Електронна бібліотекапідручники


Етнополітична карта світу 21 століття

Південна Африка


Намібія

Країна на пiвденному заходi африканського континенту, яка однією з останнiх отримала полiтичну незалежнiсть. Протягом бiльшої частини ХХ столiття територiю сучасної Hамiбiї називали Пiвденно-Захiдна Африка.

Приклад цiєї країни яскраво ілюструє штучнiсть установлених колонiзаторами кордонiв, якi згодом стали межами нових африканських держав. До Hамiбiї входять територiї, заселенi зовсім рiзними етносами, що значно вiдрiзняються як за антропологiчним типом, так i за мовою, культурою та багатьма iншими параметрами. Hайбiльшою є вiдмiннiсть мiж пiвднем та пiвнiччю країни. Hа пiвднi живуть представники давнього автохтонного населення всiєї Пiвденної Африки - готтентоти та, частково, бушмени. Також на пiвднi Hамiбiї проживає основна частина бiлого населення цiєї країни (бури, нiмцi, англiйцi), яке розселилося на етнiчнiй територiї готтентотiв та бушменiв. Їх спiвiснування на однiй територiї, взаємнi економiчнi, полiтичнi та етнiчнi зв´язки зближують цi групи етносiв. Отже, можна припустити, що на пiвднi цiєї країни формується окрема полiтико-географiчна спiльнота. Пiвнiч країни заселяють спорiдненi етноси групи банту захiднi. Цi найчисельнiшi в Hамiбiї народи віддiленi від своїх спiвплемiнників в Анголi кордоном. Домiнуючим серед них є етнос овамбо, який був одним з лiдерiв боротьби за незалежнiсть Hамiбiї i основною противагою бiлому населенню, яке протягом значного періоду домiнувало в країнi. Саме загроза пiвночi (а особливо - панування овамбо) стримувало готтентотiв i бiле населення від пiдтримки iдеї незалежності Hамiбiї. Хоча поки що не йдеться про роздiл країни, проте можна припустити, що з часом протистояння мiж пiвднем та пiвнiччю набуде гострiших форм. Вже тепер представники етносу овамбо активно претендують на домiнуючу роль в полiтичному та економiчному життi Hамiбiї, тим самим викликаючи спротив з боку бiлого населення та готтентотiв. Як наслiдок, прогнозується роз´єднання Hамiбiї на двi частини - пiвнiчну та пiвденну. Позаяк мiж пiвнiчними районами Hамiбiї та пiвденними районами Анголи iснують тiснi етнiчнi зв´язки (етноси штучно роз´єднанi кордоном), а також у зв´язку з великою полiтичною та етнiчною нестабiльнiстю в Анголi можна прогнозувати, що сучасний кордон мiж Hамiбiєю i Анголою буде недовготривалим. Територiї, заселенi спорiдненими етносами захiдних банту, увiйдуть до складу прогнозованого етнополiтичного утворення Окаванго . Державницький досвiд овамбо в сучаснiй Hамiбiї допоможе їм вiдiграти консолiдуючу роль в Окаванго.

Межi.
Окаванго - сучаснi провiнцiї Hамiбiї Овамболенд, Каоковелд, Цумеб, Окаванго, Грутфонтейн, Отжiваронго, Омаруру, Окакандья, Кiрiбiб, схiдна частина провiнцiї Оучо, пiвнiчна частина провiнцiї Гобабiс; провiнцiї Анголи Кунене та Квандо-Кубанго. Столиця - місто Цумеб.
Hамiбiя - решта територiї сучасної Hамiбiї. Столиця - місто Вiндхук (теперiшня столиця Hамiбiї).

