Електронна бібліотекапідручники


Культура ділового спілкування менеджера

КОМЕНТАР АВТОРА


Перемога "вчорашнього товару" (на думку П. Друкера) нікому не потрібна, потрібні нові технології, а звідси — інша підготовка й організація як персоналу, так і менеджерів. У цих умовах менеджери мають бути не просто "освіченими", а здатними професійно і компетентно приймати рішення, працювати з людьми, виходячи з вимог часу, потреб країни, цінностей та ідеалів української культури і на основі сучасних знань. Саме в цьому плані йдеться про "менеджерську революцію" в Україні.

У процесі навчання в навчальних закладах майбутні спеціалісти засвоюють певні спеціальні знання та вміння професійної діяльності. Перехід же набутих знань, вмінь і навичок у внутрішні регулятори поведінки е розвитком особистості. Здібності у спеціаліста розвиваються тоді, коли він свідомо ставить перед собою відповідні цілі, розробляє програму свого розвитку та добирає методи її реалізації. Саме такий підхід сприяє тому, що працівник стає не тільки спеціалістом, а й справжнім асом своєї справи.

З чого починається робота менеджера над собою? По-перше, з усвідомлення своїх сильних та слабких сторін, а по-друге, з подолання деяких стереотипів свідомості, що заважають вибудовувати ефективні взаємини з людьми, блокують можливості для особистого розвитку, творчого ставлення до професії та життя.

Спеціалісти наводять такі "блокуючи установки свідомості" [41]:

• всі повинні мене любити і схвалювати те, що я роблю. При цьому людина втрачає критичний підхід до того, що робить, починає залежати від думки інших, перестає розвиватися;

• людина має завжди добиватися успіху в усьому, що вона робить. Це завищені вимоги, треба вміти аналізувати свою роботу і свої прорахунки, але не витрачати сили та здоров´я на переживання через невдачі;

• за кожну помилку — відповідне покарання. Треба виходити з того, що кожний має право на помилку, але не повинен повторювати її;

• це у мене ніколи не вийде. Треба виховувати впевненість, що можна подумати і знайти рішення, як це зробити;

• переживання через якісь зовнішні обставини, які не залежать від людини. Такі переживання не виправляють становище, а можуть заважати знайти вихід з нього;

• треба завжди бути готовим до незгод, неприємностей. Якщо весь час чекати на неприємність, то не буде сил потім її подолати. Краще передбачити, що можна зробити, щоб зменшити її наслідки;

• краще уникнути труднощів, аніж долати їх. Професіоналізм полягає в тому, щоб уміти долати труднощі;

• завжди є хтось сильніший за мене і я можу на нього покластися. За свої дії слід відповідати самому і виховувати в собі впевненість, незалежність. Інша річ, якщо йдеться про надання допомоги — від неї не відмовляються і її надають, не розраховуючи на подяку;

• на поведінку людини впливає її минуле. Людина все життя вчиться і змінюється, переборює те негативне, що у неї було в минулому. Людину слід сприймати такою, якою вона є зараз;

• інші люди залежать від нас і треба керувати ними. У кожної людини своє життя, не треба нікому нав´язувати свої погляди і прагнення. У людини повинна бути можливість самій приймати рішення;

• кожна проблема має єдино правильне рішення. Кожна проблема може мати багато рішень, треба робити вибір. А вибір кожний робить самостійно.

Мудре ставлення до професії менеджера полягає в тому, щоб:

1) уміти відділяти головне від другорядного;

2) знати міру свого впливу на події;

8) уміти підходити до проблеми з різних боків;

4)бути готовим до будь-яких несподіванок; 5) уміти вчитися на помилках, вибирати з них позитивний досвід.

Для того щоб таким чином ставитися до своєї професії і передчасно не згоріти, менеджеру треба постійно займатися своїм самовдосконаленням, саморозвитком. Ще А. Маслоу писав: "Особистість, що самоактуалізуеться, не боїться нічого нового, вона приймає його. Часто невідоме навіть більше притягує, ніж відоме. Вона не тільки не боїться непевного, неконструктивного — вона прагне до нього. Вона не відкидає невідоме, не біжить від нього, коли загальна об´єктивна ситуація вимагає цього. Вона добре почувається в неупорядкованому, анархічному, хаотичному світі. Сумніви, невпевненість, які для більшості є небезпечною загрозою, для такої людини є приємно стимулюючим викликом".

Для особистості, що самоактуалізуеться, характерним є:

• ефективне сприйняття реалій і правильне ставлення до них;

• сприймання себе, інших та світу загалом;

• простота та відсутність штучності у поведінці;

• широкий погляд на проблеми;

• незалежність оцінок та суджень від тиску оточення;

• демократичність;

• почуття гумору.

Робота над собою, самовдосконалення, саморозвиток

дасть змогу менеджеру максимально повно використовувати свої можливості і здібності, виховати впевненість у своїх силах, досягати успіху. Ця робота здійснюється за такими напрямками:

• розвиток особистісних якостей, що сприяють ефективному управлінню;

• розвиток професійних умінь, вдосконалення самої управлінської діяльності;

• розвиток комунікативних умінь та навичок.

Менеджер, який небайдуже ставиться до себе і займається своїм самовдосконаленням, зможе допомагати іншим розкривати себе, сприяти їхній самореалізації. Вміло використовуючи знання, вміння, талант інших людей, такий менеджер зможе забезпечити виконання поставлених цілей, тобто успішно виконуватиме свою професійну діяльність.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Банківський менеджмент
Менеджмент гостиниц и ресторанов
ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Менеджмент якості
Маркетинг
Організація праці менеджера
Основи менеджменту
Культура ділового спілкування менеджера