективності роботи про­куратури, вдосконаленню її організаційної структури та кадрового складу.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право