У процесі реалізації технологічного підходу в роботі організаційних психологів важливу роль відіграють інтерактивні техніки.

Інтерактивні техніки (від англ. слова interaction — взаємодія) — це техніки, які забезпечують активну взаємодію менеджерів і персоналу організацій (або представників кожної із зазначених категорій окремо) в умовах навчальних тренінгів та семінарів, спрямованих на їх підготовку до розв´язання актуальних управлінських і професійних завдань.

Проведений аналіз |5| показує, що у вітчизняній практиці підготовки керівників та персоналу організацій для вирішення аналогічних завдань донедавна здебільшого застосовувався термін «активні методи та форми навчання». На перший погляд терміни «інтерактивні техніки» (західний варіант) та «активні методи і форми навчання» (вітчизняний варіант) можуть виступати синонімами. Одначе детальніший аналіз даної проблеми показує, що між значеннями і змістами цих термінів існують певні відмінності.

По-перше, термін «активні методи та форми навчання» відповідно до вітчизняних традицій відображає основну орієнтацію цих методів та форм на активізацію пізнавальної діяльності учасників заняття (шляхом постановки та розв´язання проблемних ситуацій і завдань). Натомість термін «інтерактивні техніки», разом з активізацією пізнавальної діяльності учасників занять, відображає також орієнтацію занять на забезпечення їх активної міжособистісної взаємодії. Це досягається відповідними засобами:

• спеціальним територіальним розміщенням учасників заняття;

• організацією їх спільної діяльності в діадах та малих групах;

• створенням умов для реалізації різних видів вербального та певербальпого спілкування;

• вирішенням навчальних і реальних професійних проблем;

• забезпеченням зворотного зв´язку, здійсненням рефлексії занять тощо. Використання такого підходу сприяє обміну думками, позиціями, цінностями,

досвідом учасників занять, дає можливість ознайомитися з різними, часто протилежними думками, сформувати толерантне ставлення, усвідомити власну позицію з тих чи інших питань, прийняти певні рішення, які є актуальними для організації (її окремого відділу) в будь-який момент її розвитку.

По-друге, термін «активні методи та форми навчання», як це прийнято у вітчизняній практиці, частіше за все застосовується для відображення спеціальних організаційних форм занять (проблемні лекції, ділові ігри тощо). Але термін «інтерактивні техніки» має більш «локальний» характер, який проявляється в тому, що інтерактивні техніки у західній практиці можуть використовуватися як складові елементи (або як спеціальна система цих елементів) інших організаційних форм навчання, наприклад таких як навчальні треніпги-есміпари, соціальио-пси-хологічні трепіпги (комунікативні, сепзитивні трепіпги, трепінги особистого росту тощо). Одначе вони можуть використовуватися й окремо.

У реалізації технологічного підходу в діяльності психологів в організації інтерактивні техніки відіграють таку роль:

• у процесі впровадження інформаційно-пізнавального компонента технології: а) дають можливість осмислити зміст та значення тих чи інших психолого-управлінських феноменів та їх роль в діяльності організації; б) сприяють аналізу сутності основних понять організаційної психології, окремих характеристик цих понять; в) орієнтують на усвідомлення сучасних підходів до діяльності й розвитку організації та ін.;

• у процесі впровадження діагностичного компонента технології: а) створюють умови під час взаємодії менеджерів або персоналу організації прямо чи опосередковано, в індивідуальній чи груповій формі осмислити певні проблеми, які існують в діяльності організації, формальних чи неформальних груп, конкретних особистостей; б) сприяють актуалізації потреби учасників занять в самопізнанні і самоаналізі психологічних особливостей своєї організації (її окремих підрозділів), власних особистіспих та професійних якостей та іп.; в) формують позитивне ставлення до практичного використання психологічних закономірностей управління організаціями та іп.;

• у процесі впровадження корекційно-розвивального компонента технології: а) сприяють формуванню потреби та вмінь в учасників занять використовувати отримані знання з метою онтимізації управління організацією, професійного та особистісного вдосконалення; б) забезпечують визначення конкретних напрямків та шляхів вирішення проблем, які існують в діяльності організації (груп людей в організаціях, окремих особистостей), перспективних напрямків їх розвитку; в) створюють умови для набуття умінь і павичок, що сприяють підвищенню ефективності діяльності організації (прийняття колегіальних та індивідуальних рішень, налагодження ділового та управлінського спілкування, врахування мотивації діяльності менеджерів та персоналу, формування сприятливого соціальпо-психологічного клімату) та їй.

Відповідно до наведеної класифікації інтерактивні техніки, що використовуються для підготовки менеджерів і персоналу організацій в західній практиці, можна поділити на дві групи (залежно від функцій, які вони виконують в організації навчання):

• організаційно-спрямовуючі;

• змістовно-смислові.

Далі буде розкрито зміст основних інтерактивних технік.