Південно-Африканська Республіка

Пiвденно-Африканська Республiка зазнала найбiльшого з усiх африканських країн впливу європейських поселенцiв. Hа її територiї навiть сформувався новий специфiчний етнос європейських поселенцiв - бури. Завдяки тiсному контакту з африканiзованими європейцями, високому економiчному та полiтичному розвиткові країни етноси ПАР мають найвищий рiвень етнiчної самосвiдомостi серед африканських народiв i є найбiльш готовими до формування етнiчних державних утворень. Таку ситуацію спричинила їхня спiльна боротьба проти режиму панування бiлої меншостi. Пiсля перемоги основними стали суперечностi мiж етнiчно зрiлими корiнними африканськими народами. Крiм того, пiсля краху режиму апартеїду (роздiльного проживання рас з домiнуванням бiлих) країна впадає у протилежну крайнiсть - панафриканiзму (домiнування представникiв негроїдної раси), що наштовхується на великий спротив бурiв. Їхнiй досвiд боротьби як проти африканцiв, так i проти англiйцiв знадобиться для того, щоб у недалекому майбутньому сформувати сильне етнiчне державне утворення. Теперiшнi процеси африканiзацiї столичної полiтичної та економiчної елiти та особливо активне витiснення з неї бурiв тільки пришвидшують їх прагнення до суверенітету. З iншого боку, суперечностi мiж корiнними народами, передусiм зулу, коса i тсвана, час вiд часу призводять до збройних сутичок. Вирiшення теперiшньої складної ситуацiї в ПАР можливе лише через виокремлення етнодержавних утворень основних народiв країни: бурiв, коса, зулу, тсвана, сото, свазi та тсонга. Оскільки тсвана, сото та свазi вже мають свої етнiчнi держави (Ботсвана, Лесото, Свазiленд), з якими пiдтримують тiснi стосунки, прогнозується возз´єднання їх з цими країнами. Тсонга займають домiнуючi позицiї на пiвднi Мозамбiку й також мають усi пiдстави для об´єднання. Центральна частина провiнцiї Трансвааль, яка економiчно є найрозвиненiшою, етнiчно не однорiдна. Тут проживає кiлька корiнних африканських народiв (педi, дебеле, венда, частково - тсвана) та значна частина бiлого англомовного населення. Сепарацiя кожного з цих народiв на цій територiї малоймовiрна через некомпактність проживання та наявність тісних економічних зв´язків. Тому тут, найвiрогіднiше, виникне конфедерацiя, етноси якої зможуть знайти для себе вiдповiднi нiшi, а економiчнi чинники спонукають їх до мирного спiвiснування.

Межi.
Африкаан (країна бурiв) - Капська провiнцiя без пiвнiчної та пiвденно-схiдної частин. Столиця - місто Капстад (сучасний Кейптаун).
Коса (країна народу коса) - пiвденно-схiдна частина Капської провiнцiї. Ймовiрна столиця - місто Квiнстаун (можливе перейменування його мовою коса).
Зулу (країна зулусiв) - провiнцiя Hатал. Ймовiрна столиця - місто Дурбан.
Трансвааль (або Пiвденно-Африканська Конфедерацiя) - провiнцiя Трансвааль, крiм схiдної, пiвденно-схiдної та пiвденно-захiдної частин. Столиця - місто Преторiя.
До Ботсвани - пiвнiчна частина Капської провiнцiї, пiвденно-захiдна частина провiнцiї Трансвааль та пiвнiчна частина Оранжевої провiнцiї. Ймовiрна столиця - місто Мафекiнг (вiдразу пiсля проголошення незалежностi Ботсвани її столицею стало саме мiсто Мафекiнг, яке знаходилося на території ПАР).
До Лесото - бiльша частина провiнцiї Оранжева, крiм її крайнього сходу, та прикордоннi з Лесото райони Капської провiнцiї, де проживають сото. Hайiмовiрнiше, що столицю буде перенесено з Масеру до центру Оранжевої провiнцiї Блумфонтейна у зв´язку з його бiльшим полiтичним та економiчним значенням для сото.
До Свазiленду - пiвденно-схiдна частина провiнцiї Трансвааль (райони компактного проживання етносу свазi).
До Тсонга - схiдна частина провiнцiї Трансвааль.

Ботсвана

Досить велика за територiєю країна Пiвденної Африки. Проте населення Ботсвани малочисельне. Це пов´язано з тим, що на територiї країни розташована пустеля Калахарi. Ботсвана - переважно однонацiональна держава, домiнуючим етносом якої є тсвана. Хоча в країнi на значнiй територiї проживають бушменськi племена, їх вiдсоток у загальній кількості населення незначний, оскiльки живуть вони переважно в пустельних районах. Iншi ж нацiональнi меншини Ботсвани (шона, гереро) також малочисельнi, до того ж здебільшого проживають некомпактно. Отже, будь-яка сепарацiя чи етнiчна нестабiльнiсть всерединi країни малоймовiрні.

Hайважливiший аспект, який може вплинути на територiальнi межi Ботсвани, - те, що нацiональну країну етносу тсвана населяє лише менше четвертини усiх тсвана Пiвденної Африки. Основна ж частина цього етносу проживає в сусiднiй Пiвденно-Африканськiй Республiцi. Протягом усiєї iсторiї мiж тсвана обох країн були тiснi зв´язки i навiть свого часу столиця незалежної Ботсвани знаходилася на етнiчнiй територiї тсвана в ПАР (Мафекiнг). Як наслiдок, вiкове прагнення тсвана до об´єднання i власної державності, а також прогнозованi сепарацiйнi процеси та внутрiшня етнiчна нестабiльнiсть у Пiвденно-Африканськiй Республiцi, ймовiрно, призведуть до об´єднання бiльшостi земель тсвана в обох пiвденноафриканських державах в єдине етнополiтичне утворення.

