пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)

3.11.2. Галузеві або нормативні юридичні наукові дисципліни


Наука конституційного права. Наука конституційного права — одна з основних нормативних юридичних дисциплін, що досліджує правове закріп­лення основ суспільного і державного устрою, становища особистості та інших соціальних суб´єктів у суспільній і державній структурах. Наука конститу­ційного права об´єднує два головних відгалуження — науку конституційно­го права України і науку конституційного права зарубіжних країн.

Предмет науки конституційного права — це основи суспільного дер­жавного устрою, становища особистості та інших суб´єктів у цих системах, процеси і форми правового закріплення їх, джерела конституційного права, практика його реалізації.

Методологія науки конституційного права включає гуманістичний, інституціональний, структурні, функціональні, системний та інші підходи, загально- й приватнонаукові методи юриспруденції; найбільш широко вико­ристовують теоретико-юридичний і спеціально-юридичний методи.

Особливе становище науки конституційного права в системі юридичних наук зумовлено значенням конституційного права як галузі права і консти­туції як основного закону в системі законодавства, оскільки норми консти­туційного права визначальні для всіх інших галузей права.

Результати досліджень науки конституційного права використовуються як теоретичними й історичними, так і всіма нормативними і прикладними юридичними дисциплінами у процесі удосконалення законодавчого процесу, державного будівництва, формування місцевого самоврядування, захи­сту прав і свобод суб´єктів права.

Наука адміністративного права. Наука адміністративного права — галу­зева юридична дисципліна, що вивчає управлінські відносини у сфері діяль­ності органів державної виконавчої влади, внутрішньоорганізаційній діяль­ності інших державних органів, у процесі здійснення певними громадськи­ми організаціями і їх органами делегованих їм державою владних повнова­жень, джерела адміністративного права, практику реалізації адміністратив­ного законодавства відповідними суб´єктами.

Предметом науки адміністративного права є відносини, що виника­ють у процесі утворення та діяльності органів виконавчої влади, муніципаль­ного самоврядування, а також інші відносини у сфері управління, джерела адміністративного права, практика його реалізації, адміністративні право­порушення.

Дослідження, проведені у сфері науки адміністративного права, ґрунту­ються на використанні інструментального, функціонального, системного, синергетичного, інформаційного, кібернетичного та інших підходів, власти­вих їм методів юриспруденції.

Результати досліджень використовуються в різноманітних гуманітарних і юридичних дисциплінах пов´язаних із вивченням проблем управління і са­моврядування, а також у правовій практиці та практиці державного управлін­ня, місцевого і регіонального самоврядування, попередженні і припиненні адміністративних правопорушень, реалізації мір адміністративної відпові­дальності.

Наука цивільного права. Наука цивільного права — нормативна юридич­на дисципліна, що становить ядро науки приватного права, вивчає правові форми регулювання майнових відносин і пов´язаних із ними особистих немайнових відносин, основою яких є юридична рівність суб´єктів таких відно­син. Вона становить систему знань про закономірності цивільно-правового регулювання суспільних відносин, тлумачення цивільного законодавства, узагальнення практики його застосування і реалізації. Історичним джерелом науки цивільного права є праці римських юристів.

Предмет науки цивільного права — сукупність цивільно-правових відносин, джерела цивільного права, практика його реалізації.

Цивільне законодавство включає такі основні розділи: загальні положен­ня; право власності та інші речові права; зобов´язальне право; авторське пра­во; право на винахід та інші результати творчості; спадкове право; правоздатність іноземних громадян і юридичних осіб; застосування цивільних за­конів іноземних держав і міжнародних договорів. Основний нормативно-пра­вовий акт — Цивільний кодекс України.

У науці цивільного права використовують різноманітні методологічні підходи, загально- та приватнонаукові методи юриспруденції (історичний і логічний, порівняльний, системний, структурний, конкретно-соціологічні таін.).

Результати досліджень науки цивільного права мають безпосереднє зна­чення для удосконалювання цивільно-процесуального права, підприємни­цького, податкового, митного, сімейного, трудового права та інших галузей, а також розвитку відповідних юридичних наук.

Наука цивільно-процесуального права. Наука цивільно-процесуального права — галузева процесуальна юридична наукова дисципліна, що вивчає правові форми регулювання здійснення цивільного правосуддя — порядку розгляду і вирішення судом цивільних справ, виконання судових рішень.

Предмет науки цивільно-процесуального права — діяльність суду зі здійснення правосуддя, органу примусового виконання судових постанов (су­дового виконавця), а також діяльність усіх учасників цивільного процесу (позивачів, відповідачів, третіх осіб, свідків, експертів та ін.), джерела ци­вільно-процесуального права, судова практика у цивільних справах. Основ­ний нормативно-правовий акт — Цивільно-процесуальний кодекс України.

