пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Дозвіллєзнавство

3.2. Зміст і структура вільного часу


Важливі категорії вільного часу - це „структура" і „зміст". Структура вільного часу - сукупність видів діяльності, які ха­рактеризують проведення вільного часу. Вона охоплює: індив­ідуальне споживання культури (читання книг, журналів, газет, слухання радіо, перегляд телепередач тощо); публічно-видо­вищне споживання культури (відвідуваність театрів, кіно, кон­цертів, музеїв, спортивних видовищ та ін.); спілкування з чле­нами родини, родичами, сусідами, друзями тощо; фізичні заняття (ранкова й вечірня гімнастика, заняття в спортивних секціях тощо); розваги та ігри, які сприяють зняттю розумово­го і фізичного напруження, створенню гарного настрою; пасив­ний відпочинок (прогулянки, спокій, денний сон та ін.); занят­тя, які є явищами антикультури (зловживання алкоголем, хуліганство, наркоманія); безцільне проведення часу. Зміст вільного часу - форми занять у вільний час, зумовлені соціальним середовищем, рівнем культури особистості, її само­свідомістю, потребами, інтересами, психологічними якостями.

Це один з найважчих для аналізу аспектів феномена „вільний час". Існує кілька принципів оцінки змісту вільного часу. Один з них грунтується на вивченні його структурних елементів. Чим більше видів занять містить структура вільного часу, тим змістовніша і різноманітніша діяльність людини у вільний час, тобто тим вища оцінка змісту вільного часу.

При вивченні змісту вільного часу використовують такий показник, як тривалість часу, що витрачається на визначений вид діяльності у вільний час. З його допомогою встановлюють місце в житті сучасної людини різноманітних способів прове­дення вільного часу.

Зміст вільного часу допомагає охарактеризувати дані про види занять, їхню тривалість, частоту, поширеність, співвідно­шення між ними тощо. Однак вони не дають відповіді на ряд найважливіших питань. Наприклад, яка зі структур вільного часу більш раціональна, змістовна: та, що охоплює 2-3 види занять, чи та, що охоплює 7-8? Що краще сприяє розвитку особистості: відвідуваність кіно чи концерту читання художньої літератури, періодики? Чи завжди правильне є твердження, що чим більша тривалість занять у вільний час, тим кращий його зміст, тим ефективніше розвивається особистість?

Тому, прагнучи дати характеристику змісту вільного часу людини, не можна обмежуватися лише кількісними аспектами. Сукупність занять у вільний час, їхня тривалість і частота не вичерпують його сутності. Необхідно знати, яким видам занять людина надає перевагу, відбувається це з необхідності чи заці­кавленості. Важливо з´ясувати і її відношення до конкретних видів занять, задоволеність, або незадоволеність ними. Не менш істотно - установити форму проведення вільного часу (актив­на, пасивна), що повинно дати детальну характеристику його змісту, тобто виявити, як зміст вільного часу впливає на роз­виток особистості, її здібностей, поліпшення фізичного, емоц­ійного, соціального буття.

Розрізняється вільний час за споживаючими його соціаль­ними групами: робітників, колгоспників, службовців, інженерно-технічних працівників та інших категорій населення (пенсіо­нерів, домогосподарок, студентів, учнів і т.п.).

Межі між робочим і вільним часом змінюється залежно від тривалості робочого дня, числа днів щоденного відпочинку і три­валості оплачуваних відпусток, пов´язаних з навчанням без відриву від виробництва і т. ін. Важливу роль у збільшенні вільного часу покликані зіграти науково-технічний процес і роз­виток на цій основі невиробничих галузей і сфери послуг, ско­рочення малоефективних витрат у домашньому господарстві.

Уже нині спостерігаються якісні зміни у взаємозв´язку між робочим і вільним часом. За своїм обсягом вільний час упри­тул наблизився до робітника. Зміст вільного часу позначається на поводженні людини під час роботи, як і особливості роботи впливають на зміст вільного часу. Чим цікавіша і важливіша робота, тим змістовніший вільний час працівника. Життєвий досвід свідчить, що вільний час, відірваний від роботи і проти-поставлений їй, не може бути повноцінно використаний для духовного й особистого розвитку людини. Робота і відпочинок не повинні суперечити одне одному, а гармонійно поєднувати­ся. Взаємозалежність між змістом занять у вільний час і харак­тером роботи не виключає, а передбачає своєрідність форм і способів заповнення вільного часу. Діяльність у вільний час пов´язана, насамперед зі специфікою роботи суспільства в ціло­му. Що стосується індивідуальної роботи, то вона не завжди відіграє вирішальну роль щодо вільного часу особистості. Зараз на особистість впливають інші обставини, зокрема, виховна робота держави, колективу, громадських організацій, нефор­мальних об´єднань і т. ін. Тому й у людини, яка виконує нетворчу, малокваліфіковану роботу, може бути цікавий, змістовний відпочинок. Інша справа, що під творчою роботою ми звикли розуміти лише технічні елементи цієї роботи. А соціальний суб´єкт роботи, відносини у виробничому колективі не можуть бути нетворчими, тому особливо впливають на розвиток осо­бистості працівника у вільний час.

