пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)

4.7.1. Загальна характеристика закладу вищої юридичної освіти


Вищий навчальний заклад юридичної освіти є суб´єктом освітньої діяль­ності, який проводить підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців за спеціальностями й освітньо-кваліфікаційними рівнями, визначе­ними відповідними ліцензіями і сертифікатами, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження; сприяє поширенню наукових знань і здійснює культурно-просвітницьку діяльність серед населення; має відповід­ний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення такої діяльності.

Вищий навчальний заклад юридичної освіти є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Основним призначенням вищого навчального закладу юридичної освіти відповідно до Закону України "Про вищу освіту" є забезпечення громадянам України та іншим особам можливості здобути вищу юридичну освіту на рівні стандартів вищої освіти за освітньо-кваліфікаційними рівнями та здобути наукові ступені. Зокрема це:

• підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;

• підготовка та атестація наукових, науково-педагогічних кадрів;

• науково-дослідна робота;

• спеціалізація, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів;

• культурно-освітня, методична, видавнича, фінансово-господарська, виробничо-комерційна робота;

• здійснення зовнішніх зв´язків.

Порядок створення, реорганізації, ліквідації, ліцензування, атестації та акредитації вищого навчального закладу юридичної освіти, а також здійснен­ня державного контролю за якістю підготовки випускників встановлює Кабі­нет Міністрів України.

У своїй діяльності вищі навчальні заклади юридичної освіти керуються Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міністерства освіти і науки України, інших міністерств і відомств України та Статутом вищого навчального закладу юридичної освіти, який прийма­ється на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

Вищі навчальні заклади юридичної освіти незалежно від їхнього статусу мають право на добровільних засадах об´єднуватися в навчально-науково-практичні комплекси тощо.

Вищі навчальні заклади класифікують за типами відповідно до наявних на­прямів та рівня освітньої діяльності, під якою розуміють діяльність, пов´язану з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного докумен­та, що включає навчальну, виховну, наукову, культурну, методичну діяльність.

В Україні вищі навчальні заклади, які здійснюють підготовку юристів, поділяються на такі типи: університети, академії, інститути, коледжі, тех­нікуми.

Загальним для усіх типів вищих навчальних закладів є те, що вони про­вадять освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої освіти та ква­ліфікації на певному рівні акредитації, мають відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення, що відрізняє їх від навчальних за­кладів інших видів освіти або закладів, установ інших форм соціальної ді­яльності.

Разом з тим, типи вищих навчальних закладів мають як особливі риси, притаманні спорідненим типам, так і унікальні — властиві тільки певному типу,наприклад:

• університети, академії, інститути провадять освітню діяльність, пов´я­зану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації з різних галузей на­уки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводять наукові дослі­дження, а коледжі та технікуми — провадять освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації тільки у споріднених напря­мах підготовки або за кількома спорідненими спеціальностями, а наукових досліджень самостійно не здійснюють, можуть мати тільки перший або дру­гий рівень акредитації;

• на відміну від інститутів університети, академії є провідними центра­ми у сфері своєї діяльності і не можуть бути структурними підрозділами інших вищих навчальних закладів;

• університети відрізняються від академій тим, що провадять освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широ­кого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв; мають розвинуту інфраструк­туру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів; сприяють по­ширенню наукових знань; здійснюють культурно-просвітницьку діяльність.

Виходячи із загальних та відмінних властивостей вищих навчальних за­кладів, у законодавстві сформульовано їх основні ознаки, обов´язкові для ви­значення типу конкретного вищого навчального закладу при його створенні, реорганізації, проведенні акредитації тощо.

1. Університет — вищий навчальний заклад четвертого рівня акреди­тації, який:

• провадить освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої ос­віти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, техніч­них, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв;

• проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження;

• є провідним науково-методичним центром;

• має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-вироб­ничих підрозділів;

• має відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення;

• сприяє поширенню наукових знань;

• здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

Університети можуть бути класичними (багатопрофільними) чи про­фільними, тобто технічними, технологічними, економічними, педагогічни­ми, медичними, аграрними, мистецькими, культурологічними тощо.

2. Академія — вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації,
який:

• провадить освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва;

• проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження;

• є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності;

• має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпе­чення.

3. Інститут — вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня
акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який:

• провадить освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва;

• проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність;

• має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпе­чення.

4. Коледж — вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який:

• провадить освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структур­ним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями;

• має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпе­чення.

5. Технікум (училище) — вищий навчальний заклад першого рівня ак­редитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який:

• провадить освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями;

• має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпе­чення.

Особливим типом вищого навчального закладу є заклади, які мають ста­тус національного. Цей статус надається державному вищому навчальному закладу четвертого рівня акредитації, який досяг найвищих показників у своїй діяльності щодо використання інтелектуального потенціалу нації, реа­лізації ідеї національного відродження і розвитку України, запровадження державної мови і є провідним серед галузевої групи закладів (установ) гума­нітарної сфери.

Умови і порядок надання статусу національного державному вищому на­вчальному закладу визначено Положенням про національний заклад (уста­нову) України.

Підставами для надання вищому навчальному закладу статусу національ­ного є:

• загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності за­кладу (установи);

• розроблення і практична реалізація ним найважливіших державних програм у гуманітарній сфері;

• наявність у ньому визнаних на загальнодержавному або світовому рівні фахівців та їх авторських шкіл чи фахівців з високим рівнем професійної кваліфікації та великим досвідом практичної роботи;

• наявність сучасної матеріально-технічної бази та перспектив подаль­шого розвитку.

Для забезпечення функціонування національного вищого навчального закладу України та здійснення контролю за його діяльністю:

• створюється наглядова рада, персональний склад якої затверджу­ється Кабінетом Міністрів України. Наглядова рада розглядає шляхи пер­спективного розвитку вищого навчального закладу, надає допомогу його керівництву в реалізації державної політики у галузі вищої освіти і науки, здійснює громадський контроль за діяльністю керівництва вищого навчаль­ного закладу, забезпечує ефективну взаємодію вищого навчального закладу з органами державного управління, науковою громадськістю, суспільно-по­літичними та комерційними організаціями в інтересах розвитку вищої осві­ти (див. коментар до ст. 35 цього Закону, а також, наприклад, постанову Ка­бінету Міністрів України "Питання Національного університету "Києво-Могилянська академія" від 22 серпня № 1325);

• фінансування діяльності проводиться за окремими нормативами уста­новлюваними Кабінетом Міністрів України;

• йому надається право в межах фонду заробітної плати за рахунок коштів, виділених з державного бюджету України, та власних коштів уста­новлювати підвищені посадові оклади, стипендії та інші заохочувальні ви­плати відповідно до законодавства України.

Вищому навчальному закладу України надається статус національного або вищий навчальний заклад позбавляється такого статусу указом Прези­дента України.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право