Електронна бібліотека підручників

Загрузка...


Дозвіллєзнавство

5.2. Сучасні культурно-дозвіллєві центри як осередок створення позитивного культурно-дозвіллєвого середовища


Необхідно звернути увагу на те, що при створенні сучасного, позитивного культурно-дозвіллєвого середовища особливе значення надається розробленню дозвіллєвих програм у культурно-дозвіллєвих центрах. А саме: необхідності значення не тільки психологічних закономірностей взаємодії людей у клубних об´єднаннях, обліку різноманіття зв´язків між ними в процесі спілкуванні, особистих і групових інтересів, мотивів відвідування, але й хоча б загальних особливостей дозвіллєвої орієнтації людей, яка складається стихійно, незалежно від діяльності тієї чи іншої клубно-дозвіллєвої установи. У цьому зв´язку продуктивне звертанні до типології форм поводження в дозвіллі. Цю типологію можна представити у виді, поданому в табл. 1.

Таблиця 1

Форми поводження в дозвіллєвій діяльності
Типи орієнтації поводження з погляду самоцінності предмета заняття Форми орієнтації поводження з погляду визначеності предмета заняття
Культурно-орієнтоване
Соціально-орієнтоване
Рекреаційно-орієнтоване
Цільова
Пошукова

Рекреаційно-орієнтоване поводження як тип дозвіллєвого поводження допускає відновлення біопсихічних ресурсів особистості, витрачених у сфері виконання обов´язків на виробництві, побуті і т. ін. Тут часто не настільки важливий рівень володіння, який досягається тією чи іншою діяльністю, скільки сугубо рекреаційний, оздоровчий ефект, пов´язаний зі зняттям стомлення, одержанням яскравих вражень, боротьбою з гіподинамією, психофізіологічними перевантаженнями. До занять, де частіше реалізується таке поводження, можна віднести прогулянки на природі, оздоровчі програми, ігри, розваги і тощо. Але це не означає, що даному типу дозвіллєвого поводження (як і іншим, розглянутим нижче) можна завжди однозначно приписати твердий набір занять. Наприклад, для людини з розвинутим музичним смаком рекреативний ефект може бути досягнутий і при сприйнятті класичної музики. Мова може йти скоріше про деякі переважні тенденції заповнення "рекреаційних ніш" оздоровчими й розважальними програмами. Але головна характеристика рекреаційно-орієнтованого поводження все-таки не в цьому.

Важлива (незалежно від складу занять) сама орієнтація на власне здоро´вя, психологічне самопочуття, позитивні емоції. У свідомості ж людини ця орієнтація усвідомлюється як потреба в ігровому, видовищному, оздоровчому дозвіллі. Психічні навантаження нестримно наростають, кожному важливо не перевтомлюватися, а якщо таке вже трапилося, то необхідно уміти швидко їх знімати, відновлюватися. Зараз варто вести мову про прищеплювання навичок психотренування більшості населення. Особливо мають потребу в цих навичках люди, які не навчилися регулювати свою активність і часто потрапляють у стресові ситуації. У таких випадках незамінні психотренування, за допомогою яких можна домагатися відчуття спокою, внутрішній розкутості і впевненості в собі.

Можна стверджувати, що в силу соціальних і економічних причин (соціальна напруженість, психофізичні перевантаження, неповна зайнятість частини населення) роль програм з дозвілля, що реалізують рекреаційну орієнтацію, буде зростати. Таким чином, буде розширюватися саме культурно-дозвіллєве середовище.

Особливе значення при реалізації рекреаційно-орієнтованого поводження має гра. Вона сама характеризується розважальністю, видовищністю, емоційністю, розслабленням. Кожна гра багатофункціональна. У життя людини вона здатна внести значний інтерес: навчити творчо мислити, активно діяти, розвити особливі уміння. Тут людина виступає вільною від природної залежності і здатною самій виступати як суб´єкт, який творить, не підданий якому-небудь примусові. Важлива характеристика гри полягає в тому, що вона протікає в просторі і часі, відособлених від інших сфер і знаходиться поза звичайним життям. Гра потребує відокремлення учасників від повсякденного життя, від виробничої діяльності, від нормативного соціального середовища. Принадності гри полягають у тому, що кожному учаснику необхідно виявити багато особистісних якостей: волю, ризик, наполегливість, спритність та ін. Цим гра імітує саме життя, де індивіду нерідко доводиться виявляти ті ж самі властивості. У той же час гра створює ситуацію швидко мінливої зміни психічних відчуттів і станів: азарт ризику, очікування, нетерпіння, напруженість, радість перемоги, гіркота поразки. Такі ситуації не тільки сприяють емоційній розрядці, а й заряджають новою енергією.

