Безкоштовна бібліотека підручників

Загрузка...


Гроші та кредит

Пофакторний аналіз інфляції


Загальноекономічний характер інфляції створює потребу дослідження всієї сукупності чинників та їх питомої ваги у інфляційному процесі. Досвід багатьох країн світу переконує, що боротьба з інфляцією була успішною там і тоді, коли інфляція досліджувалась комплексно, коли в ній шляхом пофакторної діагностики виділялися визначальні чинники. На основі цих досліджень класифікувались відповідні типи інфляції і проти їх дії розгорталась успішна боротьба.

Пофакторний аналіз інфляційного процесу як комплексу причин і факторів допомагає оперативно задіяти економічні важелі подолання механізмів і негативних наслідків інфляції та класифікувати відповідні її типи: інфляцію надлишкової грошової маси, кредитну інфляцію, інфляцію затрат, інфляцію попиту та ін. Їх особливості впливу на інфляційне зростання цін і падіння купівельної сили грошей та формування антиінфляційних заходів розглянемо детальніше.

Інфляція надлишкової грошової маси в обігу виникає тоді, коли паперові гроші переповнюють канали грошового обороту. Сформована нерівність типу: MV > PQ, у свою чергу призводить до нерівності Г > Т, гранично допустима межа якої може складати співвідношення 4-6:1. Після цього настає загальна криза падіння виробництва і споживання та розвал грошової та фінансової систем країни. Надмірне перевищення грошової маси над товарною закономірно підштовхує грошовий вираз валового внутрішнього продукту (PQ) до зростання навіть за умов скорочення фізичного обсягу ВВП. Виробництво товарів і послуг (Q) у ньому не може швидко змінюватися, тому динамічно зростають ціни і тарифи. Як правило, у підсумку формується нове перевершення наявної кількості грошей в обороті, що потребує нових додаткових емісій грошової маси. Так створюється злоякісна інфляційна спіраль: емісія - ціни, ціни - емісія.

Провідні монетарні чинники інфляційного зростання цін можна згрупувати навколо трьох напрямів: по-перше, розбалансування взаємодії елементів грошової системи; по-друге, надмірна грошово-кредитна емісія не відповідає сукупній товарній масі, тому лише стимулює зростаючий розрив між фактичною більшістю грошей і необхідною; по-третє, скорочуються валютні нагромадження. Зокрема, зведення платіжного балансу країни до від´ємного сальдо не лише зменшує валютні резерви, а й зумовлює падіння курсу національних грошей та їх знецінення.

Порушення закону грошового обігу шляхом емісії надлишкової кількості грошей - найлегший і найдоступніший спосіб позаекономічного впливу на господарську діяльність і отримання державних доходів. Але виважена державна політика не допускає зловживань не отовареною емісією грошових знаків, тому що це безпосередньо понижує доходи населення, а знеціненням грошей підриває дієздатність державних інститутів. Щоб боротися з інфляційним зростанням цін, слід обмежити емісію грошей необхідною потребою. Приміром, у ХХІ-ХХ ст. інфляція породжена надмірним зростанням військових видатків, швидко була приборкана зменшенням емісії грошової маси.

Невелика ефективність даного методу подолання інфляції надлишкової грошової маси в Україні зумовлена тим, що головним чинником інфляційного процесу в нашій країні стали затратний механізм господарювання, структурні диспропорції і технічна відсталість виробництва та його напівфабрикатний характер, об´єктивні та суб´єктивні помилки в економічній та грошово-кредитній політиці тощо. Їхні результати відобразилися у наступних показниках:

 

Розвиток інфляційного процесу в Україні у 1995-1999 pp.

Показники

1995

1996

1997

1998

1999

1. Темпи зростання роздрібних цін за рік, %

282,0

139,7

110,1

120,0

119,2

2. Темпи зростання маси грошей (А/3) за рік,%

213,0

135,0

134,0

125,0

141,0

3. Співвідношення п. 1 до п. 2

132,4

103,5

82,2

96,0

84,5

 

Отже, інфляція надлишкової грошової маси в обігу відображає порушення вимог закону грошового обігу

M×V = P×Q

тому шляхом обмеження емісії грошей і застосуванням політики дефляції суспільство здатне швидко приборкати інфляцію.

