Українська електронна бібліотека

Загрузка...


Державне регулювання економіки

10.5. Грошово-кредитне і валютне регулювання економіки


Гнучким і оперативним доповненням бюджетної політики є грошово-кредитна і валютна політика, з допомогою якої держава впливає на грошову масу, кредитні ставки, валютний курс, величину банківських резервів.

Грошово-кредитну політику держави формує центральний банк, який має монопольне право на грошову емісію і здійснює грошово-кредитну політику в інтересах національної економіки.

Грошово-кредитна політика - це сукупність заходів держави, спрямованих на забезпечення економіки стабільною валютою, регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки з метою стимулювання економічного зростання та рівноваги платіжного балансу країни.

Здійснення грошово-кредитної політики вимагає розмежування її стратегічних і тактичних цілей. Стратегічна ціль підпорядковується загальним стратегічним цілям соціально-економічної політики держави. Тактичні цілі зводяться до забезпечення внутрішньої стабільності національної валюти. Вони повинні бути гнучкими і змінюватися відповідно до ситуації на ринку грошей.

Правовою основою грошово-кредитного регулювання в Україні є Конституція України, Закони України "Про банки і банківську діяльність" та "Про Національний банк України", інші нормативно-правові акти.

Банківська система країни має дворівневу структуру і складається з центрального банку і мережі комерційних банків.

В Україні роль центрального банку виконує Національний банк України, основними завданнями якого є:

— створення нормальних умов для ефективного господарювання в країні;

— захист і забезпечення стабільності національної валюти;

— розвиток банківської системи;

— забезпечення ефективних розрахунків між суб´єктами ринкових відносин.

Національний банк України є підзвітним Президенту та Верховній Раді України в межах їхніх конституційних повноважень.

Головним завданням грошово-кредитного і валютного регулювання є забезпечення відповідності грошової маси масі товарів і послуг, підтримка стійкої купівельної спрямованості грошей.

У кожній країні грошовий обіг є регульованим, тобто функціонує національна грошова система. В сучасних умовах вона містить такі основні компоненти:

— найменування грошової одиниці;

— види державних грошових знаків (паперових, металевих), які мають платіжну силу;

— регламентацію безготівкового грошового обігу;

— державний апарат регулювання грошового обігу.

Сучасну грошову систему характеризують ознаки:

—основою грошової системи є паперові гроші;

— широкий розвиток безготівкового обігу;

— скорочення обігу готівки;

— постійне знецінення грошей;

— зростання ролі держави у стабілізації грошового обігу.

Держава здійснює грошове регулювання шляхом впливу на попит і пропозицію грошей.

Операційний попит на гроші залежить від рівня цін, обсягу національного продукту та швидкості обігу грошей. Попит на гроші як активи залежить від процентної ставки.

Процентна ставка - це плата за право користуватися грошовими коштами. В ринковій економіці існує багато видів процентних ставок:

— процентні ставки на вклади;

— процентні ставки на векселі державної скарбниці;

— процентні ставки на довгострокові облігації державної позики;

— облікові процентні ставки;

— процентні ставки на заставні тощо.

Рівень різних процентних ставок неоднаковий і зумовлюється такими чинниками: строком надання позики, ризиком, податковим режимом, адміністративними витратами.

Кількість грошей, яка наявна у національній економіці на певний момент часу, називається пропозицією грошей. Регулювання пропозиції грошей називають монетарною або грошово-кредитною політикою.

Центральний банк країни змінює пропозицію грошей, використовуючи норму резервування, облікову ставку, операції на відкритому ринку.

Норма резервування - це відсоток вкладів, який комерційні банки повинні тримати у центральному банку у вигляді обов´язкових резервів. Змінюючи норму резервування, центральний банк регулює пропозицію грошей. Якщо норма резервування зростає, то пропозиція грошей зменшується, що призводить до зростання процентних ставок.

Комерційні банки беруть гроші в позику в центральному банку під певний процент. Процентна ставка, за якою центральний банк надає позики комерційним банкам, називається обліковою (дисконтною) ставкою або ставкою рефінансування. Підвищення облікової ставки зменшує пропозицію грошей в економіці.

Операції на відкритому ринку здійснюються щодо купівлі-продажу центральним банком державних цінних паперів. Якщо центральний банк купує державні облігації на відкритому ринку, то кредитні ресурси комерційних банків збільшуються, а отже, збільшується пропозиція грошей.

