У програмі дослідження зазначають послідовність і зміст його етапів. Методика містить опис характеристик об´єкта і предмета, причин вибору та особливостей методів, прийомів, правил, засобів, умов їх застосування та проведення дослідження, фіксування та обробки його результатів.

Проведення дослідження — це безпосередня діяльність, спрямована на вивчення предмета дослідження. Зокрема, проведення порівняльно-право­вого дослідження передбачає такі етапи.

1. Усвідомлення дослідником поставленого завдання.

2. Збирання необхідного нормативно-правового матеріалу, літератури, статистичних даних, у тому числі міжнародно-правових документів, матеріа­лів із зарубіжного досвіду регулювання визначених питань.

3. Обробку й аналіз зібраного матеріалу:

а) перевірку достовірності та повноти зібраних матеріалів:

• перевірку точності текстів нормативно-правових документів (їх відпо­відності контрольним примірникам або офіційним виданням);

• перевірку точності та повноти відображення в них внесених до них змін і доповнень;

• перевірку наявності нормативно-правових актів, відсилання до яких є в текстах нормативно-правових актів;

б) розподіл зібраного матеріалу за основними питаннями та розділами теми.

Проведення власне порівняльно-правового дослідження:

а) порівняння нормативно-правових рішень з подібних (однакових, схо­жих) питань, з´ясування їх загальних і відмінних рис за кількісними харак­теристиками. Складання таблиць (у разі необхідності), які відображають ці кількісні характеристики;

б) якісну оцінку нормативно-правових рішень, що порівнюються, з по­гляду їх відповідності наявним потребам практики, забезпеченості фінансово-матеріальними засобами і зіставлення цих рішень з наявними найбільш вдалими рішеннями однотипних питань;

в) оцінювання нормативно-правових рішень, що порівнюються, з погляду їх конституційності, законності, відповідності нормам міжнародного права.

Підготовку та оформлення результатів дослідження:

а) підготовку та оформлення підсумкових документів, які містять резуль­тати дослідження;

б) розробку (у разі необхідності) рекомендацій зацікавленим органам з метою удосконалення правових норм, які регулюють цю сферу суспільних відносин;

в) обговорення (у разі необхідності) підготовлених підсумкових документів
і рекомендацій у зацікавлених органах і установах;

г) визначення переліку зацікавлених органів і установ, які необхідно ознайомити з результатами досліджень і направлення до них відповідних матеріалів.