Соціально-орієнтоване поводження - це дозвіллєве поводження, основу якого становить інтерес до іншої людини. Основна форма реалізації цього інтересу - неформальне спілкування, яке не залежить від тих чи інших "офіційних" ролей у суспільстві (насамперед від виробничих ролей, обов´язків), саме ця орієнтація є основним клубним "ферментом", що забезпечує виникнення і самозбереження клубних спільнот, які об´єднують людей їхньою соціально-культурної самоідентифікаціею.

Неформальне дозвіллєве спілкування є основним способом прилучення до культурної діяльності, формування особистості, її соціалізації в різних сферах життєдіяльності. Це спілкування відбувається не в твердих рольових однозначно обкреслених межах, а в процесі реальних дозвіллєвих ситуаціях, які складаються. Такі клубні об´єднання володіють вищим порівняно з традиційними дозвіллєвими самодіяльними колективами (хореографічними, театральними й ін.) ступенем самоорганізації і самоврядності. Вільний вибір видів діяльності, емоційно-насичені відносини, рухливі межі між культурно-пізнавальними, культурно-творчими і рекреаційними елементами значно прискорюють і полегшують процес адаптації індивіда до аматорських видів дозвіллєвої діяльності. Як характерні ознаки таких об´єднань можна назвати загальний інтерес до будь-якого виду групової вільної діяльності, суспільну спрямованість діяльності, злиття особистіших інтересів, спільність мотивів діяльності учасників, яка зумовлена соціально-значимими цілями.

В організаційному плані до таких об´єднань тяжіють "салони", вітальні, клуби з фіксованим соціально-демографічним складом. З огляду на соціальне розшарування суспільства, яке останнім часом підсилюється, можна стверджувати, що значення таких об´єднань зростатиме.

Культурно-орієнтоване поводження - домінує орієнтація на придбання знань, умінь і навичок у тому чи іншому виді дозвіллєвих занять. У цьому випадку менш значимим для учасників дозвіллєвої програми є рекреаційний елемент і соціальний склад об´єднання. Головним залишається процес просвіти і навчання. Не можна не відзначити збільшення кількості нових навчальних утворень у клубі, що є наслідком перебудови. Це насамперед різноманітні курси менеджерів, іноземних мов, програмування, бізнесу, стенографії і т. ін.

Демократизація громадського життя знайшла своє відбраження і в посиленні орієнтації на самостійний вибір дозвіллєвих занять, прагнення освоїти нові технології дозвіллєвої активності, які властиві суспільству споживання.

Такий вид дозвіллєвої активності притаманний людям, які бажають у досконалості опанувати певним заняттям, дозвіллєвою кваліфікацією. Деякі клуби й аматорські об´єднання навіть організують відповідні форми занять. Наприклад, кожен член "Клубу юних моряків" повинен опанувати навчальною програмою, комплексом теоретичних і практичних занять, здати своєрідний іспит. І тільки після цього він може вважатися моряком-початківцем.

Також є клуби садівників, автолюбителів, по ремонту житла, побутового дизайну тощо. Для їхніх членів читають лекції фахівці, проводяться практичні заняття і влаштовуються виставки. Але головним критерієм діяльності таких клубів і об´єднань є те, що вони являють собою своєрідне митецького виховання. Адже кожний із членів цього об´єднання прагне передати людям свої знання й уміння. Спілкування в колі однодумців сприяє збагаченню, взаємовихованню. Інтерес до занять перетворюється на інтерес до людей. Людина прийшла до клубу, щоб навчитися чомусь, а навчившись, залишається, тому що по-справжньому здружується з людьми. Тут прив´язує особлива атмосфера рівності, доброзичливості і самодіяльності. Найбільш типове втілення цієї тенденції представлено в дитячих та підліткових об´єднаннях художньої самодіяльності, краєзнавства, фольклору, центрах естетичного виховання.

