пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Державне регулювання економіки

2.3.2. Види соціально-економічних прогнозів


У вітчизняній економічній науці в основу класифікації прогнозів покладені такі ознаки: напрям, об´єкт, рівень прогнозування, терміни реалізації прогнозів (рис. 7).

7  

Рис. 7. Класифікація соціально-економічних прогнозів

За функціональною ознакою (напрямом прогнозування) прогнози поділяються на два типи: пошуковий і нормативний.

Пошуковий прогноз ґрунтується на продовженні в майбутнє тенденцій розвитку прогнозованого об´єкта в минулому і сьогоденні. Він не враховує фактори, які здатні змінити усталені тенденції. Його завдання полягає у визначенні параметрів розвитку досліджуваного об´єкта за умови збереження існуючих тенденцій.

Нормативний прогноз розробляється на основі заздалегідь визначених параметрів і завдань. Його завдання полягає у визначенні шляхів і термінів досягнення можливих станів об´єкта прогнозування в майбутньому.

Залежно від рівня агрегування показників прогнози поділяються на макроекономічні, макроструктурні, галузеві, регіональні.

Макроекономічні прогнози охоплюють прогноз ресурсів, прогноз розвитку національної економіки в цілому, прогноз сукупного попиту (потреб суспільства).

Макроструктурні прогнози формуються для різноманітних галузей і сфер народного господарства.

Галузеві прогнози розробляються для окремих галузей народного господарства з метою забезпечення зв´язку при розробці макроструктурних прогнозів.

Регіональні прогнози складаються для окремих адміністративних одиниць.

Демографічні прогнози включають прогнози динаміки народонаселення, рівня зайнятості, професійного та кваліфікаційного складу трудових ресурсів.

Прогнозування науково-технічного розвитку визначає перспективи економічного потенціалу й охоплює прогноз розвитку науки, комплексних напрямів науково-технічного прогресу, впровадження нової техніки, соціальних наслідків науково-технічного прогресу тощо.

Соціальні прогнози передбачають прогнозування споживчого попиту населення, рівня життя, соціального складу суспільства тощо.

За часовою ознакою прогнози класифікують на оперативні (до місяця); короткотермінові (до року); середньотермінові (на декілька років); довготермінові (понад 5 - до 20 років) їх реалізації. Чим більший період прогнозування, тим менша точність і нижча ймовірність реалізації прогнозу.

Кожний з видів прогнозів має самостійне значення і може розроблятися на власній основі. Соціально-економічне прогнозування здійснюється в поєднанні з іншими видами прогнозування. В свою чергу, економічні прогнози - невід´ємна складова прогнозування розвитку всіх інших суспільних процесів. Зв´язок різних видів прогнозів знаходить своє вираження у послідовності їх розробки. Так, економічні прогнози розробляються після прогнозів науково-технічного розвитку, розвитку природних ресурсів, демографічних процесів тощо.

З класифікацією прогнозів тісно пов´язане питання про джерела інформації. Розрізняють три основні джерела прогнозної інформації:

накопичений досвід, заснований на глибокому і тривалому знанні закономірностей та особливостей розвитку досліджуваних явищ, процесів, подій;

екстраполяція існуючих тенденцій, розвиток яких у минулому відомий і його можна перенести на майбутні процеси, явища і події;

побудова моделей прогнозованих об´єктів щодо очікуваних або бажаних умов розвитку процесів, явищ, подій.

Відповідно до джерел інформації світова практика прогнозування розробила експертні, статистичні та економіко-математичні методи розробки прогнозів. В умовах нестабільності економіки звужуються можливості однофакторного прогнозування, а використання економіко-математичних методів можливе лише на макроекономічному рівні.

Теорія прогнозування виробила такі етапи розробки прогнозів: формування, інформаційної основи прогнозу; дослідження (опис) об´єкта прогнозу; оцінка зовнішнього середовища та його вплив на об´єкт прогнозування; визначення тенденцій та напрямів розвитку (поведінки) об´єкта; прийняття рішень; оцінка якості прогнозу.

Як свідчить практика прогнозування в Україні, такої процедури розробки прогнозів в основному дотримуються органи, які беруть участь у розробці прогнозів на макрорівні: відділ прогнозів соціально-економічного розвитку, науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України, Український науково-дослідний інститут проблем ринку, Рада з вивчення продуктивних сил тощо.

Формування ринкової економіки вимагає розширити коло прогнозів за рахунок прогнозів народногосподарської кон´юнктури, рівня інфляції, валютного курсу, платоспроможності всіх секторів економіки.

Механізм формування прогнозів на різних рівнях управління в Україні перебуває на стадії становлення. В останні роки прогноз соціального й економічного розвитку включав такі показники: середньорічна чисельність населення; чисельність працюючих у суспільному виробництві; обсяг внутрішнього виробленого національного доходу; виробництво товарів народного споживання; обсяг валового продукту; роздрібний товарообіг; обсяг промислового виробництва; виробництво найважливіших видів промислової продукції в натуральному виразі; валова продукція сільськогосподарського виробництва; загальний обсяг капітальних вкладень; введення в дію житла; грошові доходи населення.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія економічних учень
Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика
Історія економічних учень
Економічна історія
Історія економічної теорії
Історія економічних учень
Державне регулювання економіки
Економічна історія