Давньоперська мова належала до іранської гілки індоіранських мов. У державі Ахеменідів вона була розмовною, канцелярською ж слугувала простіша й доступніша арамейська, яка за Дарія І стала загальнодержавною. Особливо важливі тексти чиновники, як правило, складали відразу трьома мовами — давньоперською, еламською та аккадською (вавилонською).

Походження давньоперського письма (воно використовувалося в написах Ахеменідів від Дарія Ідо Артаксеркса III) досі не з’ясоване. Частина лінгвістів вірить повідомленню в Бехістунському написі, що цей різновид клинопису винайшов Дарій І (тобто хтось із його чиновників, адже сам цар був неписьменним), інші вважають, що давньоперське письмо поступово сформувалося на основі вавилонського. Воно силабічне (складове), налічує трохи більше 40 знаків — на порядок менше, ніж вавилонський клинопис. Від вавилонського його відрізняє також відсутність детермінативів і майже цілковита відсутність ідеограм (ідеограми використовувалися лише для слів "цар", "країна", "провінція" та ймення бога Ахура-Мазди).

Матеріалом для письма іранцям слугували глиняні таблички, папірус та пергамен. Писець спершу записував усне розпорядження урядовця на папірусі чи пергаменті, потім його колеги перекладали цей текст з арамейської мови на еламську й переносили клинописом на глиняну табличку. При царському дворі, в канцеляріях сатрапів і військових чинів було чимало перекладачів, які допомагали можновладцям спілкуватися з чиновниками, що прибували в столицю з різних куточків велетенської імперії Ахеменідів. Канцеляристів готували в спеціальних школах. Своїх дітей перси науками не переобтяжували. Геродот повідомляв, що "синів від п’яти до двадцяти років вони навчають трьох речей; аби вони вміли їздити верхи, стріляти з луків і казати правду".

Самі перси, які ще недавно вели напівкочове життя, мало тямили в науках, однак вони активно сприяли науковій діяльності представників завойованих ними народів, поширенню в Передній Азії наукових досягнень єгиптян, вавилонців, еламців тощо. Грецький філософ Геракліт, "батько історії" Геродот, вавилонський астроном Кідінну та ряд інших корифеїв античної науки користувалися підтримкою перських царів. Самі ж перси зробили певний внесок у розвиток правничих знань. Дарій І, зокрема, впорядкував та уніфікував законодавство підвладних Персії народів. Плутарх повідомляв, що й Артаксеркс І вніс поправку до чинного законодавства — замінив биття вельмож та вискубування з їхніх голів волосся привселюдним биттям їхнього одягу та шапок, яке вважалося ганебнішим покаранням.

Історичні знання в державі Ахеменідів лише зароджувались. Історії своєї Батьківщини перси не написали.

Перси користувалися вавилонським місячним календарем. В Ірані існував також молодоавестійський (ця його назва походить від "Молодшої Авести" — найбільшої за обсягом частини "Авести") чи зороастрійський календар. Він не відрізнявся від єгипетського сонячного календаря. Вчені ще не з’ясували, коли його було введено і яким він був — громадянським чи релігійним.