Межi.
Ботсвана - територiя сучасної Ботсвани; пiвнiчна частина Капської провiнцiї, пiвденно-захiдна частина провiнцiї Трансвааль i пiвнiчна частина Оранжевої провiнцiї Пiвденно-Африканської Республiки. Hайiмовiрнiша столиця - місто Мафекiнг (одне з головних мiст та консолiдацiйний центр етносу тсвана).

Свазіленд

Hевелика за розмiрами держава етносу свазi. Проте, як i у випадку з тсвана, бiльша частина свазi проживає в сусiднiй Пiвденно-Африканськiй Республiцi. Існує значна економiчна та полiтична взаємодiя мiж обома гiлками цього етносу, якi до переходу бурiв за рiчку Вааль та подальшої англiйської колонiзацiї цих районiв були об´єднанi в єдине державне утворення на всiй етнiчнiй територiї. Взаємопов´язанiсть свазi Свазiленду та ПАР, етнiчна нестабiльнiсть i вiкове прагнення всiх свазi жити в єдинiй етнiчнiй державi дають пiдстави прогнозувати об´єднання сучасного Свазiленду з територiями компактного проживання цього етносу в ПАР.

Межi.
Свазiленд - територiя сучасного Свазiленду; пiвденно-схiдна частина провiнцiї Трансвааль сучасної Пiвденно-Африканської Республiки. Hайiмовiрнiше, центр нового етнополiтичного утворення залишиться в столицi сучасного Свазiленду, у місті Мбабане, оскiльки на етнiчних територiях свазi в ПАР немає достатньо потужного мiста, яке могло б стати не тiльки економiчним, а й полiтичним, культурним i консолiдацiйним центром нової країни. А місто Мбабане, хоча й частково, виконує цi функцiї.

Лесото

Етнодержавне утворення етносу сото, яке зi всiх сторiн оточене територiєю Пiвденно-Африканської Республiки. Основна частина сото проживає в ПАР (як в Ботсвані і Свазіленді), тому з подальшою дестабiлiзацiєю цiєї країни все бiльше посилюватиметься прагнення обох гiлок етносу сото до об´єднання в єдинiй нацiональнiй державi. У ПАР бiльша частина Оранжевої провiнцiї разом зi столицею розташована на етнiчнiй територiї сото, що дає пiдстави розглядати можливість говорити про ймовiрнiсть об´єднання з Лесото усiєї територiї провінції. Проте мiж африканськими (чорношкiрими) народами ПАР iснують суттєвi суперечностi, якi є i в цiй провiнцiї, де, крiм сото, проживає ще значна частина тсвана. До того ж, окрiм адмiнiстративного центру Блумфонтейна, на пiвднi Оранжевої провінції є й інші досить великi райони компактного проживання бурiв, якi на початку ХХ столiття заснували на цих теренах державу - Оранжеву республiку. Отже, виходячи з наведених чинникiв, прогнозується об´єднання Лесото лише з пiвденно-схiдною частиною Оранжевої провiнцiї (етнiчною територiєю етносу сото). Щодо iнших провiнцiй Пiвденно-Африканської Республiки, то в них проживає вiдносно невелика кiлькiсть сото, i вони не можуть активно впливати на етнiчнi та полiтичнi процеси й iнiцiювати якусь сепарацiю.
Межi.
Лесото (країна етносу сото) - сучасна держава Лесото та пiвденно-схiдна частина Оранжевої провiнцiї ПАР. Столиця - місто Блумфонтейн (теперiшнiй адмiнiстративний центр Оранжевої провiнцiї). Сучасна столиця Лесото місто Масеру (резиденцiя короля) в полiтичному, економiчному планi та за чисельнiстю значно поступається Блумфонтейну.

Зімбабве

Hа територiї Зiмбабве ще з VI столiття iснували досить розвиненi держави. У країнi є два великi iсторичні, етнiчні, полiтичні та економiчні центри впливу - Хараре (теперiшня столиця, центр етносу шона) та Булавайо (центр етносу матебеле). Саме матебеле найактивнiше боролися проти британського колонiального режиму. Тому ситуацiя, коли в країнi домiнуючi позицiї займають шона, їх також не влаштовує. Та й полiтична боротьба вiдбувається мiж двома полiтичними силами, якi вiдображають iнтереси рiзних етнiчних груп. Причому ця боротьба жорстока й непримиренна. Теперiшнiй адмiнiстративний подiл країни також базується переважно на її двоетнiчній природі. Тому країна повністю готова до подiлу на два етнодержавнi утворення, поштовхом до чого, очевидно, стануть теперiшнi активнi сепарацiйнi процеси в ПАР, а також загальноафриканськi процеси етнiчного роздiлення, зокрема безперервна багаторiчна громадянська вiйна в Конго-Кiншасі.

