Електронна бібліотекапідручники


Соціальна профілактика

1. Проблеми й недоліки профілактичної роботи соціальних служб на сучасному етапі


Аналіз звітів Республіканського (АР Крим), обласних, міст Києва та Севастополя центрів соціальних служб для молоді показав, що результативності проведення профілактичної роботи перешкоджає ряд проблем.
- Недостатнім залишається фінансування соціальних програм, що заважає проведенню систематичної, послідовної та комплексної соціально-профілактичної роботи.
- Відсутня матеріально-технічна база ряду центрів, зокрема районних.
- Проблематичним є кадрове забезпечення, особливо в районах та сільській місцевості. Якщо в містах до роботи з правової освіти молоді та профілактики правопорушень можна залучати студентів правових факультетів вузів, то в районах до цієї роботи залучаються представники правоохоронних органів і юристи райдержадміністрацій, які за браком часу не завжди можуть добре порозумітися з молодіжною аудиторією. Зберігається негативна тенденція відтоку кваліфікованих кадрів в інші установи й організації з більш привабливими умовами праці.
-  Складним залишається методичне забезпечення центрів соціальних служб для молоді. Особливо з таких питань як підтримка молоді, що звільняється з місць позбавлення волі, соціально-психологічна робота з співзалежними людьми, профілактика ВІЛ\СНІДу та венеричних захворювань тощо.
-  Також актуальним є створення кризових центрів ресоціалізації наркозалежної молоді.
-  При проведенні профілактичної роботи потрібно сконцентрувати увагу на систематизації роботи з патронажу різних категорій молоді, їхніх батьків та найближчого оточення, здійснити так званий соціальний супровід. На жаль, центрами здебільшого проводяться лише окремі, поодинокі заходи масового характеру.
-  З метою кращого методичного забезпечення доцільною є розробка власних та апробація сучасних вітчизняних і зарубіжних методик профілактичної роботи.
-  Важливою умовою підвищення ефективності профілактичної роботи стане відпрацювання системи обміну методичних матеріалів, відео- та освітніх програм серед центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
-  Необхідною умовою залишається підвищення кваліфікації соціальних працівників з питань наркології, сексології, венерології тощо. Програма навчання повинна включати, крім теоретичної частини, практичні заняття для оволодіння навиками психологічної роботи (профілактики, реабілітації) з усіма категоріями молоді, які цього потребують.
-  Оскільки однією з причин зростання негативних проявів серед неповнолітніх і молоді е недостатня узгодженість дій служб, що займаються порушеними проблемами, виникає необхідність ефективнішої координації зусиль усіх зацікавлених установ та організацій.
-  Для проведення більш результативних соціально-реабілітаційних програм важливим елементом залишається залучення якомога більшого числа партнерів як з державних, так і з громадських установ та організацій.
   Програми профілактики.
   Всі ефективні про­грами профілактики, спрямовані на зміну небезпечної поведі­нки, мають загальні риси. У таких програмах присутня хоча б частина наступних характе­ристик:
-  визначено конкретну цільову групу за такими параметрами, як стать, вік, сексуальна орієнтація, етнічні/культурні характеристики, характер ризикованої поведінки, соціальне оточення, умови життя;
-  обрано цільову групу, поведінка якої найбільш ризикована;
-  обрано групу, якій приділяється недостатньо уваги;
-  цільовій групі дають можливість змінювати свою поведінку посту­пово, крок за кроком;
-  цільовій групі надаються матеріальні ресурси для зміни поведінки (презервативи, стерильні шприци) та інші послуги за бажанням (консуль­тації, лікування ІПСШ, лікування наркоманії, обстеження на ВІЛ);
-  у плануванні і проведенні всіх заходів активно беруть участь самі представники цільової групи, інформаційні матеріали сформульовані тією мовою, якою вони спілкуються один з одним;
-  організовано взаємну підтримку членів цільової групи;
-  позитивні зміни поведінки й участь у програмі заохочуються (у тому числі й матеріально);
-  мобілізуються духовні (у тому числі релігійні) прагнення членів цільової групи, їхній творчий потенціал (програми "12 кроків", театр, артистичні майстерні);
-  приймаються заходи до зміни середовища, у якому живуть пред­ставники цільової групи: фізичної (переїзд на нове місце) чи соціальної (нове чи “перевиховане” оточення).
   Малоефективні програми також мають загальні риси. Ці програми:
-  розраховані на “населення в цілому” чи на великі і неоднорідні групи населення (наприклад, молодь);
-  містять неконкретні, неоднозначні чи непридатні в реальному житті заклики;
-  складені і проводяться людьми “з боку”, мало знайомими з конк­ретними умовами життя даної цільової групи;
-  використовують переважно однобічний дидактичний підхід (лекції, розповсюдження інформації);
-  засновані на почутті страху чи сорому, використовують репресивні заходи;
-  розглядають цільову групу як “об’єкт впливу”, а не як свідому силу, від якої залежить успіх програми.
   У профілактиці поняття “цільова група” означає конкретну катего­рію людей, на яких спрямована профілактична програма. Як правило, особливості пове­дінки та/чи обставин життя роблять представників цієї групи уразливими для заражен­ня ВІЛ. Цільовою групою можуть бути, наприклад, бездомні підлітки, водії - “далекобійники” чи солдати.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Арт-терапія в соціальній сфері
Історія соціальної педагогіки та соціальної роботи
Менеджмент соціальної роботи
Соціальна діагностика
Соціальна профілактика
Соціологія