Безкоштовна бібліотека підручників

Загрузка...


Політологія

Статус парламентаріїв


Повноваження парламентаріїв визначаються відповідними законодавчими актами. Кожен депутат парламенту має такі повноваження: право законодавчої ініціативи, право голосу, право запиту як в усній, так і в письмовій формі. Коли робиться великий запит, він називається "інтерпеляція".

До особливого статусу депутатів потрібно віднести індемнітет та імунітет.

Поняття індемнітету означає, що член парламенту не несе юридичної відповідальності за свої слова, які він скаже під час виконання депутатських повноважень. Однак цей принцип у деяких країнах має вузьке значення. Зокрема, у Скандинавських країнах депутат може нести службову відповідальність за слова після того, як на це буде дано згоду парламенту. У Німеччині така процедура також можлива за санкцією бундестагу, коли депутат звинувачується в наклепі.

Депутатський імунітет означає недоторканність парламентаріїв, тобто повний захист їх від арешту і судового переслідування. Проте такий захист не має абсолютного значення. Так, допускається судова відповідальність депутатів за вчинення цивільного правопорушення без застосування таких заходів, як арешт і позбавлення волі.

Дещо інше значення має депутатський імунітет у випадку притягнення депутата до кримінальної відповідальності. Так, у Нідерландах, Великій Британії та в інших англомовних країнах фактично не існує недоторканності депутатів у сфері кримінально-правових відносин.

У більшості країн депутати не можуть бути заарештовані й притягнені до відповідальності без згоди парламенту під час сесії. Свою згоду парламент дає на основі рекомендації однієї з постійних комісій (мандатної, з питань депутатської етики, імунітету тощо) або спеціально створеної тимчасової комісії. Якщо депутата притягують до кримінальної відповідальності в міжсесійний період, то поліція і суд зобов´язані повідомити про це керівництво парламенту.

В Ірландії, Японії, Норвегії й США існує безумовна заборона арешту депутата під час парламентської сесії, а також на шляху до сесії або під час повернення з неї. Однак депутат може бути притягнений до відповідальності в будь-який інший час. Депутатський імунітет не поширюється на ті випадки, коли депутата затримано на місці злочину.

Статус депутата визначається і принципом несумісності парламентського мандата і певних посад. Юридичні норми, які регулюють питання несумісності, містяться в спеціальних законах або мають у деяких країнах (Нідерландах, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії) конституційний статус. Принцип несумісності передусім стосується державної служби. У президентських республіках (зокрема, у США) принцип несумісності поширюється на всі без винятку адміністративні посади. У країнах з парламентською і мішаною формами правління (в Англії, Японії) депутати нижніх палат є одночасно й міністрами, в інших країнах (Люксембурзі, Нідерландах, Франції та Швейцарії) членство в парламенті несумісне з міністерським портфелем. Це, однак, не означає, що депутат не може бути членом уряду, але він повинен звільнити своє місце в палаті або тимчасово припинити свої повноваження (Португалія). Функції депутатів, які перейшли на роботу в уряд, виконують їхні заступники, які вибираються на тих самих виборах, що й депутати. Принцип несумісності в країнах з парламентською і з мішаною формами правління поширюється не тільки на міністерські, а й на інші адміністративні посади. Так, у Бельгії, Італії, Франції й ФРН депутатам заборонено займати будь-які адміністративні посади. У деяких країнах (Іспанія, Фінляндія) встановлено перелік державних посад, на які поширюється принцип несумісності. Це насамперед професійна служба в армії, поліції, службі безпеки, а також робота в судах, прокуратурі тощо. Нарешті, у багатьох країнах принцип несумісності не поширюється на обрання депутата до органів місцевого самоврядування.

Важливим аспектом парламентської діяльності є складання депутатом своїх повноважень. Загалом закони різних країн

визначають такі умови цього процесу: власне бажання (за винятком Норвегії та Великої Британії); діяльність на посаді, несумісній з депутатським мандатом; дострокове припинення повноважень.

Парламент може позбавити депутата його повноважень, якщо: депутата обрано з порушенням виборчого законодавства; він не бере участі в засіданнях парламенту або кількість неявок без поважних причин перевищує допустиму норму (Португалія); його поведінку парламент визнав неправомірною (Велика Британія).

Існує практика й тимчасового позбавлення депутата повноважень через дисциплінарне порушення. Термін такого покарання не перевищує двох тижнів.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Політологія: курс лекцій
Політологія
Політологія
Основи політології
Політологія (теорія та історія політичної науки)
Політологія
Етнополітична карта світу 21 століття