У науці цивільно-процесуального права використовують поведінковий, інструментальний, функціональний, герменевтичний методологічні підхо­ди, теоретико- і спеціально-юридичний, конкретно-соціологічні, психо­логічні та інші методи юриспруденції.

Результати досліджень використовують у теорії процесуального права, науках адміністративного, податкового, митного, сімейного, трудового пра­ва та ін., правотворчій і юридичній практиці.

Наука кримінального права. Наука кримінального права — нормативна (галузева) юридична дисципліна, що досліджує злочин і покарання, їх істо­ричний розвиток і соціальну сутність, джерела кримінального права, прак­тику його застосування.

Предмет науки кримінального права — злочини як найбільш суспільнонебезпечні й протиправні діяння, покарання, джерела кримінального пра­ва, практика його застосування. Єдиний нормативно-правовий акт — Кри­мінальний кодекс України.

Основу методології науки кримінального права становлять гуманістич­ний, поведінковий, герменевтичний, аксіологічний та інші підходи, теоретико- і спеціально-юридичний, конкретно-соціологічні, історичний, логіч­ний, психологічні та інші методи юриспруденції.

Результати наукових досліджень науки кримінального права спрямовані на вирішення проблем удосконалення її самої, а також розвиток теорій пра­вопорушень, юридичної відповідальності й правоохоронної діяльності, кри­мінологічної науки, соціології права, криміналістики, оперативно-розшуко­вої діяльності та інших юридичних дисциплін, кримінального права і зако­нодавства, практики його застосування і боротьби зі злочинністю.

Наука кримінально-процесуального права. Наука кримінально-процесу­ального права — нормативна процесуальна юридична дисципліна, що дослі­джує правове регулювання порядку порушення, розслідування, розгляду, вирішення кримінальних справ про злочини і виконання вироків (постанов) суду, а також практику їх здійснення.

Предмет науки кримінально-процесуального права — діяльність органів розслідування, прокуратури і суду при розслідуванні, розгляді й розв´язанні справ про злочини, при виконанні вироків (ухвал, постанов суду) і застосуванні примусових заходів медичного характеру, дії інших учасників кримінального процесу (потерпілого, адвокатів, свідків, експертів та ін.), кримінально-процессуальне законодавство, судова практика з кримінальних справ.

У науці кримінально-процесуального права використовують поведінковий, інструментальний, функціональний, герменевтичний методологічні підходи, теоретико- і спеціально-юридичний, конкретно-соціологічні, пси­хологічні та інші методи юриспруденції.

Результати досліджень використовують у теорії процесуального права, науках адміністративного, податкового, митного права, кримінології, кримі­налістиці, оперативно-розшукової діяльності та інших наук, правотворчій і судовій та правоохоронній практиці.

Наука сімейного права. Наука сімейного права — нормативна галузева юридична дисципліна, що досліджує правове регулювання особистих і май­нових відносин, що випливають із шлюбу та належності до сім´ї.

Предмет науки сімейного права — особисті й майнові відносини, що ви­никають у сім´ї між подружжям, між батьками і дітьми, між іншими члена­ми сім´ї, а також відносини, що виникають у зв´язку з усиновленням, опі­кою, піклуванням, прийняттям дітей на виховання, порядок і умови припи­нення шлюбу, порядок реєстрації актів громадянського стану, джерела і структура сімейного права, практика його реалізації.

Методологію становлять гуманістичний, функціональний, аксіологічний та інші підходи, теоретико- і спеціально-юридичний, конкретно-соціо­логічні та інші методи юриспруденції.

Результати наукових досліджень використовують у процесах удоскона­лювання правотворчості, практики правозастосування і правореалізації, на­уках цивільного і цивільно-процесуального права, соціології права, кримі­налістиці та ін.

Наука міжнародного права. Наука міжнародного права — нормативна юридична дисципліна, що досліджує правове регулювання міжнародних відносин, джерела міжнародного права і права міждержавних об´єднань, практику їх реалізації.

Предмет науки міжнародного права — публічні і приватні міжнародні відносини, відносини держав у міждержавних об´єднаннях, діяльність міжна­родних організацій, джерела і система міжнародного права і права міждер­жавних об´єднань, практика їх реалізації.

Методологічну базу науки міжнародного права становлять різноманітні методологічні підходи і методи юриспруденції, особливе значення мають гу­маністичний підхід і порівняльно-правовий метод.

Результати досліджень науки міжнародного права мають безпосереднє наукове і практичне значення для більшості юридичних дисциплін, галузей права, практики застосування права.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право