Цей підхід до праворозуміння орієнтується на належність права до нор­мативних систем суспільства та його залежність від держави. При цьому ви­являються ознаки, притаманні соціальним нормам взагалі (моралі, релігії, звичаям, праву тощо) та своєрідні властивості права, що відрізняють його від інших соціальних норм і здебільшого пов´язані з волею держави. У цьо­му разі право переважно розглядають як систему загальнообов´язкових, фор­мально визначених норм, що відбивають державним чином організовану волю народу, гарантуються й охороняються державою, є регулятором суспільних відносин.

Формальність (позитивність) права означає сформульованість, відобра­ження його норм у статтях нормативних актів — письмових юридичних до­кументах.

Визначеність права відбиває притаманну йому властивість точного і по­вного формулювання правил поведінки, в тому числі: умов, за яких починає діяти норма права (гіпотеза); ознак діяння, що повинно бути здійсненим за цих умов (диспозиція); можливих заходів державного впливу у разі невико­нання вимог норм права (санкція).

Норми права — це модель юридичного зв´язку суб´єктів між собою, особ­ливістю якого є забезпечення певних можливих діянь одних суб´єктів відпо­відними діяннями інших.

Право тісно пов´язане з волею держави, її функціонуванням. Держава, її органи, посадові особи встановлюють нові правила поведінки, санкціонують вже наявні соціальні норми, надаючи їм всіх властивостей норм права, га­рантують використання, виконання чи додержання вимог норм права, ство­рюють для цього необхідні умови, в тому числі забезпечують відновлення порушених прав суб´єктів, примусове виконання обов´язків чи покарання правопорушників.

Системність права означає, що норми права не відокремлені одна від одної, а взаємопов´язані, утворюють у сукупності ієрархічну побудову.

Деякі риси норм права притаманні й іншим соціальним нормам, але тільки норми права характеризуються усім комплексом цих ознак, достатніх для характеристики їх своєрідності, специфіки. Наприклад, певні корпоративні норми відображаються в статутах громадських організацій, норми моралі можуть відбивати як права, так і обов´язки особи тощо.