Електронна бібліотекапідручники


Політологія

Структура політичної свідомості


Аналіз структури політичної свідомості дає змогу виділити її складові і з´ясувати механізм формування їх. Дослідники звертають увагу на складність структури політичної свідомості, багатоманітність складових елементів і багатоваріантність їхніх функціональних зв´язків. Традиційно структурування політичної свідомості здійснювалося за такими складниками:

  • Політична психологія (емпірична й буденна політична свідомість) і політична ідеологія (теоретична й наукова політична свідомість).
  • Політична самосвідомість, політичні знання й оцінки суб´єктом політичної діяльності потреб та інтересів різних суспільних груп.
  • Спеціалізована свідомість (передусім партій) і масова політична свідомість, політична свідомість окремих верств і груп суспільства.

У політичному енциклопедичному словнику пропонується трохи інший підхід. Згідно з функціональним принципом тут виділяються такі аспекти:

  • Політико-психологічний (почуття, настрій, наміри, мотиви, установки, переконання, воля та ін.).
  • Політико-ідеологічний (цінності, ідеали, ідеї, доктрини, концепції, погляди й теорії).
  • Політико-дійовий (свідомість консервативна, ліберальна, реформістська, радикальна та ін.).

Різноманітність підходів до структурування політичної свідомості є свідченням складності самого феномену політичної свідомості, прагненням знайти найвідповіднішу модель, яка б відтворювала реальний стан політичної свідомості.

Оскільки політична свідомість формується і функціонує в процесі життєдіяльності суспільства, його політичних інститутів і суб´єктів політики, вона тісно пов´язана з реальними потребами й інтересами громадян, а тому досить динамічна, залежна від впливу різних чинників — як позитивних, так і негативних.

Реальні політичні відносини є першоджерелом формування й функціонування політичної свідомості. Тому першим рівнем духовного відображення політичного життя є емпірична політична свідомість, яка базується на безпосередньому практичному досвіді суб´єкта. її нерідко ототожнюють з буденною, хоча між ними й існують певні відмінності. Як і емпірична, буденна політична свідомість є сукупністю ідей та поглядів, які виникають безпосередньо з практики суб´єкта, але крім цього в буденну політичну свідомість входять ще й ідеологічні і теоретичні елементи, що характеризують осмислення та узагальнення буденних стосунків, які можуть значно доповнювати безпосередній досвід людини.

Емпірична й буденна політична свідомість найчастіше відображають лише поверхневі процеси, не проникаючи в їхні сутнісні характеристики. Водночас вони є важливими для безпосередньої орієнтації людини і можуть бути джерелами теоретичної та ідеологічної свідомості.

Особливостями емпіричної й буденної політичної свідомості є її суспільно-психологічна вираженість через почуття, настрої, емоції, імпульсивність, гостроту сприйняття політичних процесів, подій тощо.

Важливу роль у функціонуванні політичної системи суспільства відіграє політико-теоретична свідомість, яка є вищим рівнем політичної свідомості. До її складу входять ідеї та погляди, що формуються на основі наукових досліджень політичних реалій і дають змогу пізнавати глибинні взаємозв´язки й закономірності розвитку суспільства. Завдяки цьому теоретична свідомість стає стрижнем політичної ідеології, що в систематизованій, цілісно-концептуальній формі відображає основні інтереси певного класу, нації чи соціальної групи, їхнє ставлення до влади.

Між теоретичним та ідеологічним рівнями політичної свідомості є відмінності, суть яких полягає в тому, що наука об´єктивно в процесі дослідження політичної сфери суспільства виробляє об´єктивні знання про суспільні процеси, а політична ідеологія ще й відображає ставлення до цих знань, яке, у свою чергу, зумовлюється соціальними інтересами суб´єктів політики. Ці соціальні інтереси впливають на формування упередженого ставлення до наукового знання, на суб´єктивне трактування й використання його в політичному житті.

За суб´єктом політичну свідомість класифікують на політичну свідомість суспільства, нації, класу і групи, на особисту і масову політичну свідомість, виділяють також громадську думку.

У сучасній політології використовується й таке поняття, як "спеціалізована свідомість", її характеризують як ідеологічно однорідну, носіями такої свідомості виступають політичні партії.

Визначальний вплив на формування як масової, так і індивідуальної політичної свідомості справляє національна політична свідомість. Відображаючи базові національно-етнічні цінності, норми поведінки, звичаї і традиції, вона є основою світосприйняття та життєдіяльності людини.

Складним духовним феноменом є масова політична свідомість, яка фіксує певний соціально-політичний досвід громадян суспільства. Цей вид політичної свідомості досить динамічний, складний за своєю структурою, соціальними інтересами, політичними настроями й орієнтаціями. її формування залежить від багатьох чинників як об´єктивного, так і суб´єктивного характеру, від впливу різних політичних сил та їхніх лідерів.

Масова політична свідомість виявляється в громадській думці, що підтримується різними верствами і групами щодо оцінки певних явищ і процесів суспільного життя. Важливість соціальної ролі громадської думки проявляється в основних ЇЇ функціях, до яких відносять експресивну, контрольну, директивну і консультативну.

Істотні особливості світосприйняття, орієнтації індивідів, різних соціальних груп і верств на певні політичні цінності й відповідну політичну поведінку є підставами для типології політичної свідомості. Найпоширенішою є така типологія: за соціальним складом суб´єктів політики, оскільки політичній свідомості відповідних соціальних груп властиві специфічні риси; за прихильністю людей до певних суспільних ідеалів і цінностей; за характером ставлення різних груп до інститутів державної влади; за схильністю людей до того чи іншого способу діяльності в сфері політики; за особливостями емоційно-психологічних переживань, які пов´язані з динамікою політичних процесів тощо.

Серед найпоширеніших типів політичної свідомості за прихильністю людей до відповідних політичних цінностей виділяють:

— ліберальну політичну свідомість, для якої пріоритетами в політиці є принципи свободи індивідів;

— консервативну політичну свідомість, яка спрямована на збереження традиційних суспільних цінностей;

— соціалістичну політичну свідомість, яка базується на пріоритеті в політиці принципів колективізму, соціальної рівності й справедливості.

За ставленням суб´єктів політики до держави як політичного інституту розрізняють етатиський тип політичної свідомості, який спирається на визнання активної ролі держави в суспільних процесах, і анархістський тип, для якого характерна орієнтація на бездержавне регулювання суспільних процесів (передовсім у сфері матеріального виробництва).

За прихильністю до відповідного політичного режиму виділяють демократичний, авторитарний і тоталітарний типи політичної свідомості.

Використовуються й інші критерії типології політичної свідомості, що дає змогу враховувати ці характеристики в політичному житті суспільства.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Політологія: курс лекцій
Політологія
Політологія
Основи політології
Політологія (теорія та історія політичної науки)
Політологія
Етнополітична карта світу 21 століття