Функціонування грошей у міжнародному обігу, в економічних відносинах громадян, фірм та урядів різних держав пов´язане з валютою. Грошова одиниця кожної країни є її валютою.

Розрізняють вільно конвертовані, частково конвертовані та неконвертовані валюти.

Вільно конвертовані валюти без обмеження обмінюються на будь-які інші валюти.

Частково конвертовані валюти мають певні валютні обмеження - заборону оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою, концентрацію в руках держави іноземної валюти тощо.

Неконвертованими є валюти країн, які не обмінюють їх на грошові одиниці інших країн.

Пропорцію обміну валют називають валютним або обмінним курсом. У сучасних умовах валютні курси бувають фіксовані та плаваючі. Фіксовані діють на основі міждержавних угод, а плаваючі складаються під впливом взаємодії попиту і пропозиції.

Для підтримання фіксованого курсу, покриття дефіциту платіжного балансу використовують офіційні резерви іноземної валюти, знаряддя зовнішньоторговельної політики, валютний контроль.

Грошову політику формує центральний банк залежно від стану економіки. Якщо економічна активність на ринку погіршується - відбувається спад виробництва, зростає безробіття, банк робить спробу збільшити грошову масу і кредит.

Величину і стан грошової маси оцінюють за допомогою грошових агрегатів М1 і М2. Для вимірювання кількості грошей як платіжного засобу користуються агрегатом М1. Для прогнозування економіки та оцінки результатів її реформування користуються агрегатом М2, який включає строкові депозити, ощадні вклади, вартість державних облігацій.

За офіційними даними, в Україні рівень монетаризації внутрішнього валового продукту (співвідношення між грошовою масою і обсягом внутрішнього валового продукту) є одним з найнижчих в країні східної Європи. У 1997 р. цей показник становив лише 13,6 %, тоді як у Польщі - 40 %, в Угорщині - перевищував 42 %, у Чехії - 71 % .

Неефективна у нас і структура грошової маси. Частка готівки в грошовій масі України сягає 49,8 % , тоді як у розвинених країнах не перевищує 10 % .

Основними інструментами грошово-кредитного регулювання є маніпулювання обліковими ставками, регулювання обсягів рефінансування, зміна обсягів обов´язкових банківських резервів.

На думку фахівців, у країнах з перехідною економікою необхідною умовою поступового неінфляційного зростання грошової маси є дотримання відсоткових ставок на рівні 7-17 % для кредитів і 5-9 % для депозитів. Це можливе лише за умови досягнення стабільних макроекономічних параметрів економіки і невисокої дисконтної ставки тривалий час.

Важливою умовою фінансової стабільності держави є становлення і регулювання фінансових ринків - грошового, фондового, валютного. Державне регулювання цих ринків спрямоване на захист національних інтересів держави та всіх учасників ринків. Воно передбачає комплекс заходів з ліцензування професійної діяльності на ринках, нагляд за діяльністю фінансових посередників, моніторинг діяльності учасників фінансових ринків, вжиття заходів щодо запобігання і припинення порушення законодавства.

Періодичні фінансові кризи у країнах світу потребують відповідного регулювання з боку уряду і Національного банку України, яке зводиться до розробки антикризових заходів фінансової стабілізації. При цьому вживаються заходи з упорядкування операцій купівлі-продажу валюти, вводяться обмеження в оплаті валютою, посилюється контроль за діяльністю комерційних банків, що сприяє вимиванню валюти з банківської системи, уповільнює темпи девальвації гривні.

 Мілтон Фрідмен (США), рід якого походив з Карпатської України, - отримав Нобелівську премію у 1976 р. за дослідження в галузі споживання, історії і теорії грошей. Основні праці: "Дослідження в галузі кількісної теорії грошей" (1956), "Історія грошової системи США, 1867-1960 pp." (1963).

 Практика запровадження валютного коридору гривні сприяє стабілізації офіційного валютного курсу, підтриманню прогнозованості ситуації.

Фінансова стабільність значною мірою досягається шляхом підтримання ліквідності банківської системи, збільшення обсягів і поліпшення кредитного портфеля комерційних банків, їх орієнтації на обслуговування реального сектора економіки.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія