пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)

4.1.2. Основні характеристики системи і структури юридичної освіти


На сьогодні в Україні підготовку фахівців-правознавців здійснюють понад 170 вищих навчальних закладів (до 1991 р. їх було 6), з яких 50 — приватні.

Загальний ліцензований обсяг підготовки фахівців за напрямом "Право" становить майже 30 тис. осіб на рік, або 4 місця на 10 тис. населення, з них 88 % навчається у вищих навчальних закладах державної форми власності. У регіональному розрізі ліцензований обсяг підготовки фахівців з розрахунку на 10 тис. населення становить: у північному — 10,2 місця, східному — 4,7, південному — 3, західному і центральному — 2 місця.

Підготовку юристів переважно здійснюють вищі навчальні заклади си­стеми МВС України, Національна юридична академія імені Ярослава Муд­рого, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Львів­ський національний університет імені Івана Франка, Одеська національна юридична академія, Державна академія податкової служби.

Система юридичної освіти складається із відповідних закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, баз навчальної юри­дичної практики, державних і місцевих органів управління освітою та само­врядування в галузі освіти. Структура юридичної освіти включає вищу юри­дичну освіту, післядипломну юридичну освіту, аспірантуру, докторантуру, професійну юридичну самоосвіту.

У системі юридичної освіти діє психологічна служба, організуються без­коштовне медичне обслуговування та харчування, забезпечуються безпечні й нешкідливі умови навчання, праці та виховання тощо.

Вища юридична освіта за змістом є системою світоглядних і громадян­ських якостей, професійних знань, умінь і навичок, що формуються в про­цесі навчання у вищих навчальних закладах. Залежно від домінування у змісті освіти інтелектуальних чи професійних якостей, вона поділяється на освітню та освітньо-кваліфікаційну складові; залежно від ступеня сформо-ваності інтелектуальних чи професійних якостей — на відповідні освітні чи освітньо-кваліфікаційні рівні.

До освітніх рівнів структури вищої освіти як характеристик вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційно­му рівню, відносять:

а) неповну вищу освіту — освітній рівень вищої освіти, який характеризує розвиток особи як особистості через таку сформованість її інтелектуальних якостей, що є достатніми для здобуття кваліфікації, яка відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню "молодший спеціаліст". Неповну вищу освіту здобу­вають на основі повної загальної середньої освіти (в окремих випадках — базо­вої загальної середньої освіти) у процесі навчання у вищих навчальних закла­дах за освітньо-професійною програмою молодшого спеціаліста;

 

б) базову вищу освіту — освітній рівень вищої освіти особи, який харак­теризує розвиток особи як особистості через таку сформованість її інтелекту­альних якостей, що є достатніми для здобуття кваліфікації, яка відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню бакалавра. Базову вищу освіту здобувають на основі повної загальної середньої освіти або освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста в процесі навчання у вищих навчальних закла­дах за освітньо-професійною програмою бакалавра;

в) повну вищу освіту — освітній рівень вищої освіти особи, який характе­ризує розвиток особи як особистості через таку сформованість її інтелекту­альних якостей, що є достатніми для здобуття кваліфікації, яка відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню спеціаліста або магістра. Повну вищу освіту здобувають на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра (в окремих випадках — повної загальної середньої освіти) в процесі навчання у вищих навчальних закладах за освітньо-професійними програмами спеціаліста або магістра.

Освітньо-кваліфікаційні рівні (молодший спеціаліст, бакалавр, спе­ціаліст, магістр), які є характеристиками вищої освіти за ознаками ступеня сформованості спеціальних і фундаментальних знань, умов, навичок особи, що забезпечує її здатність виконувати завдання та обов´язки (роботи) певно­го рівня професійної діяльності, як підстави для класифікації мають:

• попередню світу, на основі якої здобувається вища освіта певного освіт­нього рівня;

• певний освітній рівень вищої освіти;

• завдання та обов´язки певного рівня професійної діяльності, передба­чені для первинних посад у певному виді юридичної діяльності.

Відповідно до цих критеріїв освітньо-кваліфікаційними рівнями є такі.

1. Молодший спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої осві­ти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула:

• неповну вищу освіту;

• спеціальні уміння та знання, які є достатніми для здійснення функцій певного рівня професійної діяльності, передбачені для первинних посад пев­ного виду юридичної діяльності.

Для осіб, які мають базову загальну середню освіту, навчання може бути організоване одночасно за освітньо-професійною програмою підготовки молод­шого спеціаліста й освітньою програмою повної загальної середньої освіти.

За індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста можна за таких умов:

• це право належить особам, які припинили навчання за освітньо-про­фесійною програмою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах другого — четвертого рівнів акредитації;

• освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста можна здобу­вати тільки за однією зі спеціальностей, які відповідають напряму підготов­ки бакалавра;

• освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста можна здобу­вати в тому самому або іншому акредитованому за обраною особою спеціаль­ністю вищому навчальному закладі.

2. Бакалавр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула:

• базову вищу освіту;

• фундаментальні й спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об´єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов´язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді юридичної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

3. Спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула:

• повну вищу освіту;

• спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обо­в´язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для пер­винних посад у певному виді юридичної діяльності.