Крім типів орієнтації дозвіллєвого поводження з погляду самоцінності предмета заняття можна визначити форми орієнтації поводження з погляду визначеності предмета заняття. Виділяються дві такі форми: цільова і пошукова. Цільова форма означає, що учасник тієї чи інший дозвіллєвої діяльності ясно усвідомлює свій інтерес у його речовинному, матеріальному втіленні (конкретна книга, атракціон, інша людина, оздоровча програма). При пошуковій формі дозвіллєвого поводження індивід фіксує у своїй свідомості цей інтерес, але не пов´язує його з конкретним предметом дозвіллєвої активності.

Перетинання типів орієнтації дозвіллєвого поводження з погляду самоцінності вибраного заняття і форм орієнтації, з погляду предмета дозвіллєвої діяльності породжує такі поєднання:

- рекреаційно-орієнтоване цільове поводження, тобто орієнтація на заздалегідь обраний конкретний вид рекреації, розваги;
- рекреаційно-орієнтоване пошукове поводження - відвідування об´єкта розваг, відпочинку без заздалегідь наміченої програми;
- соціально-орієнтоване цільове поводження - запланований заздалегідь соціальний контакт із конкретною особистістю або групою людей;
- соціально-орієнтоване пошукове поводження - прагнення зав´язати нові знайомства, розширити соціальні контакти;
- культурно-орієнтоване цільове поводження - відвідування заздалегідь вибраної культурної програми;
- культурно-орієнтоване пошукове поводження - прагнення розширити свій кругозір, збагатитися новими знаннями без запланованої заздалегідь орієнтації на конкретний вид заняття.

Безумовно, можливо і поєднання усіх цих типів орієнтації (їх виходить досить багато, якщо мати на увазі і комбінації за ознакою цільово-пошукове поводження). Поки ж обмежимося цим переліком як вихідною типологією дозвіллєвого поводження, що дає змогу оцінити типологію розвитку клубної спільності, яка може застосовуватися в культурно-дозвіллєвих установах (табл. 2).

Таблиця 2

Типологія дозвіллєвого поводження
Тип дозвіллєвого поводження
Тип клубної спільності Відповідний тип клубу-установи
Рекреаційно-орієнтоване цільове поводження Підліткові клуби-спільності з розважальною спрямованістю; аматори якого-небудь виду розваг у групі; оздоровчий клуб і т. ін. Клубна установа з домінуванням одного виду або спорідних видів рекреаційних послуг (відеосалон, дискотека, оздоровчий комплекс і т. ін.)
Рекреаційно-орієнтоване пошукове поводження Тимчасовий ігровий колектив, який виникає в процесі відвідування рекреаційної розважальної програми (наприклад, команди учасників гри) Клубна установа з набором різних видів рекреаційних послуг (наприклад, кафе, розважальний  центр,"кабаре")
Соціально-орієнтоване цільове поводження Соціально-орієнтовані клуби-спільності які оформлені організаційно (членство, програма, правовий статус) Клубна установа, орієнтованан на однорідний за будь-яким соціально-демографічним принципом склад відвідувачів (за статтю, віком, національністю, соціальним станом, релігійними ознаками)
Соціально-орієнтоване пошукове поводження Соціально-орієнтовані клуби-спільності, які не оформлені організаційно (об´єднані в основному за способом життя і соціальними проблемами.
Клубна установа, орієнтована на взаємодію різних соціально- демографічннх груп для рішення загальної соціальної проблеми (наприклад, клуби знайомств)
Культурно-орієнтоване цільове поводження Колектив самодіяльної творчості; постійна аудиторія просвітніх або навчальних програм Клубна установа як система гуртків, студій, курсів
Культурно-орієнтоване пошукове поводження Дискусійний клуб, «Клуб цікавих зустрічей" і т. ін. Клуб як система гуртків, студій, курсів

Аналіз діяльності культурно-дозвіллєвих установи показує, що в практиці найменш поширені пошукові дозвіллєві программа Тим часом значна частина населення орієнтована насамперед на них. Це необхідно враховувати в роботі культурно-дозвіллєвих установ, створюючи багатоступінчасту систему клубного обслуговування на двох основних підставах: від рекреації через соціальну до культурної активності і від пошукових до цільових форм дозвіллєвого поводження. При цьому зовсім не обов´язково, щоб кожен відвідувач пройшов усі етапи (для деяких досить і разової участі в окремих типах дозвіллєвих програм). Саме ця головна ознака сприятиме утворенню сучасного культурно-дозвіллєвого середовища.