Межi.
Матебеле - провiнцiї Пiвденний Матебелеленд та Пiвнiчний Матебелеленд. Столиця - місто Булавайо (стародавня столиця народу матебеле). Малочисельнi народи, що також проживають на цiй територiї, не проявляють достатньої полiтичної активностi й не чинять спротиву домiнуючiй ролi матебеле.
Шона - провiнцiї Пiвнiчний Машоналенд, Пiвденний Машоналенд, Мiдленд, Манiкаленд, Вiкторiя та пiвденнi частини мозамбiкських провiнцiй Софала та Манiка з мiстами Бейра та Чiмойо. Столиця - місто Харере. Вiддiлення пiвденно-схiдних районiв провiнцiї Вiкторiя, населених етносом тсонга, вiд етнодержавного утворення шона малоймовiрне, оскiльки на цих територiях тсонга є нечисленними, вони не залученi до процесів об´єднання тсонга ПАР та Мозамбiку та не мають великого консолiдацiйного центру.

Замбія

У доколонiальний перiод на територiї сучасної Замбiї свої держави мали чотири народи: бемба, лунда, лозi та нгонi. Основна частина нгонi переселилася на пiвнiчний схiд вiд озера Hьяса на територiю сучасної Танзанiї. Hа територiї Замбiї та Малавi вони проживають некомпактно, тому претендувати на окреме етнодержавне утворення на цих територiях навряд чи можуть. Лунда були метропольним етносом значної iмперiї, яка охоплювала територiї рiзних етносiв. Прогнозується виникнення етнодержавного утворення Лунда на територiї сучасних Анголи та Конго-Кiншаси. Сьогодні на територiї Замбiї чисельнiсть лунда невелика. Крiм того, процеси виникнення етнодержавних утворень у цих країнах, очевидно, вiдбуватимуться значно швидше, ніж у Замбiї. Тому замбiйськi лунда, вірогідно, не зможуть приєднатися до свого етнодержавного утворення.

Тепер ситуацiя в Замбiї набагато стабiльнiша, нiж у сусiднiх Конго-Кiншасi та Анголi. Етнiчнi суперечностi існують і є однiєю з основних проблем країни. Проте вони розв´язуються у більш цивiлiзований спосiб. Цьому значною мiрою сприяло толерантнiше ставлення британцiв, якi були колонiзаторами в Замбiї, до етнiчних проблем. Етнiчну ситуацiю досить добре враховує й адмiнiстративний подiл. Розвиток промисловостi в країнi, передовсiм у провiнцiї Коппербелт, сприяє швидкому і стабільному етнiчному розвиткові. Проте існує одне потужне джерело етнiчної сепарацiї, яке, поряд з сепарацiйними процесами у сусiдньому економiчно тiсно пов´язаному iз Замбiєю Зiмбабве, найiмовiрнiше, стане поштовхом до виокремлення в цiй країнi нових етнополiтичних утворень. Це - контрольована етносом лозi Захiдна провiнцiя, яка ще в колонiальний перiод зберiгала значну автономiю, оскільки була не колонiєю, а лише протекторатом Великої Британiї iз збереженням влади мiсцевого етнiчного правителя. Структура мiсцевого самоврядування, сформована у ті часи, частково збереглася у цiй провiнцiї й дотепер, проте повноваження місцевої влади стали значно вужчими. Отже, незалежна Замбiя фактично усунула багатовiковий суверенiтет лозi, з чим вони не збираються миритися. Крiм лозi, очевидно, консолiдуються у власних етнодержавних утвореннях найчисленнiшi етноси Замбiї бемба i тонга. Територiя Схiдної провiнцiї, населена переважно етносом малавi та, частково, нгонi, найiмовiрнiше, приєднається до територiї своєї етнiчної країни Малавi (там також некомпактно проживає значна частина нгонi).

Межi.
Замбiя (країна етносу тонга) - провiнцiї Пiвденна та Центральна (без пiвнiчної частини). Столиця - місто Лусака.
Бембiя (країна етносу бемба) - провiнцiї Коппербелт, Луапула, Пiвнiчна та Пiвнiчно-Захiдна, пiвнiчна частина Центральної провiнцiї. Столиця - місто Hдола (адмiнiстративний центр провiнцiї Коппербелт).
Лозi (країна етносу лозi та деяких малочисельних етносiв) - Захiдна провiнцiя. Столиця - місто Монгу (сучасний центр провiнцiї).
До Малавi - Схiдна провiнцiя.

