Електронна бібліотекапідручники


Історія вчень про державу і право

2. Аспекти і різновиди демократії


Демократія є настільки багатоманітним явищем, що її доцільно класифікувати за різними підставами.

За формою здійснення політичної влади розрізняють пряму та представницьку демократії. У прямих формах народовладдя громадяни самі безпосередньо беруть участь у підготовці, обговоренні й прийнятті рішень. Така форма участі домінувала в античних демократіях. Практично вона можлива в порівняно невеликих колективах (на виробничих підприємствах, у громадах, містах і т.п.), причому в тих випадках, коли прийняті рішення досить прості й участь у їхній підготовці й обговоренні не вимагає спеціальної кваліфікації. У сучасному світі пряма демократія зустрічається головним чином на рівні місцевого самоврядування. Поширеність прямих форм демократії прямо залежить від того, наскільки вдається децентралізувати процес винесення рішень і передати право їхнього прийняття порівняно невеликим, локальним колективам.

До прямої демократії звичайно відносять так званий імперативний мандат, що припускає обов´язок виборних представників голосувати строго відповідно до наказу виборців, їхньою волею. Так, характер імперативного мандата має колегія вибірників президента США, зобов´язаних віддати свій голос за кандидата, що переміг у відповідних штатах. Імперативний мандат як би консервує волю виборців, не дозволяючи його носіям брати участь в обговоренні й прийнятті компромісних варіантів рішень.

Суть представницької демократії - в опосередкованій участі громадян у прийнятті рішень, у виборі ними в органи влади своїх представників, покликаних виражати їхні інтереси, приймати закони й віддавати розпорядження. Представницька демократія необхідна особливо тоді, коли через більші території або внаслідок інших причин утруднена регулярна особиста участь громадян у голосуваннях, а також коли приймаються складні рішення, важкодоступні для розуміння неспеціалістів.

Концепція, що Обґрунтовує репрезентативну демократію, виходить із її розуміння як компетентного й відповідального перед народом представницького правління. Воля народу тут не ототожнюється з його прямою участю. Вона існує далеко не із всіх питань і виражається громадянами як безпосередньо на виборах, так і делегується представницьким органам і депутатам. Відносини між народом і його представниками будуються на основі контролю (переважно електорального, за допомогою виборів, і інституціонального, за допомогою спеціальних установ), конституційного обмеження компетенций органів влади й посадових осіб і їхньої повної незалежності в межах закону.

Досить чітке визначення репрезентативної демократії дає відомий німецький учений Ральф Дарендорф: всупереч буквальному значенню, пише він, «демократія — не «правління народу»; такого на світі просто не буває. Демократія — це уряд, що обирається народом, а якщо необхідно, — те народом і що зміщається; крім того, демократія — це уряд зі своїм власним курсом» .

За суспільною сферою реалізації демократії Дж.Сарторі виділяє цілий ряд неполітичних різновидів демократії. Він доводить, що власне політичне значення демократія мала хіба що в античних полісах. Натомість в сучасному суспільстві існує соціальна, первинна, індустріальна, економічна та інші демократії. Розкриваючи сутність цих понять, Сарторі визначає соціальну демократію як схильність певної спільноти до демократичних цінностей. Дослідження демократії в цій сфері започаткував А.Токвіль, розкриваючи природний потяг до рівності населення сучасних США і розглядаючи американську демократію скоріше як суспільний стан, ніж політичну форму.

Найповніше розвинув точку зору Токвіля сучасний американський дослідник Дж.Брайс, що дотримувався погляду на демократію як характер і спосіб життя, загальний стан і стиль суспільства. Під терміном соціальна демократія часто розуміють наявність первинних демократій – громад та добровільних організацій.

Термін індустріальна демократія ввели в кінці ХІХ століття британські дослідники Сідней та Беатриса Вебб. Вони розуміли під ним передусім демократію на промислових підприємствах та робітниче самоврядування.

Поруч з цим досить чітким визначенням, в термін економічна демократія вкладається часто дуже різний зміст. Один з варіантів трактування сутності економічної демократії полягає в прагненні перерозподілу багатства, вирівнювання економічних можливостей та досягнення якомога більшої соціальної рівності. Інше розуміння пов’язане з рівністю контролю за рішеннями в економіці. В цьому випадку економічна демократія постає як різновид індустріальної, або її прояв на макрорівні. Згідно з марксисткою теорією економічна демократія – це тип управління, що в комуністичному суспільстві прийде на зміну політичній.

Залежно від будови й порядку формування органів, інститутів влади (друга ознака демократії) демократичні держави діляться на парламентські, президентські, змішані (або напівпрезидентські) республіки, суперпрезидентські республіки, парламентські монархії й т.д.

За ознакою рівності прав громадян на участь у керуванні державою. Така рівність може бути формальним, чисто юридичним, і фактичним, що припускає створення приблизно однакових соціальних можливостей для реалізації людьми своїх політичних прав (матеріальний статок, утворення, вільне час, доступ до інформації й ін.).

Залежно від характеру рівності, забезпечуваного державою, демократія ділиться на політичну, що припускає лише формальну рівність, рівність прав, і соціальну, що ґрунтується на рівності фактичних можливостей участі громадян у керуванні державою. Термін «соціальна демократія» знайшов, зокрема, своє вираження в назві одного із самих впливових політичних рухів XX в. - соціал-демократії.

Реально існуюча демократія в індустріально розвинених країнах світу прагне сполучати ідеї самоврядування й партиципации (головним чином на місцевому рівні, а частково й на виробництві) із представництвом у масштабах усього держави. Крім того, названі теорії не вичерпують багатоманітності демократичного устрою. Існує, наприклад, ряд національних моделей демократії. Це обумовлено суспільною цінністю та значенням демократії. Спробуємо її довести.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право