Право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста належить особам, які припинили навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістра у вищих навчальних закладах четвертого рівня акредитації, причому:

• освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста можна здобувати тільки за спеціальністю підготовки магістрів або спорідненою спеціальністю однієї зі спеціальностей;

• освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста можна здобувати у тому самому або іншому акредитованому за обраною особою спеціальністю вищо­ му навчальному закладі.

4. Магістр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула:

• повну вищу освіту;

• спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних зав­дань та обов´язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професій­ної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді юридич­ної діяльності.

Окрім того, може здійснюватися підготовка фахівців освітньо-кваліфіка­ційного рівня магістра на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.

Підготовка за напрямами і спеціальностями фахівців усіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється за відповідними освітньо-про­фесійними програмами двома шляхами:

а) ступенево, що передбачає завершення особою навчання та її державну атестацію на певному освітньо-кваліфікаційному рівні, здійснення після цьо­го професійної діяльності, а в подальпіому — підготовку за освітньо-професій­
ною програмою наступного, більш високого освітньо-кваліфікаційного рівня;

б) неперервно, тобто підготовка здійснюється без періоду здійснення про­фесійної діяльності, але може передбачати завершення навчання та прохо­дження державної атестації на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні або
тільки державну атестацію на завершальному рівні підготовки спеціаліста чи магістра.

Вибір ступеневої чи неперервної підготовки залежить від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю умінь та навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності, що визначені у стандартах освіти, освітньо-профе­сійних характеристиках фахівців з вищою освітою за певними напрямами та спеціальностями підготовки.

До особливостей вищої освіти, у тому числі юридичної, належить те, що вона здійснюється на базі повної загальної середньої освіти і забезпечує фунда­ментальну, наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадя­нами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготов­ку та підвищення їх кваліфікації. Підготовка фахівців у вищих юридичних закладах освіти проводиться з відривом (очна) або без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей — екстерном. Прийом громадян до вищих юридичних закладів освіти проводить­ся на конкурсній основі відповідно до їх здібностей незалежно від форми влас­ності закладу юридичної освіти та джерел оплати за навчання.

Здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за освітньо-кваліфікацій­ними рівнями засвідчується документами про вищу освіту:

• дипломами, які засвідчують здобуття вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

• академічними довідками, які отримують особи, відраховані з вищого навчального закладу до завершення навчання за освітньо-професійними про­грамами.

Законодавством залежно від освітньо-кваліфікаційних рівнів визначено такі види дипломів:

• диплом молодшого спеціаліста;

• диплом бакалавра;

• диплом спеціаліста;

• диплом магістра.

Зразки дипломів затверджуються Кабінетом Міністрів України, а акаде­мічних довідок — Міністерством освіти і науки. Документи про вищу освіту державного зразка видаються вищими навчальними закладами, засновани­ми на державній та інших формах власності, тільки з акредитованого напря­му підготовки або спеціальності у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Місце та значення післядипломної освіти в системі вищої освіти України визначаються тим, що вона створює умови для безперервності та наступності освіти і характеризується такими властивостями:

• є формою спеціалізованого вдосконалення освіти та професійної підго­товки особи;

• здійснюється як шляхом поглиблення, розширення й оновлення про­фесійних знань, умінь і навичок у межах спеціальності за дипломом про вищу освіту, так і отримання іншої спеціальності;

• базується на здобутому раніше освітньо-кваліфікаційному рівні та практичному досвіді.

Післядипломна освіта включає:

• перепідготовку особи, тобто отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду;

• спеціалізацію, якою є набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов´язки, які мають особливості, в межах спеціальності за дип­ломом про вищу освіту;

• розширення профілю професійної підготовки (підвищення кваліфі­кації) як набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обо­в´язки в межах спеціальності за дипломом про вищу освіту;

• стажування — набуття особою досвіду виконання завдань та обов´ язків певної спеціальності.

Залежно від форми післядипломної освіти, за якою здійснювалося навчан­ня, вищий навчальний заклад після успішної атестації особи видає їй відпо­відний документ про вищу або післядипломну освіту.

1. Особи, які пройшли перепідготовку й успішно пройшли державну ате­стацію, отримують відповідний документ про вищу освіту.

2. Особи, які успішно пройшли стажування або спеціалізацію чи розши­рили профіль (підвищили кваліфікацію), отримують відповідний документ про післядипломну освіту.

Післядипломній юридичній освіті в Україні властиві такі ознаки:

• вона здійснюється закладами післядипломної юридичної освіти на договірних засадах з установами, організаціями, підприємствами з урахуван­ням державного контракту (замовлення), забезпечує одержання нової квалі­фікації або юридичної спеціальності, а на основі раніше здобутої юридичної освіти і досвіду практичної юридичної роботи — поглиблення професійних знань, умінь з правознавства;

• її форми, терміни і зміст навчання, методичної та науково-дослідної діяльності визначаються закладами післядипломної юридичної освіти за по­годженням із замовником;

• до закладів післядипломної юридичної освіти належать юридичні ака­демії та інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдос­коналення працівників судових, прокурорських, слідчих органів; юридичні підрозділи вищих закладів освіти — філії, факультети, відділення та ін.;

• заклади післядипломної юридичної освіти працюють за очною, вечір­ньою, заочною формами навчання, можуть мати філії і вести науково-дослід­ну роботу.

Професійна юридична самоосвіта забезпечується державними органами, юридичними об´єднаннями, установами, організаціями та здійснюється без­посередньо юристами.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право