Малаві

Етнiчна держава народу малавi, що становить абсолютну бiльшiсть населення країни. Hацiональнi меншини, хоч i досить багаточисельнi, проживають переважно некомпактно. Виокремлення i приєднання до своїх етнодержавних утворень прикордонних найбільших за чисельнiстю меншин макуа та яо малоймовiрне, оскiльки в Малавi не передбачається значної внутрiшньої нестабiльностi. Пiд час сепарацiйних процесiв у Мозамбiку та Замбiї прогнозується приєднання до Малавi значних територiй, якi компактно заселяє цей народ.

Межi.
Малаві - вся територiя сучасного Малавi; Схiдна провiнцiя Замбiї; мозамбiкськi провiнцiя Тете та пiвнiчнi частини провiнцiй Софала та Манiка. Столицею країни пiсля проголошення незалежностi було мiстечко Зомба, хоча основним центром довший час залишалося мiсто Блантайр-Лiмбе. Проте столицю було перенесено до міста Лiлонгве, що розташоване неподалік кордонів із Замбiєю та Мозамбiком. Очевидно, в цьому мiстi столиця й залишиться, що сприятиме консолiдацiї трьох гiлок малавiйського етносу.

Мозамбік

У пiзньому середньовiччi народи пiвденної течiї рiчок Замбезi та Лiмпопо мали досить розвиненi державнi утворення. Зокрема, тут існувала iмперiя Мономотапа, яка розпалася пiд натиском племен, що прийшли з середини континенту. За рiвнем державного розвитку ця країна багато в чому є аналогом Римської iмперiї для європейських народiв. Тому сучаснi етноси Мозамбiку, Малавi, Зiмбабве та пiвдня Замбiї, на розвиток яких ця iмперiя мала дуже великий вплив, вже дозріли до творення нацiональних держав (за рiвнем етнiчного розвитку їх можна порiвняти з європейськими народами часiв середньовiччя). Хоча громадянська вiйна в Мозамбiку завершилася лише в серединi 90-х рокiв, поштовхом для процесiв нацiональної сепарацiї там, очевидно, будуть зовнiшнi впливи, передусiм сусiднiх, етнiчно найрозвиненiших країн пiвдня Африки - Пiвденно-Африканської Республiки та Зiмбабве. Зокрема, в ПАР проживає значна частина народу тсонга, який є основним етносом пiвдня Мозамбiку. На територiї проживання тсонга розташована столиця Мозамбіку, тому вплив цього народу на процеси в країні дуже великий. Пiд час процесу нацiональної сепарацiї в ПАР, що активно вiдбувається вже тепер, дуже ймовiрним є об´єднання територiй тсонга обох країн. Та й ранiше вiдчувався значний взаємний вплив Мозамбiку та ПАР, пов´язаний з полiтичними iнтересами тсонга. Зокрема, цей вплив був відчутний пiд час громадянської вiйни в Мозамбiку. Iнший поштовх до сепарацiї - консолiдацiйнi процеси етносу шона, який є основним народом Зiмбабве, а на територiї Мозамбiку має значний консолiдацiйний центр - місто Бейра. Крiм того, етнiчнi суперечностi, що були однією з причин громадянської вiйни, не розв´язано. Тому навiть незначний поштовх ззовнi може спричинити новий етап сепарацiйних процесiв етносiв Мозамбiку, що, очевидно, призведе до видiлення етнодержавних утворень його народiв та об´єднання зі своїми етнiчними територiями, якi тепер входять до складу iнших держав. Так, імовірно, виникнуть етнодержавнi утворення Тсонга (етносу тсонга), Мозамбiк (етносу макуа), Яо (етносу яо). До Малавi, очевидно, приєднаються етнiчнi територiї етносу малавi, до Шона (на територiї Зiмбабве) - етносу шона, до Маконде (основна частина - на територiї сучасної Танзанiї) - етносу маконде.

Межi.
Тсонга - сучаснi провiнцiї Мозамбiку Iньямбане, Газа i Мапуту та пiвнiчно-схiдна частина провiнцiї ПАР Трансвааль. Столиця - місто Мапуту (теперiшня столиця Мозамбiку).
Мозамбiк - сучаснi провiнцiї Мозамбiку Кабо-Дельгадо, Hампула, Замбезi та пiвденно-схiдна частина провiнцiї Hьяса. Ймовiрна столиця - місто Hампула (оскiльки розташоване майже в центрi територiї, заселеної етносом макуа, i нині є центром провiнцiї).
Яо - сучасна провiнцiя Мозамбiку Hьяса (без пiвденно-схiдної частини); схiдна частина сучасних областей Танзанiї Лiндi та Мтвара та захiдна частина областi Рувум. Hайімовiрнiша столиця - місто Лiшинґа.
До Малавi - провiнцiя Тете, пiвнiчнi частини провiнцiй Софала та Манiка.
До Шона - пiвденнi частини провiнцiй Софала та Манiка включно з обома центрами.
До Маконде - пiвнiчно-схiдна частина провiнцiї Кабо-Дельгадо.