Тип кредитної інфляції провокується наданням кредиту понад мобілізовані кошти. Як наслідок порушується співвідношення між попитом і пропозицією грошей. Серед безпосередніх чинників зростання цього типу інфляції постають потреби покриття дефіциту державного бюджету і кредитування клієнтів через кредитні лінії комерційних банків, що поповнюються шляхом нетоварної емісії центрального (національного) банку. Оскільки регулювання кредиту є головною функцією монетарної політики, то досягнення рівноваги попиту і пропонування грошей передбачає активну регулюючу політику держави та широке використання таких спеціальних важелів саморегулювання ринку грошей, як ціновий стабілізатор, кредитний мультиплікатор, механізм заміщення, еластичність швидкості обігу грошей та інші елементи ринкового механізму. Їх комплексне використання на основі політики «дорогих грошей» забезпечує стиснення грошової та кредитної емісії. На випадок потреби «дешевих грошей», навпаки, стимулюється доступність грошових і кредитних ресурсів для розширення інвестиційної діяльності та переходу до економічного зростання. Щоб обмежити надлишкову кредитну масу до розмірів оптимальної, використовуються показники обов´язкових резервів, статутного фонду, ліквідності та інші банківські нормативи. Еластичність швидкості обертання грошей досягається формуванням оптимального співвідношення між грошовими агрегатами М0, М1, М2, Мі, L.

Одним із загрозливо сильних чинників інфляційного процесу здатна стати інфляція зростання затрат. Вона виникає за умов постійного зростання затрат виробництва, коли їх розміри вже не можна компенсувати зростанням цін, що регулюється державою. Водночас збільшення виробничих затрат провокує дискретне зростання цін. В таких умовах збільшення затрат підприємства змушені зменшувати обсяг свого виробництва. Насамперед припиняється виробництво високотехнологічних товарів, що веде до поступового зникнення з ринку складних виробів. Як правило перед кожним наступним підвищенням цін відбувається припинення виробництва. Оскільки кожне дискретне зростання цін на елементи виробничого капіталу не компенсує затрат, то створюються умови для вимушеної додаткової кредитної емісії, скорочення касових залишків і прискорення обігу грошей. Значний тиск на собівартість продукції здійснює також недовантаженість виробничих потужностей, що загалом, підсилює інфляційний процес.

В багатьох країнах різновидом інфляції затрат ставала інфляція заробітної плати, тобто неадекватне підвищенню продуктивності праці зростання заробітної плати, зростання заробітної плати збільшує затрати виробництва на одиницю продукції і підвищує ціни без відносного збільшення товарної маси. Провідними причинами інфляційного зростання зарплати стають домагання профспілок збільшити її питому вагу у вартості продукції, збільшення оплати праці у зв´язку з попереднім підвищенням цін та ін. Але в сучасній Україні переважаючим видом подорожчання факторів виробництва є гігантське подорожчання сировини, матеріалів і енергоносіїв, брак матеріало- та енергозберігаючих технологій, вільний перелив інфляційного процесу з-за кордону.

Безпосередньо з дією монетарних чинників пов´язана інфляція попиту. Вона виникає внаслідок перевищення попиту над порівняно меншою наявною пропозицією товарів і послуг внаслідок надмірної емісії готівки і стимулювання кредитних вливань в економіку. Важливо уяснити, що подолати інфляцію попиту можна шляхом переходу до динамічного зростання обсягів суспільного виробництва. Особливо важливе місце в даному процесі мають посісти першочергова розбудова тих галузей, які виробляють товари народного споживання і надають послуги, обмеження негативних наслідків функціонування монополістів, розбудова відкритої економіки, прискорення економічного зростання тощо.

Студенти в ході пофакторного аналізу інфляційного процесу повинні з´ясувати механізм функціонування структурної інфляції, інфляції прибутку, інфляції податків, бюджетної інфляції та ін. Особливо відчутні негативні наслідки структурної інфляції в умовах прихованої інфляції, коли відсутні гласність, низька еластичність цін до пониження, слабка пристосованість виробничого сектора до змін у внутрішньому попиті, обмежена адаптація структури внутрішніх цін до змінюваних зовнішніх умов. Інфляція прибутків проявляється в отриманні надприбутків, в тому числі і коштом монополізації ринку, штучного завищення рентабельності нової продукції, підвищення цін товарів без компенсації споживчих якостей споживачам. Інфляція податків здатна принести державі суперечливі наслідки: замість збільшення державних доходів вона викликає падіння ефективності виробництва і зниження стимулів до ділової активності. Лише податкові ставки з прибутку до 30-34% здатні стимулювати товарну пропозицію і наближувати її до рівноваги з попитом. А вищі ставки податків зменшують нагромадження і погіршують економічний стан виробників та обмежують пропозицію товарів. І зовсім неприпустимими є спроби оподаткувати джерела формування факторів виробництва і прибутків.

Розглядаючи типи інфляції, необхідно ознайомити студентів з особливостями асинхронного зростання грошової маси і цін, причинами і наслідками так званої рваної інфляції. Водночас важливо усвідомити, що не всяке переповнення каналів грошового обігу надлишковою грошовою масою однозначно відображається на процесі знецінення грошей і зростанні цін.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Інвестознавство
Муніципальні інвестиції та кредити
Бюджетна система України
Гроші та кредит