пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)

9.3. Моральна культура юриста


Вище вже було визначено, що таке мораль та яке значення вона має в житті суспільства, а тим більше у сфері юридичної діяльності. Але її функціону­вання в суспільному житті неможливе без наявності суб´єктів — носіїв мо­ральних цінностей, без сприйняття та реалізації ними ідеалів моралі. Це, в свою чергу, вимагає від соціальних суб´єктів наявності відповідних знань про моральні цінності, а також почуттів, оцінок, емоцій та навиків поведінки, яка б узгоджувалась із вимогами моралі. Тобто йдеться про один з аспектів внутрішньої культури, яка базується на моралі та називається моральною культурою особи.

Моральна культура посідає одне з найважливіших місць в особистій куль­турі юристів. Це можна пояснити характером та сферою їхньої діяльності, а також завданнями, які стоять перед ними в межах професійного обов´язку. Як було вже зазначено, їхня робота пов´язана зі забезпеченням прав і свобод громадян, виконанням обов´язку перед суспільством і державою, зі служін­ням праву, а ,отже, справедливості, що ставить до всіх працівників юридич­ної сфери високі моральні вимоги. Особливо це стосується співробітників правоохоронних органів, які працюють у більш складних умовах і вирішу­ють часом неймовірно складні проблеми. Навіть у мирний час їхня діяльність часто пов´язана з ризиком для життя та здоров´я, зі значними моральними травмами, глибокими чуттєвими переживаннями, психологічними стреса­ми. Тому високий рівень їх моральної та професійної культури в цілому є необхідним фактором якісного вирішення поставлених перед ними завдань. Моральні якості, що наповнюють поняття моральної культури, завжди ста­новили ціннісну характеристику особи та відігравали важливу роль у всіх сферах людської діяльності, особливо в тих, де реалізується життєво важли­вий суспільний інтерес, — політика, економіка, правоохоронна, соціальний захист населення, мистецтво, освіта. Крім того, відомо, що з ускладненням соціальної обстановки або конкретної ситуації, в якій доводиться виконува­ти свій професійний обов´язок, роль морального фактора значно зростає, про що свідчать приклади історії нашого суспільства.

Особливо слід підкреслити важливе значення моральної культури в умовах кризового стану сучасного суспільства, в умовах реформування дер­жавного апарату, системи правоохоронних органів тощо. За таких обста­вин зростає необхідність залучення до правоохоронної роботи найбільш вихованих у моральному плані, безумовно надійних та стійких духом пра­цівників. Це зумовлено тим, що в стані реформування українського су­спільства значні надії покладаються саме на правоохоронні органи, на відданих своїй справі фахівців, які вміють поступитися особистим інтере­сом заради загального блага.

Що таке моральна культура? Розглядаючи це питання, передусім необ­хідно визначити, що це один з аспектів загальної культури людини, її скла­довий елемент, який свідчить про рівень духовного розвитку особи, ступінь готовності до цивілізованого співіснування. Поряд з моральною культурою виділяють також етичну, політичну, професійну, правову, які наповнюють змістовно поняття загальної культури особи, розкривають її потенційні мож­ливості щодо участі у різноманітних соціальних відносинах.

У структурному розумінні моральну культуру особи можна розглядати в аспекті духовного та практичного, що дає можливість виділяти такі рівні її внутрішньої побудови, як теоретичний (чуттєво-психологічний) та раціональ­ний (діяльний, або практичний). Моральну культуру можна також уявити як єдність внутрішньої та зовнішньої культури. Під внутрішньою культу­рою розуміють духовне багатство особи, її знання, погляди, ідеї, життєві принципи, оцінні критерії; під зовнішньою — ступінь та форми їх вияву у повсякденному житті, а також навички та уміння.

Поділ культури на професійну, етичну та інші складові досить умовний, тому що пов´язаний із тими завданнями, які стоять перед дослідником. По суті, професійна культура за змістом може збігатися з будь-яким із названих вище компонентів. Так, професійна культура політичного діяча збігається з поняттям політичної культури, а професійна культура юриста — з поняттям правової культури. При цьому слід зазначити, що невід´ємним компонентом будь-якої професійної культури є моральна культура.

На підставі зазначеного вище можна дійти висновку, що моральна куль­тура — це один із аспектів загальної культури особи, яка характеризується системою моральних цінностей, що формуються протягом усього життя особи і є головним критерієм у виборі моделі, мети, засобів здійснення поведінки, а також домінуючого мотиву будь-якої свідомої діяльності. До системи мораль­них цінностей відносять сукупність стійких знань про добро, зло, справед­ливість, несправедливість, про наявність певних норм та принципів моралі, переконаність у необхідності виконання цих правил, морально-чуттєве став­лення до випадків порушення цих правил, готовність стати на захист основ­них моральних ідеалів та особистими діями втілювати їх у практику життя.

Щоб глибше розібратися в системі моральних цінностей, необхідно більш детально зупинитися на структурній характеристиці моральної культури, а особливо на характеристиці її базового компонента — моральній свідомості. У моральній свідомості особи незалежно від її професійної спрямованості (по­літик, юрист, економіст) можна виділити два структурних рівні: теоретич­ний (раціональний) та психологічний (почуттєвий). Обидва рівні необхідні та взаємодоповнюючі складові одного цілого, які лише умовно можна від­окремити один від одного. Однак не можна не помітити й різниці між ними. Змістом теоретичного рівня є знання, погляди, ідеали, принципи та норми моралі, моральні потреби та уявлення. Цей рівень моральної свідомості фор­мується досить довго — протягом усього життя особи, і є стійким та визна­чальним для будь-якої сфери соціальної діяльності.