Важливо, щоб усі ці можливості були представлені в одному регіоні, місті, селі і забезпечували збереження демократичних починань в організації культурно-дозвіллєвої діяльності. Деякі розвинуті аматорські об´єднання надають своїм членам одночасно усі види дозвіллєвого поводження. Слід створити розгалужену клубну мережу, в якій була б спеціалізація установ, що входять до неї, залежно від характеру соціокультурних орієнтацій місцевих жителів.

Залежно від місцевих умов можна об´єднувати різні типи клубів-установ у єдині культурно-дозвіллєві центри, комплекси.

Підводячи підсумок, скажемо, що сучасні культурно-дозвіллєві центри виступають як місце певної концентрації соціально-культурної діяльності людей у сфері дозвілля, де люди здобувають навички самореалізації, самоствердження у творчості, досвід дозвіллєвого поводження. І вони постійно повинні піклуватися про якісне поліпшення змісту і форм своєї діяльності, про створення позитивного культурно-дозвіллєвого середовища. Для того щоб цього досягти, необхідно відмовитися від заорганізованості, одноманітності і шаблонності культурно-дозвіллєвих форм, в основу діяльності покласти структуру і характер запитів людини, постійно прагнути розробляти і включати в практику нові, нетрадиційні і нестандартні форми розваг, освіти, спілкування і творчості різних верст населення.

Відсутність цих форм у багатьох культурно-дозвіллєвих центрах негативно позначається на їхньому престижі.

Модель культурно-дозвіллєвого середовища виступає не тільки як упорядкованість, але і як образне представлення культурного простору культурно-дозвіллєвих установ; культурно-дозвіллєва установа і її культурне середовище являють собою художньо-естетичний об´єкт, композиційну структуру, об´єкт образного рішення художньої творчості фахівця установи культури. Принципи створення композиційної структури культурно-дозвіллєвого середовища культурно-дозвіллєвих установ полягають у виявленні духовного змісту, сутності проектованого культурно-дозвіллєвого середовища, обліку особливостей установи культури, його функціонально-культурних завдань, пошуку художнього образу об´єкта культури, його структури і форми вираження.

Таким чином, у наш час відбувається розвиток позитивних тенденцій по створенню культурно-дозвіллєвого середовища, адекватного сучасним соціально-культурним потребам суспільства. Сучасні культурно-дозвіллєві центри повинні стати носіями цілісного культурно-дозвіллєвого середовища. А воно, у свою чергу, буде позитивно впливати на характер і зміст усієї діяльності з організації дозвілля і викликати в людей потребу активної участі в ній.

Питання для самоперевірки

1. Організація відпочинку як цілісний комплекс послуг.
2. Соціально-психологічні особливості культурно-дозвіллєвого середовища.
3. Різноманітність форм проведення дозвіллєвої діяльності.

Завдання для самопідготовки

1. Визначте специфічні ознаки сучасного культурно-дозвіллєвого середовища.
2. Схарактеризуйте сучасні позитивні тенденції розвитку культурно-дозвіллєвого середовища.

Література

Байкова В.Г. Досуг, свободное время.- М., 1985. - 169 с.
Бутатабаев М.Л. Рабочее и свободное время у трудящихся: социально-экономический механизм взаимодействия. - М, 1999. - 251 с.
Головаха Е.И., Кронах 0.0. Психологическое время личности. - К., 1987. - 332 с.
Киселева Т.Г. Теория досуга за рубежом: курс лекций. - М, 1992. - 163 с.
Культурно-досуговая деятельность: Учеб. пособие / Под ред. Жаркова А.Д., Чижикова В.М. - М: МГУК, 1991. - 248 с.
Минц Г.И. Свободное время: желаемое и действительное. -М., 1998. - 222 с.
Некрылова А.Ф. Русские народные городские праздники, развлечения и зрелища. - М., 1988. - 152 с.
Орлов Г.П. Свободное время - условие развития человека и мера общественного богатства. - Свердловск, 1989. - 105 с.
Пича В.М. Ваше свободное время. - К., 1988. - 22Г с.
Подольский Р.Г. Освоение времени. - М., 1989. - 169 с.
Скрипунова ЕЛ., Морозов А.Л. О предпочтениях городской молодежи // Социс. - М. - №1, 2002. - С. 105-110



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Дозвіллєзнавство