У широкому значенні просвітницьку діяльність (психологічну просвіту) організаційних психологів можна визначити як діяльність, спрямовану на формування психологічної культури менеджерів і персоналу організацій.

Психологічна культура сьогодні має бути обов´язковою складовою професійної культури працівників різних соціальних сфер. Вона має стати обов´язковим елементом професійної свідомості та самосвідомості усіх фахівців. Проте наявність такого виду культури необхідна і для оптимізації сімейних стосунків, різних видів неділового спілкування, вирішення особистіших проблем у різних вікових категорій населення. Це, з одного боку, обумовлено ускладненням людського життя та діяльності, а з іншого — прагненням людини до самовдосконалення, гармонізації стосунків з іншими людьми, зі світом в цілому. Необхідно зазначити, що загалом через відомі соціально-політичні та соціально-екопомічні причини рівень психологічної культури фахівців і населення у нашій країні досить низький. Тому формування психологічної культури є одним із «стартових» завдань практичних психологів, оскільки його вирішення може позитивно впливати як на життєдіяльність населення (працівників організацій), так і па роботу психологів.

Основне призначення просвітницької діяльності організаційних психологів щодо психологічного забезпечення управлінського процесу в організаціях полягає в:

• роз´ясненні управлінському персоналу організацій цілей, завдань та можливостей психологічної служби в оптимізації процесу управління;

• формуванні психологічної компетентності керівників та працівників з проблем управління й ефективної управлінської взаємодії;

• формуванні потреби в усіх учасників управлінського процесу щодо використання психологічних знань при вирішенні управлінських та інших проблем, становлення в цілому психолого-управліиської культури тощо.

Основними формами просвітницької роботи є такі:

• проведення лекцій, семінарів, «круглих столів» з проблем організаційної психології;

• проведення трепінгів-семіпарів з проблем ділового спілкування, попередження та розв´язання конфліктів в організації та ін.;

• проведення тижнів психології;

• ведення спеціальних рубрик у періодичній пресі організації або спецвипусків друкованих ЗМІ;

• підготовка виставок літератури з проблем організаційної психології та психології управління;

• підготовка інформаційних листків, буклетів;

• підготовка передач з проблем організаційної психології по місцевому радіо й телебаченню (якщо вони діють в організації);

• створення в організації фільмотеки відеокасет та компакт-дисків (CD) з психологічної проблематики;

• забезпечення керівників і працівників інформацією про психологічні WEB-сторінки та доступу до них тощо.

Організаційні форми психологічної просвіти можна поділити на такі основні види: індивідуальні, фронтальні та групові.

Індивідуальні форми психологічної просвіти полягають в тому, що кожен менеджер або працівник організації в разі потреби може отримати необхідні психологічні знання самостійно (наприклад, читаючи відповідні психологічні літературні видання, слухаючи радіо- і телепередачі з психологічної проблематики, використовуючи компакт-диски, відеокасети, WEB-сторіпки).

Особливість такої форми психологічної просвіти в тому, що кожна окрема особистість може досить оперативно, незалежно від когось, одержати необхідну інформацію, доповнювати та розширювати ЇЇ, повертатись у разі необхідності до повторного опрацювання та осмислення тієї чи іншої проблеми тощо. Такі форми психологічної просвіти можуть використовуватись для вирішення як професійних, так і особистіспих проблем.

Завдання організаційних психологів при цьому полягає в тому, щоб:

• сформулювати у менеджерів та персоналу організацій інтерес до пенхолого-унравліиських знань;

• закласти базові основи исихолого-упрашіінської культури;

• забезпечити інформацією про відповідні психологічні джерела;

• надавати необхідні індивідуальні консультації для більш глибокого осмислення тих чи інших психологічних проблем тощо.

Зміст фронтальних форм психологічної просвіти виявляється в тому, що та чи інша інформація отримується у присутності інших людей (наприклад, під час лекції па психологічну тему).

Особливість такої форми психологічної просвіти в тому, що па сприйняття, аналіз та осмислення відповідної інформації особистістю впливають емоційні реакції інших людей, їх ставлення до тих чи інших психологічних проблем, а це опосередковано впливає на більш адекватне розуміння психологічних підходів, усвідомлення їх значимості. Такі форми просвіти здебільшого використовуються в роботі психолога безпосередньо в організаціях.

Завдання організаційних психологів під час використання таких форм просвіти полягає у:

• вивченні потреб людей в тій чи іншій психологоуправлінській проблематиці;

• підборі актуальної психолого-управлінської проблематики;

• системному та аргументованому викладенні необхідного матеріалу;

• розкритті значущості тих чи інших психологічних феноменів для оптимізації управлінської та професійної діяльності працівників в конкретних умовах діяльності організації.

Групові форми психологічної просвіти доцільно використовувати тоді, коли особистість у процесі спільної діяльності з іншими людьми аналізує ті чи інші наріжні психологічні проблеми, отримує нову інформацію про власні психологічні особливості — ставлення до себе, до інших людей, особливості поведінки в нових соціально-нрофесійпих ролях, при виконанні групових завдань тощо (наприклад, у процесі проведення сопіальпо-психологічних треніигів, ділових та ііаізчальпо-рольових ігор тощо).

Особливість групових форм психологічної просвіти полягає насамперед в тому, що вони сприяють адекватному розумінню та засвоєнню працівниками соці-альмо-психологічпих феноменів групової діяльності й особистіспої взаємодії між людьми, які є досить складними за своєю природою і не надто просто осмислюються і! результати інформаційної роботи (під час лекцій та бесід). Як і фронтальні, групові форми психологічної просвіти реалізовуються в основному в організаціях.

Завдання організаційних психологів у процесі використання таких форм полягає її тому, щоб:

• стимулювати у керівників і працівників інтерес до пізнання власних індивідуально-психологічпих особливостей та особливостей інших працівників;

• сприяти усвідомленню значущості спільної діяльності й управлінської взаємодії в організації;

• забезпечувати пізнання соціально-психологічних закономірностей спільної діяльності людей;

• орієнтувати учасників групової взаємодії па самовдосконалення та саморозвиток в тому чи іншому напрямку їх професійної діяльності та особистіспого розвитку.

У багатьох організаціях добре зарекомендували постійно діючі психологічні семінари для менеджерів і персоналу організацій, в рамках діяльності яких різні види просвіти використовуються одночасно в комплексі або послідовно (фронтальні — групові — індивідуальні і навпаки). Вид і послідовність використання різних форм психологічної просвіти залежить від ступеня важливості і складності проблеми, якості підготовки аудиторії та професійної компетентності організаційного психолога.