Для працівників юридичної сфери знання про принципи та ідеали моралі вважаються необхідними, оскільки дають змогу зробити моральний вибір, тобто визначити свою лінію поведінки відповідно до соціального ідеалу, при­ймати рішення в межах закону, яке б не суперечило потребам та інтересам суспільства. Це, у свою чергу, стверджує авторитет юридичної професії, сприяє підвищенню авторитету права, а, отже, зміцненню режиму законності та правопорядку. Аморальні вчинки працівників юридичних установ при­зводять до значних втрат духовного та матеріального характеру, правового нігілізму, свавілля влади.

Другим рівнем моральної свідомості, як було зазначено вище, є психоло­гічний (почуттєвий). Він складається з моральних почуттів, емоцій, симпатій, антипатій, оцінних критеріїв. Моральні почуття досить різні, класифіку­ються за різними підставами і можуть виявлятися зовні в актах людської по­ведінки: сміх, радість, доброзичливість у стосунках, а іноді навпаки — гнів, незадоволеність, роздратованість, нанесення психічної або фізичної образи. Як бачимо з наведених прикладів, значна частина варіантів психічного ста­ну людини залишається несприятливою для людського спілкування, а тим більше для спілкування представників юридичної професії, для яких вимо­ги морального ґатунку набувають особливого значення. У зв´язку з цим зрозумілішими стають проблеми кадрового добору, виховання юристів, вироб­лення чіткої системи деонтологічних вимог до різних напрямів юридичної діяльності, їх формулювання на офіційному рівні та втілення у життя. Для співробітників правоохоронних органів почуттями визначального характе­ру можна назвати почуття професійного обов´язку, відданості у боротьбі за справедливість, почуття патріотизму, готовності прийти на допомогу та ін. Особливого звучання набувають професійні почуття морально-політичного походження, в яких відбивається ставлення не стільки до інших осіб, скільки до найбільш значних соціальних подій та явищ суспільного життя: почуття інтернаціоналізму, колективізму, солідарності, національної гордості. Вони складні за змістом, багатогранні за формами вияву і є органічним поєднан­ням особистого та громадського.

Слід зазначити, що на відміну від моральних знань моральні почуття більш динамічні, безпосередньо відображають процеси реального життя та здійснюють суттєвий вплив на діяльність людини в цілому та на окремі її вчинки. Людина з добре розвиненою почуттєвою системою є більш продук­тивною в системі соціальних зв´язків, відкритою, сприятливою до оточення, що дуже бажано для представників юридичної професії. Однак відомо й інше. Особа, котра не вміє стримувати своїх почуттів, раціонально мислити в кри­тичних ситуаціях, припускає здійснення негідних вчинків, про що потім жалкує. Такі ситуації в роботі юристів, коли приймаються незважені рішен­ня або вчиняються дії в стані психічного розладу, використовуються неетичні засоби неприпустимі. Вони вкрай шкодять загальному ідеалу законності, знижують авторитет юридичної професії, авторитет державної служби, по­роджують правовий нігілізм. При цьому не слід забувати про ту позитивну роль, що відіграють моральні почуття, коли збуджують людину на героїчні вчинки, надають їй натхнення, внутрішньої впевненості та сили у подоланні труднощів. І, навпаки, низький рівень чуттєвого розвитку особи — причина цілої низки життєвих негараздів, а іноді й трагедій. Окремо слід сказати про керівників підрозділів, посадових осіб юридичних установ, які мають відпо­відати високим вимогам моральної культури, що, безумовно, сприяє ство­ренню в колективі обстановки доброзичливості, взаємопорозуміння, комфорт­ності, надає керівникові авторитету, сприяє ефективності та стабільності роботи всього колективу.

Моральні почуття як складовий елемент моральної свідомості стали пред­метом багатьох досліджень, у зв´язку з чим прийнято виділяти різні види почуттів, у тому числі такі як морально-політичні, морально-трудові, влас­не моральні та морально-бойові. Якщо перші три види почуттів характерні для всіх категорій громадян, то останній — лише для представників армії, флоту, співробітників правоохоронних органів та спецслужб. Це вимоги про­фесійного порядку, тому можна зазначити, що морально-бойові почуття є складовим елементом професійної культури. Всі моральні почуття стають усвідомленою потребою людського спілкування і після багаторазового їх ви­яву в діяльності особи закріплюються за нею як система моральних якостей. На цій підставі спробуємо охарактеризувати найбільш вагомі моральні якості співробітників правоохоронних органів, які можна назвати визначальними у здійсненні професійного обов´язку:

• якості, в яких виявляється ставлення особи до Батьківщини, свого народу, його культури, мови, історії розвитку;

• розвинене почуття обов´язку, особистої відповідальності за справу;

• власне моральні якості: чесність, правдивість, почуття особистої гідності, скромність у спілкуванні;

• моральні якості, які виявляються в екстремальних ситуаціях: сміливість, мужність, дисциплінованість, готовність до самопожертвування тощо;

• якості, що характеризують культуру спілкування співробітників під час служби та в побуті.

Слід нагадати, що в ході реалізації своїх функціональних обов´язків співробітники правоохоронних органів висувають до громадян високі вимо­ги щодо реалізації духу та букви закону, а іноді й глибоко втручаються у сфе­ру їх особистого життя. Тому стає цілком зрозумілим і справедливим форму­вання системи вимог професійної моралі до певних напрямів юридичної ро­боти, до професії юриста взагалі. Виховання цих якостей — одне з головних завдань функціонування системи юридичної освіти. Постійне вдосконален­ня рівня моральної культури юристів —не лише освітянська справа, а й обо­в´язок кожного співробітника. Високий рівень моральної свідомості — запо­рука високої якості виконання службового обов´язку.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право