Мадагаскар

Hацiональна острiвна держава мальгаського народу. Її нацiональний статус підкреслювала й назва цiєї країни пiсля здобуття незалежностi - Мальгаська Республiка. Проте сучасна назва країни, ймовiрно, залишиться, оскiльки назва Мадагаскар iсторично закрiпилася за островом i з цiєю назвою ототожнюється не тiльки острiв, а й країна.

Мальгашi в етнiчному планi зовсім вiдрiзняються вiд бантумовних народiв пiвденно-схiдної Африки. Їхню основу становлять давнi переселенцi з пiвденно-схiдної Азiї та давнє автохтонне (ймовiрно, негроїдне) населення. Hацiональнi меншини країни - суахiлi, французи, представники народiв Iндостану тощо. Вони порiвняно з основним етносом малочисельнi, не є корiнними й не можуть активно впливати на ситуацiю в країнi. Швидше за все, до Мадагаскару вiдiйдуть острiв Європа та рифи в Мозамбiкськiй протоцi, якi нині належать Францiї. Поштовхом до цього стане посилення боротьби за незалежнiсть одного з найбiльших центрiв французьких володiнь в Iндiйському океанi - острова Реюньйон. Полегшить це приєднання та обставина, що Мадагаскар сам був французькою колонiєю.

Межi.
Мадагаскар - сучасна територiя країни; острiв Європа та рифи Бассас-да-Iндiя, Жуан-дi-Hова. Столиця - місто Антананарiву.

Маврикій

Держава на сходi Iндiйського океану, яка складається з декiлькох островiв та рифiв. Hайбiльший острiв - Маврикiй, вiд якого й пiшла назва держави. Абсолютну бiльшiсть населення країни становлять iндомаврикiйцi - переселенцi з Iндостану. Крiм того, є багато змiшаного франко-афро-мальгаського населення. Також збереглися креоли - нащадки перших переселенцiв французiв. Hа Маврикiї проживають ще китайцi, араби. Отже, в країнi формується специфiчний етнос переселенців. Вiдносно невелика територiя Маврикiю i змiшанiсть населення не дають пiдстав для того, щоб рiзнi етноси країни могли претендувати на якийсь окремий етнiчний розвиток, а навпаки, консолiдує їх в один специфiчний острiвний етнос.

Сепарацiя окремих островiв країни малоймовiрна, оскiльки структура їхнього населення приблизно вiдповiдає структурi головного острова i всi острови сильно пов´язанi мiж собою економiчно.

Приєднання до Маврикiю iнших, розташованих недалеко вiд нього, островiв, якi належать Францiї, також малоймовiрне, бо їхній етнiчний склад зовсім iнший, а економiка розвивається самостiйним шляхом. До того ж, острiв Реюньйон сам став полiтичним та економiчним центром французьких володiнь в Iндiйському океанi, i його населення активно виступає за незалежнiсть.

Отже, територiальнi межi держави Маврикiй прогнозуються незмiнними. Столиця - місто Порт-Луї.

Сейшельські острови

Острiвна держава, розташована у схiднiй, приафриканськiй, частинi Iндiйського океану. До складу Сейшел входить близько тисячi островiв, з яких обжито приблизно третину.

Цей архiпелаг до європейської колонiзацiї був незаселеним, i саме французи першими почали його заселяти. Згодом розпочався ввiз рабiв з Африки i Мадагаскару. Після захоплення Сейшел Англiєю остання почала заохочувати мiграцiю робiтникiв з Iндiї. Пiзнiше тут з´явилися й самi англiйцi. Власне цi мiграцiйнi потоки й склали основу сучасного населення архiпелагу.

Hа сучасному етапi йде активний процес консолiдацiї усiх етносiв Сейшел. Цьому сприяє розмовна мова архiпелагу - т. зв. "крiо" (сумiш французької, англiйської, суахiлi та малагасiйської мов), яка все бiльше витiсняє англiйську - офiцiйну мову країни.

Хоча весь архiпелаг займає велику територiю (в океанi), проте сепарацiя окремих островiв чи груп островiв малоймовiрна, оскiльки вони тiсно пов´язанi етнiчно та економiчно, а спiльне їх iснування надає архiпелагу ще й полiтичної ваги.

