У широкому розмаїтті духовної культури українського народу, що формувалася з давніх часів на нашій землі, важливе місце посідає політична думка.

Політичне мислення, політичні ідеї, політичні погляди людей мають досить глибокі соціальні корені, виникнення їх пов´язане з формуванням свідомості, становлення людини як особи. Виникнення й розвиток політично-владних відносин, політичних ідей різних рівнів (суспільства, класу, групи, індивіда) безпосередньо зумовлене становленням цивілізаційних основ буття.

Як вважають сучасні вчені, вперше людина з´явилася на терені сучасної України понад мільйон років тому, в часи, коли в цілому формувалося людське суспільство. Найдавніші віднайдені рештки людського життя датуються добою нижнього палеоліту, старого кам´яного віку, тобто добою початкової стадії цивілізації. Пам´ятки того часу, які виявлено в усіх регіонах України, свідчать, що вже за первіснообщинного ладу формується складна система суспільних відносин, зокрема й політичних. Високого рівня вони досягли за часів так званої трипільської культури (назва походить від назви села Трипілля на Київщині, де вперше було широко досліджено пам´ятки подібного типу культури, формування якої припадає на кінець 5 тисячоліття — початок 7 тисячоліття до н. е.). Вона розвинулася в долинах Дністра, Бугу, Пруту й сягнула потім Подніпров´я. Залишки трипільської культури відкрито в 38 селах Київщини, 25 — Поділля й 20 — Західної України. Як зазначає відомий український історик М. Брайчевський, носіями культури були хліборобські племена, які консолідувалися в масштабніше етнічне утворення — народ — один із попередників (може, навіть основний) індоєвропейської етнічної сім´ї, зокрема слов´ян. У період свого розквіту, між 3500 та 2700 pp. до н. е., трипільці мешкали в типових поселеннях — великих селах на 600—700 осіб. Як показують розкопки, у довгих та вузьких общинних спорудах кожна сім´я отримувала своє власне помешкання на кілька кімнат.

Цивілізація трипільців витворила високу культуру не лише в землеробстві, будівництві осель чи то фортець. Вони мали й свою писемність, винайшли свою абетку.

Трипільська культура, безумовно, не могла не мати певних особливостей у різних регіонах на великих просторах сучасної України. Та, незважаючи на це розмаїття, культура була типовою для осілого місцевого населення, яке етнічно можна визначити як праслов´ян і як предків українців. Відмітною особливістю трипільскої культури є спорідненість її з археологічними культурами Дунайського басейну, Балкан, островів східного Середземномор´я.

У пізнішу епоху, зокрема в 1 тисячолітті до н. е., на терені українських земель існували могутні державні об´єднання готів, гунів, кіммерійців, скіфів та ін.

Чимало цінних історичних пам´яток дійшло до нас від антського державного об´єднання, що характеризувалося високим рівнем суспільно-економічного розвитку, глибокими змінами в соціально-політичному генезисі. Це була, як зазначають дослідники, унікальна в тогочасних умовах держава.

Специфічною соціальною особливістю антського державного утворення було те, що тут уже формувалися ранньофеодальні відносини. Общинний лад розкладався. Переділи орних земель робилися нерегулярно, а то їх і зовсім не було. Окремі (найміцніші економічно) сім´ї виходили із системи переділів, погоджувалися на гірші ділянки, але за умови постійного землеволодіння. Вони залишали общинні села й засновували хутори поблизу своєї ріллі. Така хутірна (мизна) форма землеволодіння логічно вела до виникнення приватної власності на землю. Згодом це стало основою феодальної системи. Генезис розвитку дослов´янських і ранньослов´янських народів на терені нинішньої України в давню епоху, до виникнення Київської Русі, показує, що тут відбулися складні глибинні суспільно-економічні, духовно-культурні й політичні процеси в загальному руслі світового розвитку.