Проте при наявності навіть однакової кількості вільного часу в двох людей одного віку й однієї професії усвідомлення ними цінності цього часу може бути зовсім різним. Людина може бути цілком задоволена своєю діяльністю у вільний час. З погляду суспільства, ця діяльність може бути оцінена як да­ремна витрата часу або навіть як шкідлива для індивіда. Інакше кажучи, усе залежить від того, хто є суб´єктом оцінки - індивід чи колектив, суспільство в цілому. Важливо також знати те, що критерієм такої оцінки - самопочуття людини або деякі більш об´єктивно значущі показники. Вільний час, безумовно, є цінністю для людини, оскільки це час його життя, його розвит­ку. Але головна цінність вільного часу полягає в тому, що люди­на може його вільно, на свій власний розсуд використовувати.

Класифікація видів діяльності у вільний час можлива насам­перед на основі принципу залежності визначених типів вико­ристання вільного часу від матеріально-виробничої діяльності людей. Певному способу виробництва відповідає певний спосіб життя людей. Яким є їхній спосіб життя, таким є й спосіб ви­користання вільного часу. Тому існують визначені історичні типи його використання. У кожну епоху виникають нові спо­соби проведення вільного часу. У XX ст. з´явилися засоби ма­сової інформації, які сприяли зростанню культурно-освітньої і суспільно-політичної діяльності людей. Розвиток сучасних за­собів пересування спричинив появу масового туризму. Нещо­давні традиційні заняття зникли або зникають (читання в сімейному колі, сільські вечорниці та ін..). Відбувається перево­рот у способі життя суспільства, побуті й відпочинку людей. Розширюється матеріальна база для проведення вільного часу, створюється індустрія дозвілля.

Класифікуючи види діяльності у вільний час, слід розрізня­ти категорії населення, враховувати несхожість завдань робо­чого і вільного часу, значення видів такої діяльності для життя суспільства.

Існує чимало різних класифікацій, що включають від півто­ра десятка до сотні певних занять і способів проведення часу. Усього сфера вільного часу людей нараховує понад 500 видів діяльності.

Як уже говорилося, під дозвіллям розуміємо сукупність за­нять, за допомогою яких відновлюються фізичні, розумові та психічні сили людини. Але час дозвілля - це й час розвитку особистості. До нього можна віднести:

1) індивідуальне споживання культури (читання книг, журналів, газет, прослуховування радіо, перегляд телепередач і т.п.);

2)  публічно-видовищне споживання культури (відвідуван­ня театрів, кіно, концертів, музеїв, спортивних видовищ і т. ін.);

3) спілкування (із членами родини, родичами, сусідами, дру­зями тощо);

4)  фізичні заняття (ранкова і вечірня гімнастика, водні про­цедури і т. ін.);

5) розваги й ігри, що знімають розумове і фізичне напружен­ня, створюють добрий настрій;

6)  пасивний відпочинок (прогулянки без певної мети, спокій, зміна напруженості урівноваженістю й ін.);

7)  заняття, які можна вважати явищами антикультури (зловживання алкоголем, хуліганство, злочинність, нарко­манія, азартні ігри, безцільне проведення часу - як роз­пущений спосіб відпочинку).

Щодо більш піднесеної діяльності, то до неї варто віднести заняття, які що найбільше сприяють розвитку сутністних сил людини, його всебічному удосконаленню. їх можна згрупува­ти в такий спосіб:

1)  навчання без відриву від виробництва;

2)  підвищення кваліфікації;

3)  самоосвіта;

4)  суспільно-політична діяльність;

5)  участь у вихованні дітей;

6)  творча діяльність і аматорські заняття;

7)  спортивні заняття і туризм.

Така структура вільного часу включає основні його елемен­ти. Ланкою, яка з´єднує всі інші елементи, є індивідуальний лейтмотив, через який здійснюється всебічний розвиток особистості, їм може виявитися і нераціональна діяльність, тоді самі собою прогресивні елементи можуть відігравати негативну роль. Заняття під час дозвілля і більш піднесеної діяльності - це послідовний, єдиний процес впливу на особистість. Однак у цій єдності проведеною є більш піднесена діяльність, оскільки вона спрямована насамперед на всебічний розвиток особистості. Тому важливим завданням соціального регулювання і саморе­гулювання вільного часу є встановлення оптимального співвідношення годин дозвілля і більш піднесеної діяльності.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Дозвіллєзнавство