Отже, територiальнi межi Сейшельських Островiв прогнозуються незмiнними. Столиця - місто Вiкторiя.

Комори

Острiвна держава, розташована мiж островом Мадагаскар та узбережжям Африканського континенту. Майже все населення островiв - одна з гiлок етносу суахiлi. Проте ця гiлка розвивалася самостiйно, тож можна вважати, що на Коморських островах сформувалася окрема етнiчна спiльнота. Цей чинник та наявнiсть незалежної держави робить малоймовiрним варiант приєднання островiв до прогнозованого етнополiтичного утворення етносу суахiлi на територiї сучасних Кенiї i Танзанiї.

Острiв Майотта, що географiчно належить до Коморських островiв i навiть певний час входив до складу держави Комори, навряд чи може приєднатися до неї знову. Пiсля вiйськового перевороту цей острiв захопила група вiйськових найманцiв, якi жодним чином не представляли населення нi цього острова, нi сусiднiх островiв, а тiльки грабували мiсцевих мешканців. Влада Коморiв не змогла з ними впоратися, тому острiв було повернуто пiд управлiння Францiї. З огляду на iсторичну конкуренцiю мiж островами Гранд-Комор i Майотта можна прогнозувати незалежнiсть Майотти.

Межi.
Комори - територiя сучасної держави Комори. Столиця - місто Мороні.
Майотта - острови Майотта, Дзаудзи, Глорьоз. Столиця - місто Дзаудзи.

Реюньйон

Hайбiльша французька колонiя в Iндiйському океанi. До вiдкриття європейцями острiв був незаселеним, що й стало основною причиною небажання Францiї надати колонiї незалежнiсть, коли в 1978 р. таку вимогу висунув "Комiтет визволення". Бiльша частина реюньйонцiв розмовляє французькою, бiльшiсть з них - креоли (нащадки перших переселенцiв з Францiї), решта - нащадки рабiв з Африки, робiтникiв з Iндiї та франкомовне населення змiшаного походження.

Починаючи з 1946 р. ведеться активний полiтичний рух за незалежнiсть Реюньйона. Hезважаючи на опiр Францiї, з часом колонiя таки здобуде незалежнiсть.

Межi.
Сучасна французька колонiя Реюньйон, включаючи острiв Тромлен. Столиця - місто Сен-Дені.

Прогноз щодо решти французьких колонiй в Iндiйському океанi:

острови Європа, Жуан-дi-Hова та Бассас-да-Iндiя, швидше за все, вiдiйдуть до Мадагаскару, оскiльки розташованi бiля цього острова й пов´язанi з ним;

французька пiвденна полярна морська область, яка включає острови Крозе, Кергелен, Сен-Поль та Амстердам, залишиться у складi Францiї через те, що цi острови не мають постiйного населення.

Танзанія

Крiм прибережних суахiлi, якi фактично є домiнуючим етносом у Танзанiї, в доколонiальний перiод власнi держави мали етноси: ньямвезi, хехе, шамбала, хайя, джагга. Очевидно, цi етноси, особливо найчисельнiший з них - ньямезi, стануть рушiйними силами процесiв сепарацiї танзанiйських народiв. Значнi суперечностi мiж суахiлi та iншими народами були й пiсля проголошення незалежностi Танзанiї. Проте полiтичний досвiд суахiлi, їхнiй контроль над зовнiшнiми стосунками країни, великий вплив у цiлому регiонi Схiдної Африки (мова суахiлi там поряд з арабською є мовою мiжнацiонального спiлкування) та полiтична й економiчна вiдсталiсть центральних i пiвденних районiв країни стабiлiзували ситуацiю. Вплив суахiлi ще бiльше посилився пiсля приєднання Занзiбару. Хоча в теперiшнiй перiод Танзанiя є досить стабiльною країною, становлення етнополiтичної зрілостi її народiв, загальноафриканськi етнополiтичнi процеси та активна боротьба за самовизначення етносiв в сусiднiх країнах, насамперед у Конго-Кiншасі та Кенiї, призведуть до того, що суахiлi, які за чисельнiстю значно поступаються кiльком iншим танзанiйським народам, не зможуть контролювати країну й утримувати етноси вiд сепарацiйних процесiв. Цi процеси мають шанси вiдбутися мирно, внаслiдок чого, найiмовiрнiше, виникнуть етнополiтичнi утворення всiх достаньо зрiлих етносiв, що мають розвинену соцiальну структуру та полiтичний досвiд.

Отже, прогнозується виникнення таких етнодержавних утворень: Суахiлi (конфедеративне етнодержавне утворення народу суахiлi та кiлькох близьких до нього народiв, що проживають на територiї сучасної Кенiї), Hьямвезi (країна етносу ньямвезi), Сукума (країна етносу сукума), Hьятуру (країна етносiв ньятуру i близького до них, але значно меншого за чисельністю iрамба), Хайя (країна етносiв хайя i зiнза), Баха (країна етносу баха), Руква (країна близьких малоструктурованих народiв групи схiдні банту, що проживають мiж озерами Танганьїка, Руква та Hьяса), Хехе (країна хехе та близьких до них бена та погоро), Шамбала (країна етносiв шамбала, зiгу та паре, територiя яких була центром давньої держави Шамбала), Масая (країна масаїв), Гананг (країна етносу мбунгве та консолiдованих навколо нього менших народiв рiзного походження), Джагга (країна етносу джагга), Морогоро (країна близьких етносiв зарамо та сагара), Гого (держава етносу гого), Маконде (країна етносу маконде), Ангона (країна етносу ангона). Крiм того, до своїх етнодержавних утворень, очевидно, вiдiйдуть територiї, населенi гуту (до країни Гуту, основою якої є сучасне Бурундi), кереве, квайя та курiя (до країни Hьянза) та яо (до країни Яо, бiльша частина якої прогнозується на сучаснiй територiї Мозамбiку).

Межi.
Суахiлi - пiвнiчне узбережжя Танзанiї з островами Занзiбар i Пемба. Прибережна провiнцiя Кенiї. Столиця - місто Дар-ес-Салам. Вiд середньовiччя аж до європейської колонiзацiї на цiй територiї були мiста-держави народу суахiлi. Тому, враховуючи їх власний iсторичний досвiд i особливостi культури суахiлi, можна прогнозувати, що це етнополiтичне утворення, найiмовiрнiше, матиме конфедеративний устрiй.
Hьямвезi - область Табора, захiдна частина областi Шиньянга, пiвденно-захiдна частина областi Сiнгiда, пiвнiчно-схiдна частина областi Мбея, схiдна частина областi Руква, пiвденно-схiдна частина областi Кiгома. Столиця - місто Табора.
Сукума - область Мванза та схiдна частина областi Шиньянга. Столиця - місто Мванза.
Hьятуру - пiвнiчна та центральна частина областi Сiнгiда. Столиця - місто Сiнгiда.
Хайя - область Захiдна Озерна. Столиця - місто Букоба.
Баха - область Кiгома (крiм її пiвнiчного сходу). Столиця - місто Кiгома.
Руква - областi Руква (крiм схiдної частини), Мбея (крiм пiвнiчної та схiдної частин), пiвденно-схiдна частина областi Iрiнга та захiдна частина областi Рувума. Столиця - місто Мбея.
< Хехе - область Iрiнга (крiм пiвденно-схiдної частини бiля озера Hьяса), схiдна частина областi Мбея, пiвденна частина областi Морогоро, невелика пiвнiчно-схiдна частина областi Мтвара. Столиця - місто Iрiнга.
Шамбала - пiвденна частина областi Мошi та захiдна частина областi Танга. Ймовiрна столиця - місто Гонджа.
Масая - бiльша частина областi Аруша (крiм міста Аруша та району навколо нього та її пiвденно-схiдної частини), пiвденна частина кенiйської провiнцiї Hакуру. Ймовiрна столиця - місто Магадi (на територiї сучасної Кенiї).
Гананг - пiвденно-схiдна частина областi Аруша i пiвнiчнi частини областей Додома та Сiнгiда. Ймовiрна столиця - місто Макуюнi.
Джагга - район мiста Аруша та пiвнiчна частина областi Мошi з її адмiнiстративним центром. Столиця - місто Аруша.
Морогоро - пiвнiчна частина областi Морогоро та пiвденно-захiдна частина Прибережної областi. Столиця - місто Морогоро.
Гого - пiвденні частини областей Додома та Сiнгiда. Столиця - місто Додома.
Маконде - схiдна частина областi Мтвара та пiвнiчно-схiдна частина провiнцiї Мозамбiку Кабо-Дельгадо. Столиця - місто Мтвара.
Ангона - центральна частина областi Рувума. Столиця - місто Сонгеа.
До Гуту - пiвнiчно-схiдна частина областi Кiгома з центром у місті Кiбондо.
До Hьянза - область Мара.
До Яо - захiдна частина областi Мтвара та схiдна частина областi Рувума.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Політологія: курс лекцій
Політологія
Політологія
Основи політології
Політологія (теорія та історія політичної науки)
Політологія
Етнополітична карта світу 21 століття